Рішення

від 12.03.2019 по справі 926/2357/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Справа № 926/2357/18

Господарський суд Чернівецької області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Департамент фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох відсотків річних в сумі 36171216,40 грн

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання – Балух-Бзовик М.В.

Представники:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

від третьої особи – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІВЦІГАЗ ЗБУТ» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Управління соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про стягнення 36171216,40 грн заборгованості, з яких 20725286,50 грн основного боргу, 11916652,77 грн інфляційних втрат та 3529277,12 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 01.11.2015 по 30.11.2018.

В обґрунтування свого позову, позивач посилається на обставини, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування позивачем за рахунок державних субвенцій витрат щодо надання населенню Кіцманського району Чернівецької області послуг з газопостачання на пільгових умовах.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.12.2018 відкрито провадження у справі з призначенням її до розгляду у підготовчому засіданні на 22.01.2019.

21 січня 2019 року від позивача надійшла заява (вх. № 134), в якій він просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 16623540,75 грн, оскільки вказана сума коштів відповідачем погашена в добровільному порядку після відкриття провадження у справі.

22 січня 2019 року від Управління соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 257), в якому відповідач позов не визнає, обґрунтовуючи це тим, що перерахування коштів за надані послуги здійснюється централізовано відповідно до договору №1 газ/75 від 28.08.2015 укладеного між ТОВ “ЧЕРНІВЦІГАЗ ЗБУТ” та Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації. Крім того, пунктами 5, 6, 81 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженому постановою КМУ від 04.03.2002р. №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах.

Ухвалою суду від 22.01.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Департамент фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації та відкладено підготовче засідання на 12.02.2019.

29 січня 2019 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Департаменту фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, через службу діловодства господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № 339), в яких зазначається, що основна заборгованість за спожитий природний газ за надані пільги та субсидії населенню станом на 29.01.2019 погашена повністю, проте, згідно ч. 3 ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми та судовий збір за рахунок субвенції з державного бюджету не передбачається.

Ухвалою від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 12.03.2019.

У судове засідання 12.03.2018 представники сторін та третьої особи не з'явилися, проте подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Крім цього, відповідачем подано докази повного погашення суми основного боргу, а позивачем у клопотанні від 12.03.2019 зазначений факт не заперечується.

При цьому, з письмових заяв сторін вбачається, що позивач наполягає на задоволенні позову в частині стягнення 11916652,77 грн інфляційних втрат та 3529277,12 грн трьох процентів річних, а відповідач проти позову в цій частині заперечує, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Від позивача заяв про відмову від позову повністю або частково або заяви про зменшення розміру позовних вимог, не надходило.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив.

Між сторонами у справі укладено договір за № 64 від 13 серпня 2015 року на відшкодування втрат, пов'язаних з наданням пільг та житлових субсидій населенню на постачання природнього газу (Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, предметом цього договору є відносини сторін щодо надання пільг та житлових субсидій населенню по оплаті за спожитий природний газ за рахунок коштів, отриманої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам згідно пункту 3 статті 102 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 1.2. зазначеного Договору унормовано, що згідно з умовами договору постачальник здійснює постачання природнього газу населенню, що мають право на пільги та житлові субсидії, а платник здійснює розрахунки за надані пільги та житлові субсидії населенню по оплаті за спожитий природний газ в межах обсягів передбаченої субвенції на поточний рік з врахуванням фактичної заборгованості перед постачальником.

Відповідно до пункту 2.1.1. Договору, постачальник зобов'язується реалізувати в поточному році газ населенню, що має пільги і житлові субсидії відповідно до списків пільговиків та уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату наданих послуг, що надаються Платником Постачальнику на умовах цього Договору. Нарахування населенню пільгової плати за газ проводиться виключно на підставі списків пільговиків та уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.2. Договору закріплено обов'язок постачальника щомісячно надавати платнику розрахунки на відшкодування пільг з оплати за природний газ на електронних носіях відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» до 10 числа місяця наступного за звітним та складати з Платником акт звірки розрахунків по відшкодуванню пільг та житлових субсидій населенню з оплати за спожитий природний газ і зведений реєстр для проведення розрахунків з попередньої оплати не більше ніж 1 місяць, яка визначається Сторонами у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2.1. вищевказаного договору, платник зобов'язується прийняти на себе зобов'язання перед Постачальником в частині відшкодування витрат на оплату за природний газ, пов'язаних із наданням визначеній категорії населення пільг та призначених субсидій.

При цьому, відповідно до пунктів 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. Договору, платник зокрема зобов'язується надавати постачальнику щомісячно до 25 числа поточного місяця списки осіб, що мають право на пільги та/або зміни до вказаних списків; надавати постачальнику щомісячно до 25 числа поточного місяця списки уповноважених власників/наймачів, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату наданих послуг та/або зміни до вказаних списків та здійснювати розрахунок щодо відшкодування пільг та субсидій шляхом перерахування постачальнику попередньої оплати на кожний наступний місяць, згідно з угодженою сторонами договірною величиною споживання природного газу по попередній оплаті на поточний рік, що зазначена у Додатку №1 до Договору, який є невід'ємною його частиною.

Остаточний розрахунок здійснюється платником до 10 числа наступного місяця шляхом перерахування Постачальнику коштів на відшкодування пільг та субсидій відповідно до фактичної заборгованості перед постачальником.

При цьому, відповідно до пункту 2.2.5. Договору, платник зобов'язується до 10 числа кожного місяця представляти постачальнику акт звіряння розрахунків за надані послуги.

Відповідно до пункту 7.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його укладення, поширює свою дію на відносини сторін, що склались з 01.07.2015 року та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині відшкодування пільг та субсидій – до їх повного здійснення. В разі, якщо за 10 днів до закінчення дії Договору жодна із сторін не подасть особисто або рекомендованим листом іншій стороні письмову заяву про його припинення, цей договір щорічно продовжується з 01 січня відповідного наступного року до 31 грудня відповідного наступного року, а відшкодування пільг та субсидій здійснюється відповідно до чинного законодавства України, що регламентує їх відшкодування у відповідному році.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, договорів та інших правочинів.

Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, на виконання умов Договору, свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами звіряння розрахунків за надані населенню субсидії за період з серпня 2015 року по грудень 2018 року та надав послуги пільговим категоріям населення Кіцманської районної державної адміністрації на загальну суму 20725286,50 грн.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення 20725286,50 грн основного боргу, проте відповідачем в процесі розгляду справи добровільно сплачено зазначену заборгованість, що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 1763, 1764, 1765, 1766, 1767, 1768, 1787, 1788, 88 від 20.12.2018, 25.01.2019 та не заперечується сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуально кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 20725286,50 грн основного боргу підлягає закриттю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, позивачем за неналежне виконання зобов'язання укладеного між сторонами Договору по сплаті суми основного боргу нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 11916652,77 грн.

Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 11916652,77 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних від суми основного боргу – 359277,12 грн також, нарахованих за період з 01.11.2015 по 30.11.2018.

Перевіривши відповідність здійснених позивачем обчислень з урахуванням дати виникнення грошового зобов'язання та дати оплати, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, суд звертає увагу сторін на наступне.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2018 року в справі № 904/6252/17.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на те, що саме відповідач відповідає за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів є безпідставними та такими, що не можуть звільняти відповідача від виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути на користь позивача 11916652,77 грн інфляційних втрат, 359277,12 грн трьох відсотків річних, а провадження у справі в частині стягнення 20725286,50 грн основного боргу слід закрити.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

У відповідності до позовної заяви, інших судових витрат, крім судового збору, позивач не поніс і не очікує понести.

Оскільки відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу та погасив його в добровільному поряду в процесі розгляду справи, з нього на користь позивача стягується 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору, а решта 50 відсотків – підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуально кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації (59300, Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 83, код 03196280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58009, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 39584988) 11916652,77 грн інфляційних втрат, 359277,12 грн трьох відсотків річних та 264753,70 грн. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58009, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Винниченка. 9-А, код 39584988) з Державного бюджету України 264753,70 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 14.12.2018 за №1536.

4. Повернути позивачу оригінал платіжного доручення від 14.12.2018 за №1536.

5. Провадження у справі в частині стягнення 20725286,50 грн основного боргу закрити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 18.03.2018.

Суддя                                                   О.В. Гончарук