Рішення

від 04.03.2019 по справі 541/2521/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2521/18

Провадження №2/541/210/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 березня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Куцин В.М.,

за участю секретаря - Євдокимової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В с т а н о в и в:

06 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3, який помер 30 травня 2017 року, на земельну ділянку кадастровий номер 5323288900:00:011:0083, площею 4,8200 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №341717 від 18.12.2006.

Обґрунтовуючи позов послалася на те, що 30 травня 2017 року помер її дід ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, кадастровий номер 5323288900:00:011:0083, площею 4,8200 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області.

У строк визначений законодавством вона звернулася із заявою про прийняття спадщини померлого до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, однак постановою від 26 грудня 2017 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з розбіжностями у правовстановлюючих документах, у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру. Оскільки всі передбачені законом дії позивач вчинила, однак не отримала спадщину у визначений законом строк, тому вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали судді від 08 листопада 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 20, 21).

Ухвалою суду від 04.01.2019 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.28-29).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, в своїй заяві просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити (а.с. 37).

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, направив заяву в якій просив справу розглядати у відсутність представника, при прийнятті рішення покладався на розсуд суду (а.с. 36).

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та проаналізувавши письмові докази по справі вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 травня 2017 року помер дід позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 408394 від 05 червня 2017 року виданим Відділом державної реєстрації смерті ОСОБА_5 територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 6).

За життя ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №341717 від 18.12.2006 належала земельна ділянка площею 4,8200 га, кадастровий номер 5323288900:00:011:0083, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с. 10).

Згідно свідоцтва про народження серії УР №1491695, видане Куйбишевським РАЦС Куйбишевського району Кримської області від 21 липня 1976 року, ОСОБА_6 дочка померлого ОСОБА_3, яка відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ІІ-БК №330513, видане Васильківським міськвідділом РАЦС Київської області 07 червня 1980 року уклала шлюб із ОСОБА_7 в результаті чого змінила прізвище на Гавриленко та 28 квітня 2000 року померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК № 290423 видане Відділом реєстрації смерті у місті Києві від 29 квітня 2000 року (а.с.15,16,17).

ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про народження від 21 жовтня 1980 року серії IV-БК №294445 видане м. Васильків міськвідділ РАЦС Київської області є дочкою ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) ОСОБА_9 та 29 січня 2014 року уклала шлюб із ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-БК № 244620 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві і змінила прізвище на Вугальтер (а.с. 14,15).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №341717 від 18.12.2006 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 4,8200 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.10).

26 грудня 2017 року ОСОБА_1 постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, в зв'язку із розбіжностями у правовстановлюючих документах, у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного земельного кадастру, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,8200 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.7). Відповідно до вищезазначеної постанови нотаріуса інші спадкоємці за законом та за заповітом відсутні.

Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, який помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з положенням ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Виходячи з положень ст. 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що позивач подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом, тому вона набула право власності спірної земельної ділянки в порядку спадкування, отже вимоги позивача ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.

В зв'язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції , де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

Керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1225, 1268, 1277 ЦК України , ст. ст. 5, 10, 12, 13, 263, 264, 265, 266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

ОСОБА_11 Валеріївни задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, жителькою АДРЕСА_1, РНОКПП не встановлений, в порядку спадкування за законом після смерті діда ОСОБА_3 30 травня 2017 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5323288900:00:011:0083, площею 4,8200 га, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миргородського району Полтавської області та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №341717 від 18.12.2006.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України , апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повне судове рішення складено 14 березня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_12