Рішення

від 14.03.2019 по справі 755/17575/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17575/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 755/17575/18 за позовом Комунального підприємства Київпастранс в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної під час затримки руху трамваїв,-

У С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Київпастранс в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 016,39 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.03.2017 року о 19 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Сергієнка, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Шевролет , д.н.з. НОМЕР_1, та автомобіля Даймлер-Крайслер , д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, який порушив п. 13.1 ПДР України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2017 року було встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Протиправні дії ОСОБА_1 призвели до створення перешкоди для руху трамваїв, що не дозволяло трамваям об'їхати таку перешкоду саме через дорожньо-транспортну пригоду, чим спричинено затримку у русі трамваїв маршрутів № 8, 22, 29, 32 та 33 в період часу з 19 год. 13 хв. до 20 год. 20 хв.

У зв'язку із простоєм трамваїв маршрутів № 8, 22, 29, 32, 33 в період часу з 19 год. 13 хв. до 20 год. 20 хв. філії позивача були завдані збитки, що складаються з втрат від вимушеного простою, а саме втрат виручки за відповідний час роботи рухомого складу.

Згідно з розрахунками втрат від затримки руху на трамвайних маршрутах № 8, 22, 29, 32, 33, втрати становлять 9 016,39 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.01.2019 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13 лютого 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21 лютого 2019 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на позов у якому просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю та недоведеністю.

У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що на період часу, що був витрачений органами Національної поліції на прибуття на місце ДТП та складання необхідних матеріалів по оформленню ДТП відповідач вплинути жодним чином не міг і його вина у простої трамвайних маршрутів під час вчинення органами поліції встановлених законодавством дій відсутня. Затримка у русі трамваїв сталася через те, що відповідачем вчинялися дії передбачені ПДР України, а саме ним не переміщався транспортний засіб до прибуття поліції.

Крім цього, на час ДТП відповідач перебував у відрядженні та керував транспортним засобом Даймлер-Крайслер , д.н.з. НОМЕР_3, який належить ТОВ Васт-транс , а саме 13.03.2017 року відповідач здійснював доставку вантажу із Литви з м. Вільнюса до м. Києва, знаходився в трудових відносинах із ТОВ Васт-транс , а тому шкоду має відшкодовувати юридична особа, що є володільцем вказаного транспортного засобу. Також позивачем необгрунтовано заявлено теоретично розраховану величину неодержаних доходів. Зазначає, що у зв'язку з розглядом даної справи відповідач вимушений був звернутись до адвоката, укласти договір про надання правничої допомоги та сплатити адвокату узгоджену суму гонорару, через що відповідач поніс витрати 3000 грн.

Також представник відповідача подала клопотання датоване 15.02.2019 року про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 3000 грн. для забезпечення відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.

12.03.2019 року до суду від КП Київпастранс в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо надійшла відповідь на відзив з проханням задовольнити позов у повному обсязі у якій зазначено, що позивач не погоджується з вказаними у відзиві твердженнями, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують обставини справи. Між неправомірними діями відповідача, які полягали в порушенні Правил дорожнього руху України, і вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянню КП Київпастранс шкодою у вигляді упущеної вигоди через простій трамвайних вагонів вбачається безпосередній причинний зв'язок. Потерпілому, як кредитору, належить право вимоги і він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди. Також є необгрунтоване клопотання відповідача про зобовязання позивача внести на депозитний рахунок попередньо визначену суму витрат на правову допомогу в розмірі 3 000 грн. Позивач не погоджується з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн. та вважає його неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а відтак є малозначною та може розглядатися за участю представника, який не є адвокатом.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про вжиття заходу забезпечення судових витрат.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статуту, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.10.2011 р. за № 2276, Комунальне підприємство Київпастранс є суб'єктом господарювання, заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Києва, відповідно до рішення Київради від 30.11.2000 року за №101/1078, з метою забезпечення надання послуг з перевезення пасажирів наземним автомобільним та електротранспортом (тролейбус, трамвай, фунікулер), перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом внутрішнього сполучення, підвищення якості транспортних послуг, забезпечення належного функціонування міського наземного транспорту загального користування та створення сприятливих умов для його розвитку.

Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо є філією Комунального підприємства Київпастранс та здійснює свою діяльність в межах прав, наданих йому Комунальним підприємством Київпастранс відповідно до Положення Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо, згідно пунктів 6.1.7., 6.1.8 якого надано право пред'являти від імені підприємства претензії, а також подавати позови до судів загальної юрисдикції та господарських судів на території України, представляти інтереси КП Київпастранс в усіх судах загальної юрисдикції.

Згідно положень ст. 34 Закону України Про транспорт до складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.03.2017 року о 19 год. 10 хв., керуючи автомобілем Даймлер-Крайслер , д.н.з. НОМЕР_3, по вул. Сергієнка, 1 у м. Києві не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим спричинив зіткнення з автомобілем Шевролет , д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Вина відповідача у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.04.2017 року у справі № 755/4493/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За заявленими вимогами позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 9 016,39 грн., як заподіяні збитки через простій трамваїв маршрутів № 8, 22, 29, 32, 33 у період часу з 19 год. 13 хв. до 20 год. 20 хв. у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача.

Убачається, що згідно наказу № 92-к від 12.09.2005 року про прийом на роботу, ОСОБА_1 працює в ТОВ ВАСТ-ТРАНС на посаді водія з 12.09.2005 року.

Згідно наказу № 01-к від 01.01.2015 року про закріплення автотранспортного засобу за водієм, за ОСОБА_1 закріплено транспортний засіб Даймлер-Крайслер д.н.з. НОМЕР_3 та причіп 09024 КХ Шмітцс .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 15.02.2007 року власником автомобіля Даймлер-Крайслер д.н.з. НОМЕР_3 являється ТОВ ВАСТ-ТРАНС .

Згідно ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Убачається, що згідно наказу № 02/03 від 02.03.2017 року ОСОБА_1 видано посвідчення про відрядження № 128 від 02.03.2017 року, яким відповідача направлено у відрядження до Республіки Литва терміном на 60 днів, мета відрядження - транспортні перевезення.

У зв'язку із зазначеним на спірні правовідносини поширюється норма частини 1 ст. 1172 ЦК України, відповідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення ч 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, судом на основі долучених до відзиву документів встановлено, що станом на день дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ ВАСТ-ТРАНС , яке являється володільцем транспортного засобу Даймлер-Крайслер , д.н.з. НОМЕР_3, та виконував трудові обов'язки.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 являється неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

До відзиву на позов додана квитанція АТ ПриватБанк від 15.02.2019 року про сплату ОСОБА_1 ОСОБА_2 коштів у розмірі 3000 грн. за договором № 25 про надання правничої допомоги від 28.01.2019 року.

Відповідно положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 січня 2019 року було укладено договір № 25 про надання правничої допомоги та додаток № 1 до вказаного договору. Пунктом 14 договору № 25 визначено, що замовник зобов'язаний буде компенсувати виконавцю витрати, пов'язані з прибуттям до суду першої інстанції та за участь у першому судовому засіданні - 6000 грн., у наступних - 1600 грн. та виконані інші роботи згідно даного договору у розмірі 500 грн. за кожну годину протягом 5 днів з моменту направлення вимоги виконавцем.

Відповідно акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 25 від 28.01.2019 року, адвокатом надана відповідачу правнича допомога у виді усних консультацій, роз'яснень, збирання доказів у справі, зі складання та направлення до суду клопотання про розгляд справи на суму 500 грн., зі складання та направлення до суду клопотання про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку з розглядом справи на суму 500 грн., зі складання, виготовлення копій для учасників процесу відзиву на позов з додатками та подачу до суду - 2000 грн., всього на загальну суму 3000 грн.

Відповідно положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти стягнення з нього витрат на правничу допомогу на користь відповідача, зазначає, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірним, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною, через що може розглядатися за участю представника.

За вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи заяву позивача, вважає витрати відповідача на професійну правничу допомогу неспівмірними із передбаченими цивільним процесуальним законодавством критеріями, у зв'язку з чим такі витрати підлягають задоволенню до стягнення з позивача частково, виходячи з наступного.

Адвокатом подавалось два клопотання, у задоволенні яких судом було відмовлено через їх недоведеність та безпідставність. Вартість послуг за складання цих клопотань була оцінена у розмірі по 500 гр. за кожне клопотання.

Між тим, суд вважає, що з огляду на ціну позову, на складність і обсяг справи та виконаних адвокатом робіт, розумний та справедливий розмір винагороди за підготовку та подання відзиву на позов з додатками у цій справі складає у розмірі 1000 грн., яку слід стягнути з позивача на користь відповідача, відповідно положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 16, 22, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 197, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Комунального підприємства Київпастранс в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної під час затримки руху трамваїв відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство Київпастранс в особі Дарницького трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо, місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31725604.

Відповідач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6.

Судове рішення складене 14 березня 2019 року.

Суддя Л.М.Виниченко