Постанова

від 13.03.2019 по справі 204/1880/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1661/19 Справа № 204/1880/18 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 48

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", про поділ майна подружжя

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності. В обґрунтування позову зазначала, що 04 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. На даний час сторони перебувають на стадії розірвання шлюбу. За час сумісного життя у шлюбі сторонами було набуто (придбано) спільне майно, а саме: грошові кошти в іноземній валюті у сумі 10 171,06 доларів США. 26.06.2017 року відповідач уклав з ПАТ КБ ПриватБанк договір №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців, через шість місяців подовжив дію договору до 29.06.2018 року включно. У зв'язку з наявністю спору про поділ майна позивач звертається до суду із вимогами про поділ зазначеного вище майна та визнання права особистої приватної власності на частину вище вказаного грошового депозиту. Оскільки грошові кошти були набуті сторонами під час перебування у шлюбі, грошовий депозит є спільним майном подружжя. У зв'язку з викладеним, позивач просила визнати грошовий вклад у сумі 10 171,06 доларів США, що у еквіваленті складає 268 821,11 грн., за договором №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий, оформлений 26.06.2017 року, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнати за нею Ѕ частину грошового вкладу, що складає 5 085,53 доларів США, що у еквіваленті дорівнює 134 410,55 грн., із загальної суми 10 171,06 доларів США, за договором №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий, оформлений 26.06.2017 року; поділити та стягнути з відповідача на її користь грошову суму 5 085,53 доларів США, що у еквіваленті дорівнює 134 410,55 грн. із загальної суми 10 171,06 доларів США, за договором №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий, оформлений 26.06.2017 року. (а.с. 2-4).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності - задоволений частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП - НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), грошові кошти у розмірі 10 171,06 доларів США (десять тисяч сто сімдесят один долар, 06 центів), що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_2.

Поділено спільне сумісне майно подружжя наступним чином:

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП - НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) право особистої власності на 5 085,53 доларів США (п'ять тисяч вісімдесят п'ять доларів США, 53 центи), що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_2, припинено право спільної сумісної власності на ці грошові кошти ОСОБА_2;

Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП - НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) право особистої власності на 5 085,53 доларів США (п'ять тисяч вісімдесят п'ять доларів США, 53 центи) що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_2, припинено право спільної сумісної власності на ці грошові кошти ОСОБА_1.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 127-130).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів в розмірі 5 085,53 доларів США, які зберігаються на рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ "ПриватБанк", відкритому на його ім'я на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року (а.с. 135-137).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апелянт в своїй апеляційній скарзі фактично просить скасувати рішення в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів у розмірі 10 171,06 доларів США, що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, укладеному між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2, поділу спільного сумісного майна та визнання за позивачем права особистої власності на 5 085,53 доларів США з припиненням права спільної сумісної власності на ці грошові кошти відповідачем, а також визнання за відповідачем права особистої власності на 5 085,53 доларів США з припиненням права спільної сумісної власності на ці грошові кошти позивачем, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 5 085,53 доларів США із загальної суми 10 171,06 доларів США, що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині, залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що з 04 листопада 2006 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4, виданим Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 04 листопада 2006 року, актовий запис № 1016 (а.с. 5).

Також судом встановлено, що у лютому 2018 року шлюбні відносини між ними були припинені.

Сторонами визнавалося, що від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Під час перебування сторін у шлюбі, а саме 26 червня 2017 року, між ПАТ КБ ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців, згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 передав ПАТ КБ ПриватБанк грошові кошти для розміщення на депозитному вкладі (а.с. 7).

Грошові кошти за вкладом зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк . Залишок на вкладі станом на 13 січня 2018 року складає 10 171,06 доларів США. На суму вкладу нараховуються відсотки по ставці 3,5% річних. Вклад був продовжений з 29 грудня 2017 року на 6 місяців, тобто по 29 червня 2018 року включно.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів у розмірі 10 171,06 доларів США, які зберігаються на рахунку відповідача № НОМЕР_3, відкритому на його ім'я у ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказані кошти були нажиті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі за рахунок доходів від трудової діяльність та спільної праці обох сторін, а тому належать їм на праві спільної сумісної власності.

Вирішуючи позовні вимоги в частині поділу спільного сумісного майна, суд 1 інстанції, посилаючись на ст. 69, ч. 2 ст. 372 ЦК України, обгрунтовано виходив з рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності та відсутності підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя, а тому зазначив, що частки у праві спільної сумісної власності дорівнюють по 1/2 частини за кожним з них, тобто по 5 085,53 доларів США.

Посилаючись на ч. 3 ст. 372 ЦК України, суд виходив з того, що у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється, а тому, визнавши за кожним з подружжя право особистої власності на Ѕ частину грошових коштів, які зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк , що дорівнює 5 085,83 доларів США, (від загальної суми у розмірі 10 171,06 доларів США), обгрунтовано виходив з того, що право спільної сумісної власності на цю частину вкладу другого з подружжя слід припинити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 5 085,53 доларів США із загальної суми 10 171,06 доларів США, які зберігаються на рахунку відповідача № НОМЕР_3, відкритому на його ім'я у ПАТ КБ "ПриватБанк" на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, суд 1 інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи термін дії вказаного договору не закінчився, він продовжує діяти і депозитний рахунок відповідача № НОМЕР_3 не закритий, а тому вважав, що підстав для задоволення цих позовних вимог немає, виходячи з того, що достатнім та ефективним способом захисту прав позивача є визнання за ним права особистої власності на Ѕ частину вкладу, що надасть йому можливість розпоряджатися вказаними грошима на власний розсуд як власнику.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині, яка оскаржується, колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення суду в оскарженій частині є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.

Так, згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до вимог ст. 21 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, нормою статті 60 СК України визначено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до роз'яснень п. п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

У пункті 21 Вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оспорює поширення правового режиму спільного сумісного майна на спірні грошові кошти у розмірі 10 171,06 доларів США, що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ Приватбанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року та зазначає, що сума, яка підлягає розподілу, як спільне майно подружжя, становить 5 538,1 доларів США, а інша частина грошового вкладу є його особистою власністю, оскільки грошові кошти за іншою частиною грошового вкладу надані йому батьками - ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та сестрою - ОСОБА_7, для власних потреб і на утримання його дітей, які, в свою чергу, отримали ці кошти в результаті здачі в оренду земельних ділянок в Синельниківському районі Дніпропетровської області.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 27 листопада 2009 року на праві власності належить земельна ділянка площею 1,6100 га, розташована на території Вільненської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровській області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_6 (а.с. 80), що також підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 69956451 від 07.10.2016 року (а.с. 81). Вказану земельну ділянку ОСОБА_5 здає в оренду, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, укладеним між ОСОБА_5 та СФГ Анастасія (а.с. 85-87). Згідно довідки про доходи № 52 від 12 квітня 2018 року, виданої ОСОБА_5 селянським (фермерським господарством) Анастасія загальна сума доходу від здачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_5 за період 2016-2017 р.р. склала 6 003,69 грн. (а.с. 57).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_7 від 02 лютого 2000 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,710 га, розташована на території КСП СЕРП і МОЛОТ Вільненської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 94), що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4807592 від 13 червня 2013 року, виданим Реєстраційною службою Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 95), кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 96). Вказану земельну ділянку ОСОБА_6 здає в оренду, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року, укладеним між ОСОБА_8 та СФГ Анастасія (а.с. 91-93). Згідно довідки про доходи № 50 від 12 квітня 2018 року, виданої ОСОБА_6 селянським (фермерським господарством) Анастасія загальна сума доходу від здачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_6 за період 2013-2017 р.р. склала 57 296,12 грн. (а.с. 55).

Також, ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_9 від 02 лютого 2000 року на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 9,280 га, розташована на території КСП СЕРП і МОЛОТ Вільненської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 82), що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4823231 від 13 червня 2013 року, виданим Реєстраційною службою Синельниківського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 83), кадастровий номер земельної ділянки - 1224881100:01:002:0197, та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 6877024 від 25 липня 2013 року (а.с. 84). Вказану земельну ділянку ОСОБА_7 здає в оренду, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 20 серпня 2016 року, укладеним між ОСОБА_9 та СФГ Анастасія (а.с. 88-90). Згідно довідки про доходи № 51 від 12 квітня 2018 року, виданої ОСОБА_7 селянським (фермерським господарством) Анастасія загальна сума доходу від здачі в оренду земельної ділянки за період 2013-2017 р.р. склала 57 296,12 грн. (а.с. 56).

Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України, що грошові кошти, отримані від здачі земельних ділянок в оренду, дійсно були передані ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідачу у зазначеному ним розмірі, а також не доведено, що вказані грошові кошти були передані саме для його особистих потреб, а не потреб його родини. Відповідачем не надано жодних документів (розписок) на підтвердження отримання ним від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безоплатно грошових коштів у зазначеному ним розмірі. Також, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він отримував у борг грошові кошти від ОСОБА_7

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надавали йому грошові кошти у гривні для подальшого їх обміну у валюту долар США та розміщення їх в подальшому на депозит, також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так само відповідачем не доведено, що зазначені грошові кошти були покладені ним на депозитний рахунок, відкритий на його ім'я у ПАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року.

Суд критично віднісся до пояснень свідків, посилаючись на їх необ'єктивність упередженість, та суперечливість та обґрунтовано виходив з того, що зазначені відповідачем обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом також було встановлено, що позивач до народження першої дитини постійно працювала та отримувала заробіток, та після виходи з декретної відпустки у 2011 році та до березня 2018 року також постійно працювала, тобто, отримувала дохід на протязі тривалого часу під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, приймала участь у формуванні спільної сумісної власності подружжя, а тому має право на відповідну частку.

Таким чином, суд обґрунтовано виходив з того, що грошові кошти у розмірі 10 171,06 доларів США, які зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, були нажиті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі за рахунок доходів від трудової діяльність та спільної праці обох сторін, а тому належать їм на праві спільної сумісної власності.

Також, суд обґрунтовано виходив з рівності часток у праві спільної сумісної власності, посилаючись на те, що підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя встановлено не було, а доводи відповідача про те, що позивач проживає окремо від дітей та не займається їх вихованням та утриманням, ґрунтуються лише на його припущеннях та жодними належними доказами не підтверджені.

Отже, суд виходив з того, що частки позивача та відповідача, як співвласників спірного майна у праві спільної сумісної власності, є рівними та дорівнюють Ѕ частині за кожним з них, тобто по 5 085,53 доларів США.

Враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 10 171,06 доларів США, що зберігаються на рахунку № НОМЕР_3, відкритому на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ ПриватБанк на підставі договору №SAMDNWFD0071618477701 вклад Стандарт строковий на 6 місяців від 26 червня 2017 року, укладеному між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_2, є спільно нажитим майном подружжя та його можливо поділити, врахувавши інтереси сторін та рівність їх часток у праві на грошовий вклад, суд дійшов обґрунтованого висновку про поділ майна подружжя, визнавши за кожною із сторін право особистої власності на 5 085,53 доларів США (10 171,06 доларів США / 2 = 5 085,53 доларів США), припинивши право спільної сумісної власності на цю частину вкладу другого з подружжя.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі твердження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Щодо доданих відповідачем до апеляційної скарги декларацій платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік та 2017 рік на підтвердження його доходів, а також довідки ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" № 21/61 від 30.08.2018 року про середньомісячну зарплату відповідача за період 2014-2017 роки, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Однак, під час розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача не надано вищезгаданих документів суду першої інстанції на підтвердження необґрунтованості позовних вимог позивача, відзив відповідача також не містять посилань на вищевказані документи. Доказів неможливості надання цих документів суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача, ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції не подав, тому апеляційний суд не приймає додані відповідачем до апеляційної скарги декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 за 2016 рік та 2017 рік та довідку ДП "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" № 21/61 від 30.08.2018 року про середньомісячну зарплату відповідача за період 2014-2017 роки у якості доказу відсутності у позивача доходів та необґрунтованості її позовних вимог.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року в оскарженій частині - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: