Постанова

від 13.03.2019 по справі 910/4283/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2019 р. Справа№ 910/4283/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.

та представників учасників провадження у даній справі:

від апелянта: Залізняк О.М. (дов. від 04.01.2019 № 28-0,17-1/72-19);

інші учасники провадження у даній справі: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.01.2019

у справі № 910/4283/17 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню

у справі № 910/4283/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/4283/17 у задоволенні заяви Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання виконавчого документа, ухвали Господарського суду міста Києва №910/4283/17 від 18.04.2018, таким, що не підлягає виконанню, відмовлено повністю .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/4283/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/4283/17.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Представник апелянта у судовому засіданні 13.03.2019 підтримала вимоги апеляційних скарг та просила її задовольнити.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги за відсутності інших учасників провадження у справі, які не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2017 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Холдингова компанія "Системні інвестиції" ; визнано грошові вимоги ПАТ "БМ Банк" до боржника в розмірі 8 757 175,29 грн.; призначено розпорядником майна ТОВ "Холдингова компанія "Системні інвестиції" арбітражного керуючого Кулика Максима Вікторовича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.04.2017 було призначено розпорядником майна ТОВ "Холдингова компанія "Системні інвестиції" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції" про зобов'язання вчинити дії та зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом 1 робочого дня з моменту отримання цієї ували за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру видалити інформацію з державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок, утворених внаслідок поділу за наступними кадастровими номерами: 3223155400:03:014:0048, 3223155400:03:014:0049, 3223155400:03:014:0050, 3223155400:03:014:0051, 3223155400:03:014:0052, 3223155400:03:014:0053 та поновити державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в державному земельному кадастрі.

02.11.2018 до господарського суду міста Києва від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшла заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме ухвали господарського суду міста Києва від 18.04.2018.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції відмовив повністю у задоволенні заяви Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання виконавчого документа, ухвали господарського суду міста Києва №910/4283/17 від 18.04.2018, таким, що не підлягає виконанню .

З даним судовим рішенням, апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В обґрунтування своєї заяви Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначає, що Держгеокадастр не наділений за законодавством повноваженнями, які необхідно мати для виконання оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2017, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 та постановою Верховного суду від 14.06.2018, було задоволено заяву АТ "БМ БАНК" у межах провадження у справі про банкрутство та, в тому числі визнано недійсними укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції" (код СДРПОУ32596714) з ОСОБА_5 (ідент. код НОМЕР_1) договори купівлі-продажу земельних ділянок від 28.07.2016 кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4; визнано недійсними рішення державного реєстратора про державну реєстрацію; визнано недійсним рішення державного реєстратора про поділ та закриття розділів та рішення державного реєстратора про державну реєстрацію новоутворених земельних ділянок внаслідок поділу, а також скасовано в державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок, утворених внаслідок поділу, а саме 3223155400:03:014:0048, 3223155400:03:014:0049, 3223155400:03:014:0050, 3223155400:03:014:0051, 3223155400:03:014:0052, 3223155400:03:014:0053.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Системні інвестиції" про зобов'язання вчинити дії та зобов'язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру протягом 1 робочого дня з моменту отримання цієї ухвали за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру видалити інформацію з державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок, утворених внаслідок поділу за наступними кадастровими номерами: 3223155400:03:014:0048, 3223155400:03:014:0049, 3223155400:03:014:0050, 3223155400:03:014:0051, 3223155400:03:014:0052, 3223155400:03:014:0053 та поновити державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в державному земельному кадастрі.

Дана ухвала в апеляційному порядку не переглядалась та набрала законної сили.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В обґрунтування своєї заяви Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру зазначає, що Держгеокадастр не наділений законодавством повноваженнями, які необхідно мати для виконання судового рішення. Також, зазначає про те, що не виконує функції щодо присвоєння кадастрових номерів земельних ділянок, а також не скасовує їх.

Проте, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Пункт 205 вказаного Порядку передбачає, що адміністратор Державного земельного кадастру здійснює такі заходи щодо технічного і технологічного забезпечення Державного земельного кадастру: 6) технічне і технологічне забезпечення оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру (в тому числі архівних матеріалів); 7) технічне і технологічне забезпечення зберігання та архівування відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: 26) здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру.

В свою чергу, жодних обставин, які б свідчили про відсутність у заявника (Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру) обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а також про зміну (виникнення) таких обставин, заявником не наведено. Тобто, фактично доводи заявника зводяться до переоцінки обставин, встановлених у ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.04.2018, у зв'язку з чим у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання ухвали господарського суду міста Києва №910/4283/17 від 18.08.2018 такою, що не підлягає виконанню.

Твердження апелянта стосовно того, що ухвала господарського суду міста Києва від 18.04.2018 не є виконавчим документом, відхиляються судовою колегією, оскільки оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". В резолютивній частині даної ухвали зазначено, що вона є виконавчим документом.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що зазначається у виконавчому документі, а саме: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У відповідності до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено про те, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

У рішенні від 17.05.2005 "Чижов проти України" вказано, що на державі лежить зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ґрунтується на законі і відповідає обставинам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, зміни чи скасування ухвали господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/4283/17. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.01.2019 у справі № 910/4283/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4283/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 18.03.2019.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко