Постанова

від 14.03.2019 по справі 579/103/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 579/103/18

провадження № 61 - 41633св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України ,

представники відповідача - Шурда Ольга Василівна, Ларіна Тетяна Петрівна, відповідач - філія публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів ,

представник відповідача - Линник Вадим Миколайович,

третя особа - директор публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів Гордієнко Геннадій Іванович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року у складі судді Моргуна О. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2018 року у складі суддів Криворотенка В. І., Біляєвої О. М., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - ПАТ ДПЗК України ), філії ПАТ ДПЗК України Кролевецький комбінат хлібопродуктів (далі - Кролевецький КХП), третя особа - директор Кролевецького комбінату хлібопродуктів Гордієнко Г. І., в якому просив: поновити його на посаді апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно - заготівельна мережа філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів ; стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16 січня 2018 року до дня поновлення на роботі в сумі 10 792,20 грн.

Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 2014 року позивач працював у філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП , а з 01 липня 2015 року за його згодою був переведений на посаду апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа .

Наказом директора філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП № 16-п від 12 січня 2018 року позивача звільнено 15 січня 2018 року з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП Україниу період його перебування 15 січня 2018 року у щорічній відпустці, наданої йому 12 січня 2018 року, чим грубо порушено частину третю статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення незаконним та посилався на те, що 12 січня 2018 року наказом №13-д йому була оголошена догана, з якою він не згодний. Вважає, що 12 січня 2018 року до нього фактично застосовано два види дисциплінарного стягнення - догана і звільнення. Вказував на те, що дисциплінарного проступку не скоював, а відповідачі вчиняють проти нього протиправні, упереджені дії у зв'язку з існуванням протягом тривалого часу конфліктної ситуації (наказом №279-п від 07 грудня 2016 року його незаконно передено вантажником, наказом № 286-д від 15 грудня 2016 року оголошено догану, він змушений був звернутись до суду; незважаючи на те, що наказ про переведення його вантажником був скасований, його в порушення статті 43 Конституції Українизобов'язують працювати вантажником до часу його незаконного звільнення).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді апаратника оброблення зерна 5 р. виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ПАТ ДПЗК України Кролевецький КХП з 16 січня 2018 року.

Стягнуто з ПАТ ДПЗК України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 19 березня 2018 року в сумі 10 038,35 грн (з урахуванням податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають утриманню з останнього роботодавцем відповідно до вимог чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ ДПЗК України в дохід держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі на посаді апаратника оброблення зерна 5 р. виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа філії ПАТ ДПЗК України Кролевецький КХП з 16 січня 2018 року і стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача є незаконним, оскільки відбулось в період його перебування у щорічній основній відпустці.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ ДПЗК України задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції з урахуванням мотивів, викладених апеляційним судом у постанові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до позивача було застосовано роботодавцем подвійну відповідальність за одне і те ж порушення: догана згідно наказу № 13-д від 12 січня 2018 року та звільнення згідно наказу № 16-п від 12 січня 2018 року, що є порушенням трудового законодавства і прав позивача, як працівника. Тому саме з цих підстав підлягає задоволенню заявлений позов.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі, але підстави задоволення позову, викладені у мотивувальній частини рішення суду змінив з урахуванням наведених вище мотивів.

У касаційній скарзі, ПАТ ДПЗК України , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що будучи притягнутим до дисциплінарної відповідальності, позивач, усвідомлено, протягом року допустив дисциплінарні проступки. У зв'язку з наведеним, відсутні порушення вимог чинного законодавства під час звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. При прийнятті наказу про звільнення від 12 січня 2018року було враховано неналежне виконання позивачем службових обов'язків, яке виявилося у неодноразовому порушенні трудової дисципліни, зокрема 27 листопада 2017 року, 13 грудня 2017 року, що зафіксовано наказом від 18 грудня 2017 року, та 28 грудня 2017 року, зафіксованого наказом від 12 січня 2018 року.

Крім того, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач був звільнений в період його відпустки, вправі були змінити дату звільнення, а не поновлювати позивача на роботі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач не погодився з доводами відповідача та просив залишити ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України ).

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з'ясуванню обставини, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 , пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов'язків, роз'яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Установлено, що позивач 18 грудня 2017 року та 12 січня 2018 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами директора філії Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кролевецький комбінат хлібопродуктів від 18 грудня 2017 року № 305-д та від 12 січня 2018 року № 13-д Про застосування дисциплінарного стягнення .

Вказаними наказами ОСОБА_4 оголошено догани за невиконання та неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків, доручень та розпоряджень керівництва (безпосереднього керівника).

Наказом директора філії ПАТ ДПЗКУ Кролевецький КХП від 12 січня 2018 року за № 16-п позивача звільнено з посади апаратника оброблення зерна 5 розряду виробничої дільниці Елеваторно-заготівельна мережа з 23 березня 2018 року за пунктом 3 статті 40 КЗпП України , у зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки раніше неодноразово застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

У вказаному наказі про звільнення позивача від 12 січня 2018 року, не наведені конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вчинив позивач після застосування до нього стягнення, що стало приводом до звільнення та коли, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України .

Таких же фактів не міститься і у наказах 18 грудня 2017 року та 12 січня 2018 року про оголошення позивачу доган.

Надаючи оцінку підставам звільнення позивача за пунктом 3 статті 40 КЗпП України , в тому числі щодо систематичності невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд апеляційної інстанції правильно виходив з наступного.

За змістом вказаної норми для звільнення працівника з підстав систематичного невиконання ним своїх трудових обов'язків необхідно невиконання їх без поважних причин.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП України).

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган відповідно до статті 149 КЗпП України повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Під час апеляційного розгляду справи суд встановив, що після застосування до позивача дисциплінаного стягнення у вигляді догани згідно наказу від 12 січня 2018 року № 13-д позивач не допустив невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відсутність таких порушень в діях позивача після 12 січня 2018 року підтвердив представник відповідача в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, цього ж дня 12 січня 2018 року, за це ж порушення трудової дисципліни, допущене 12 січня 2018 року до нього застосовано ще один захід стягнення - звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

З урахуванням змісту положень пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та тих обставин, що до позивача було застосовано роботодавцем подвійну відповідальність за одне і те ж порушення (догана згідно наказу № 13-д від 12 січня 2018 року та звільнення згідно наказу № 16-п від 12 січня 2018 року), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем трудового законодавства щодо дотримання процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та його подальшого звільнення з підстав, з якими роботодавець, пов'язував підстави такого звільнення.

Встановивши наведені вище обставини, на підставі належної оцінки сукупності доказів та правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України не можна вважати законним, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, правильно погодившись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вище висновків, обґрунтовано змінив мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при поновленні позивача на роботі.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України залишити без задоволення.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Сумської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська