Рішення

від 13.03.2019 по справі 916/2954/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2954/18

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.

розглянувши справу № 916/2954/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Резон Плюс” (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34, код ЄДРПОУ 31147119),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, буд.2, м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 33072323),

про стягнення 19555,92грн.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Резон Плюс”, звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» 19555,92 грн, з яких 14509,98грн. основного боргу, 4641,94грн. пені, 404грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору поставки з відстрочкою платежу № 86/17 від 03.03.2017, здійснення поставки товару відповідачу за видатковими накладними № 2112 від 08.12.2017 на суму 10126,08грн. та № 165 від 17.01.2018 на суму 4383,90грн., невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, нарахування передбаченої договором пені та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних.

Відповідач в судові засідання не з'явився, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо вимог позивача не надав.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САГІТТА-Т» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Резон Плюс” (постачальник) укладено договір поставки з відстрочкою платежу № 86/17 від 03.03.2017.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати поставлений товар.

Товаром за даним Договором є товари, вказані у погодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору поставка Товару виконується за погодженими сторонами цінами, що зазначені в прейскуранті. Поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад покупця (п.3.1.) однією чи декількома партіями у відповідності до специфікацій або накладних, які складаються на кожну таку партію. За погодженням сторін отримувачем товару може бути третя особа.

Згідно з п.3.15 Договору право власності та ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товарів переходить до покупця з моменту вивантаження товару на рампу та підписання покупцем накладної про приймання товару.

Пунктом 4.1 Договору встановлений обов‘язок відповідача здійснювати оплату товару протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, визначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов'язання, підставою яких є договір поставки № 86/17 від 03.03.2017. При цьому відповідачем не було виконано зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару.

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання, що підтверджується видатковими накладними № 2112 від 08.12.2017 на суму 10126,08грн. та № 165 від 17.01.2018 на суму 4383,90грн. Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, у зв'язку з чим склалась заборгованість у розмірі 14509,98грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 14509,98грн. основного боргу.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості та розрахунок пені, 3% річних, згідно з яким позивачем нараховано 4641,94грн. пені, та 404грн. 3% річних за прострочку виконання відповідачем своїх зобов‘язань щодо оплати товару.

Що стосується пені, то судом зазначається наступне. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов'язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

П.5.2. Договору визначає, що кожна зі сторін за кожний день прострочення виконання будь-яких своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за весь час такого прострочення, а також компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, підтверджені документально, які викликані таким простроченням. Для постачальника пеня вираховується від вартості партії товару, в період постачання якої відбулось порушення договору, а для покупця – від суми простроченого платежу.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок, суд вважає його вірним, зробленим з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору, а вимоги позивача про стягнення 4641,94грн. пені відповідно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 404грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Резон Плюс” (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34, код ЄДРПОУ 31147119) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, буд.2, м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 33072323) 19555,92грн., з яких 14509,98 грн. основного боргу, 4641,94грн. пені, 404 грн. 3% річних - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, буд.2, м. Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 33072323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Резон Плюс” (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 34, код ЄДРПОУ 31147119) 14509,98грн. основного боргу, 4641,94грн. пені, 404грн. 3% річних, 1762грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 13.03.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 18 березня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков