Ухвала

від 18.03.2019 по справі 761/9814/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/9814/19

Провадження № 1-кс/761/6983/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представників власника майна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши матеріали клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТОВ «Проффітрейд», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 320 161 001 100 001 53 від 08 червня 2016 року -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло на розгляд клопотання адвоката ОСОБА_4 ,в інтересахТОВ «Проффітрейд», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2019р. № 761/2759/10 (провадження № 1-кс/761/2296/2019) у кримінальному провадженні № 32016100110000153, на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у АТ «Альфа-банк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), що належить ТОВ «Проффітрейд» (код ЄДРПОУ 41340092).

В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2019 частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у АТ «Альфа-банк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), що належить ТОВ «Проффітрейд» (код ЄДРПОУ 41340092) та зупинено видаткові операції з коштами, які надійшли на вищевказані рахунки та вже знаходяться на вищевказаних рахунках ТОВ «Проффітрейд», за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

В клопотанні також зазначено, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки 18.10.2018р. за місцем проживання ОСОБА_5 прибули співробітники слідчого управління. Поводячи себе зухвало та погрожуючи фізичною розправою співробітники слідчого управління змусили ОСОБА_5 надати покази про її непричетність до ТОВ «Проффітрейд». Крім того, відносно ТОВ «Проффітрейд» відомості до ЄРДР не внесені, досудове розслідування відносно нього не здійснюється, а відтак доводи слідчого про необхідність накладення арешту на грошові кошти цього товариства з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.

Представники володільця майна та володілець майна в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали, надала пояснення аналогічні доводам клопотання, просять таке задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Заслухавши думки сторін, ознайомившись із доводами клопотання та доданими до нього матеріалами, вважаю, що наявні підстави для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2019, такою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у АТ «Альфа-банк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), що належить ТОВ «Проффітрейд» (код ЄДРПОУ 41340092) та зупинено видаткові операції з коштами, які надійшли на вищевказані рахунки та вже знаходяться на вищевказаних рахунках ТОВ «Проффітрейд», за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету.

Статтею 131 КПК України передбачено вичерпний перелік видів заходів забезпечення кримінального провадження,серед яких є арешт майна.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте суду не наведено даних про те, що перелічене в ухвалі про накладення арешту майно товариства являється об`єктом кримінально протиправних дій або відповідає вимогам ст.98 КПК України.

Як убачається з досліджених матеріалів, в межах даного кримінального провадження стосовно юридичної особи ТОВ «Проффітрейд» не застосовуються заходи кримінально-правового характеру. передбачені ст.96-3 - 96-6 КК України, не внесені відомості до ЄРДР у відповідності до порядку ч.8 ст.214 КПК України, жодну особу як власника майна не повідомлено про підозру.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень,володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП),заява №31107/96,п.58, ЕСНR 1999-ІІ.) Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, Series A №296-А,п.42,та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50, Series A №98).

В ході розгляду клопотання встановлено, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2019 не містить жодного посилання на доказ, як на підтвердження необхідності накладення арешту на вказане майно із застосуванням заборони на відчужування коштів з банківських рахунків.

Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту зазначеного у клопотанні майна ТОВ «Проффітрейд» на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання та представником власника та володільця майна у судовому засіданні, тоді як слідчим, прокурором не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, юридичної особи ,в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «Проффітрейд» належним їм майном на підставі зазначених обставин, оскільки судовим розглядом доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

У зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання представника ТОВ «Проффітрейд» про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Разом з цим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Отже в даному випадку враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеженого права та наслідки застосованого заходу з фабулою кримінального правопорушення, яке розслідується, слід дійти висновку про необхідність скасування застосованого заходу.

Керуючись ст. 2, 7-9, 170, 173, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ТОВ «Проффітрейд», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32016100110000153 від 08 червня 2016 року - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2019р. № 761/2759/10 (провадження № 1-кс/761/2296/2019) у кримінальному провадженні № 32016100110000153, на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках у АТ «Альфа-банк» № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (долар США), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США), що належить ТОВ «Проффітрейд» (код ЄДРПОУ 41340092).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1