Постанова

від 11.03.2019 по справі 804/853/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/853/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. (суддя Кальник В.В.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі, в адміністративній справі № 804/853/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 9181-0000 від 30.06.2017, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 11833,85 грн., та податкової вимоги № 12882-17 від 20.10.2017 про сплату податкового боргу, який виник станом на 19.10.2017 у розмірі 11901,85 грн., з яких: основний платіж - 11833,85 грн., пеня - 68 грн.

В обґрунтування протиправності спірної податкової вимоги позивач вказував на те, що остання не містить конкретних відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання. З її змісту незрозуміло, щодо якої земельної ділянки позивач не виконав свій обов'язок щодо сплати орендної плати. Позивач також зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення він не отримував. За укладеним 10.08.2010 з Чутівською селищною радою договору оренди земельної ділянки він сплатив оренду плату з 2010 по 2015 роки і заборгованості не має. До закінчення терміну дії зазначеного договору, позивач 11.09.2015 надіслав Чутівській селищній раді листа з пропозицією продовжити строк дії договору на тих саме умовах. У 2016 році він отримав від Чутівської селищної ради проект додаткової угоди до договору про продовження дії договору, але на інших умовах в частині розміру орендної плати - 11164,01 грн. Не погодившись із новими умовами договору, зазначену додаткову угоду позивач не підписав. За наведених обставин позивач вважає, що, оскільки між ним та Чутівською селищною радою не було досягнуто згоди щодо зміни істотної умови договору оренди (розміру орендної плати), факт виникнення податкового боргу з орендної плати - відсутній.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р., ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції. Скаржник вказує на те, що суд не дослідив фактичні обставини у справі -зміст договору оренди землі, суму податкового зобов'язання, не прийняв до уваги порушення відповідачем статей 58,59, 287 Податкового кодексу України, проігнорував клопотання позивача про витребування для огляду оригіналів спірного податкового повідомлення-рішення, квитанції про відправлення податкового повідомлення-рішення, повідомлення про вручення податкового повідомлення-рішення, конверта рекомендованого листа з відміткою поштового відділення (у разі вручення). Надані позивачем 12.03.2018 докази - податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 30.06.2017 № 9181-0000, конверт рекомендованого листа № 3950493375775, повідомлення про вручення поштового відправлення, витяг із сайту Укрпошти, суд не дослідив і не надав правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкового рішення. Скаржник також наполягає при розгляді справи на застосуванні правової позиції, відображеної в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 813/3819/17.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач відповідач залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване та вказує на те, що Чутівською селищною радою до Чутівського відділення Карлівської ОДПІ надано перелік орендарів, з якими укладені договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради. Згідно цього переліку ОСОБА_1 є платником орендної плати за землю із сумою річної сплати податку - 11833,85 грн. На підставі поданої інформації, ГУ ДФС у Полтавській області прийняло спірне податкове повідомлення-рішення, яке вважає узгодженим. Спір на вимога, на думку відповідача, також відповідає вимогам діючого законодавства. Щодо доводів скаржника про закінчення дії строку договору оренди землі, відповідач зазначає, що доказів повернення земельної ділянки від ОСОБА_1 до орендаря суду не надано. Тому за приписами статті 33 Закону України Про оренду землі , якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих саме умовах, які були передбачені даним договором. Оскільки на земельній ділянці розташовано нерухоме майно - магазин Господарчі товари , який належить позивачу на праві приватної спільної часткової власності з 21.05.2007, він продовжує користуватись земельною ділянкою і повинен за це вносити плату.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представники відповідача просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

10 серпня 2010 р. між Чутівською селищною радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки на 5 років за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Договір ). Відповідно до п. 9 Договору орендна плата складає 1527,94 грн. За цим договором позивачем сплачено: 764,14 грн. за 2010 рік згідно квитанції №ЗА/123Е4 від 21.10.2010; 1527,94 грн. за 2011 рік згідно квитанції №4027.658.1 від 28.07.2011; 1527,94 грн. за 2012 рік згідно квитанції №1611/5 від 06.08.2012; 1527,94 грн. за 2013 рік згідно платіжного доручення № 37 від 12.08.2013р.; 1527,94 грн. за 2014 рік згідно квитанції №6432.470.1 від 16.08.2014; 1527,94 грн. за 2015 рік згідно квитанції №0.0.419038479.2 від 08.08.2015. У зв'язку із закінченням 13.10.2015 дії Договору, позивач надіслав до Чутівської селищної ради листа від 11.09.2015 з пропозицією продовжити строк дії Договору на таких самих умовах. Рішенням № 4.2 від 20.07.2016 (протокол №7) виконавчий комітет Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області вирішив зареєструвати у державного реєстратора право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0346 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 за Чутівською селищною радою. У 2016 році позивач отримав від Чутівської селищної ради проект Додаткової угоди до Договору, за яким позивачу запропоновано продовжити дію Договору, але на інших умовах: розмір орендної плати складав - 11 164,01 грн. Додаткова угода до Договору позивачем не була підписана. На виконання п.288.1 ст.288 ПК України Чутівською селищною радою до Чутівського відділення Карлівської ОДПІ надано Перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності на території Чутівської селищної ради вх.№47/9 від 31.09.2017. В даному переліку за №27 визначено позивача, як платника орендної плати за землю, із сумою річної плати 11833,85 грн. На підставі вказаного переліку, на виконання п.286.5 ст.286 ПК України, ГУ ДФС у Полтавській області позивачу проведено нарахування орендної плати за землю в сумі 11833,85 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 №9181-0000. На підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами ст.59 ПК України та п. 1 розділу 3 Порядку №610, ГУ ДФС у Полтавській області сформовано і направлено позивачу податкову вимогу від 20.10.2017 року №12882-17.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди землі від 10.08.2010 на час подання позову не є розірваним в односторонньому порядку, тому, на підставі вимог податкового законодавства, позивач повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності до розірвання Договору та повернення орендодавцеві земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди. Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі визначені розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В договорі оренди земельної ділянки, укладеному між Чутівською селищною радою та позивачем у справі визначено, що розмір річної орендної плати складає 1527,94 грн., що становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т. 1 а.с.20-22).

Частиною 1 статті 23 Закону України Про оренду землі визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов'язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У зазначеному договорі передбачалось, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.36). Дія договору припиняється, у тому числі, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.37).

В цьому ж договорі зазначено, що він укладений строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжувати його дію.

Оскільки договір було зареєстровано 13 жовтня 2010 року, термі його дії спливав 13 жовтня 2015 року. Як зазначав ОСОБА_1 у позові, він виявив намір продовжити дію договору, направивши орендодавцю 11 вересня 2015 року лист з пропозицією продовжити строк дії договору. Однак, у додатковій угоді, проект якої він отримав у 2016 році, була визначена інша сума орендної плати - 11164,01 грн., тобто більша, ніж він сплачував згідно договору за період його дії. З такою пропозицією ОСОБА_1 не погодився, додаткову угоду не підписав.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час закінчення терміну дії договору передбачалось, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю аправляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач направив орендодавцю пропозицію про продовження дії договору на тих саме умовах. Орендодавець, у свою чергу, запропонував нові умови договору оренди в частині орендної плати. Позивач не підписав додаткову угоду, не погодившись тим самим із новими умовами договору. Крім того, пропозиція продовження дії договору на нових умовах є фактичною зміною умов договору і такі зміни, як передбачено статтею Статтею 654 Цивільного кодексу України, мають бути оформлені у тій же формі, що і договір, тобто письмово.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди земельної ділянки не був поновлений ані на тих саме умовах, що ним передбачались, оскільки орендарем була зроблена пропозиція про інший розмір орендної плати, ані на нових умовах, оскільки позивачем, як орендодавцем, додаткова угода не була підписана.

При цьому, спірним податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган- відповідач у справі, визначив позивачу грошове зобов'язання зі сплати орендної плати.

Верховний Суд у постанові від 20 червня 2018 р. у справі № 813/3819/17 дійшов висновку про те, що оскільки податковий орган не є суб'єктом цивільно-правових відносин, які склались між позивачем (як орендарем) та Чутівською сільською радою (як орендодавцем), прийнявши податкове повідомлення-рішення за відсутності внесених змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, фактично змінив умови договору, що є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Щодо доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, не повернувши її орендодавцю, колегія суддів зазначає, що статтею 34 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Як вказувалось вище, згідно Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) користування землею в Україні є платним.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки (за наявності обставини фактичного користування земельною ділянкою під належним на праві власності нерухомим майном) не позбавляє власника нерухомого майна від обов'язку зі сплати земельного податку на підставі Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Зважаючи на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати за відсутності діючого договору оренди землі, воно не може вважатись правомірним, як і спірна податкова вимога. У такому випадку орендар може захистити своє право шляхом стягнення збитків, завданих внаслідок безпідставного користування земельною ділянкою, а також шляхом визначення контролюючим органом податкового зобов'язання зі сплати плати за землю позивачу, як власнику нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення.

Згідно частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Здійснюючи розподіл судових витрат, колегія суддів керується приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подачу апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1057,21 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1111597136.1 від 17.08.2018 (т. 1 а.с.153). Зазначена сума має бути відшкодована позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. в адміністративній справі № 804/853/18 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 9181-0000, прийняте Головним управлінням ДФС у Полтавській області 30.06.2017.

Визнати протиправною та скасувати податкове податкову вимогу № 12882-17, прийняту Головним управлінням ДФС у Полтавській області. 20.10.2017.

Стягнути з Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639, вул. Європейська,4, м. Полтава, 36000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 21 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 березня 2019 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 березня 2019 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Суховаров