Рішення

від 15.03.2019 по справі 903/908/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 березня 2019 р. Справа № 903/908/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 903/908/18

за позовом заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Княгининівської сільської ради, с. Княгининок, Луцького району, Волинської області

до фізичної особи-підприємця Шеремети Сергія Ярославовича, с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області

про внесення змін до договору оренди землі від 30.10.2007р.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в судовому засідання взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області Мацюк С.Я. (посв. № 036265 від 12.11.15р.),

в с т а н о в и в:

07.12.2018 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Княгининівської сільської ради з позовною заявою № 33-4212 вих-18 від 04.12.2018р., в якій просив внести зміни до договору оренди землі від 30.10.2007, укладеного між Маяківською сільською радою та підприємцем Шереметою С.Я.

На обгрунтування позовних вимог заступник керівника Луцької місцевої прокуратури посилається на те, що всупереч вимог Закону України "Про оренду землі", Податкового кодексу України відповідачем не внесені зміни до договору оренди землі від 30.10.2007.

В судове засідання 09.01.2019 представники позивача та відповідача не з'явились. Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4563000277192 від 20.12.2018р.

Ухвала суду від 12.12.2018р. про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу у справі, повернулась з поштовою відміткою: "За закінченням встановленого строку зберігання", хоча була надіслана на адресу: Волинська область, с. Зміїнець, вул. Набережна, 30, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місце проживання фізичної особи-підприємця Шеремети С.Я.

В судовому засіданні 09.01.2019 було оголошено перерву до 31.01.2019 у зв'язку з тим, що невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 17.12.2018р. про відкриття провадження у справі щодо подачі відзиву у встановлений судом строк перешкоджало завершенню підготовчого провадження.

Ухвалою суду 09.01.2019 повідомлено Княгининівську сільську раду та фізичну особу-підприємця Шеремету Сергія Ярославовича про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.01.2019р. до 16 год. 30 хв.; запропоновано відповідачу в строк до 30.01.2019р. подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; повідомлено відповідача, що відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання 31.01.2019 відповідач не з'явився, своїм правом подати відзив на позов не скористався.

Ухвала суду, яка була надіслана на адресу відповідача, повернулася з поштовою відміткою: "За закінченням встановленого строку зберігання", хоча була надіслана на адресу: Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Набережна, 30, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

В судовому засіданні 31.01.2019 прокурор звернувся до суду з клопотанням № 33-188 вих.19 від 22.01.2019, в якому у зв'язку з допущенням технічної помилки в прохальній частині позовної заяви просить п. 2 прохальної частини позовної заяви викласти в наступній редакції: "Внести зміни до договору оренди землі від 30.10.2007, укладеного між Маяківською сільською радою та підприємцем Шереметою С.Я., виклавши п.п. 4, 8 в наступній редакції:

"п. 4 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим №0722883700:03:001:1290 становить 348899,60 грн."

"п.8 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій на рахунок, вказаний орендодавцем у розмірі: за земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:03:001:1290 площею 0,3019 га - 1,1% від нормативної грошової оцінки землі на рік із врахуванням індексації У- у/ та сплачується до бюджету Княгининівської сільської ради, а за користування ставком 10,80 грн. на рік до Державного бюджету по коду 22120000. Розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін. Враховуючи наявність інфляційних процесів орендодавець визначає орендну плату на кожний наступний рік шляхом корегування суми сплати відповідно до індексу інфляції з повідомленням Орендаря за 2 місяці до сплати".

Інші пункти прохальної частини позову просить залишити без змін.

Судом встановлено, що звертаючись з позовною заявою до господарського суду, заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в прохальній частині позовної заяви не відобразив повного тексту п. 8 договору оренди землі від 30.10.2007р. в редакції додаткової угоди, яка зареєстрована у Луцькому районному відділі ДП "Центр ДЗК" 27.12.2010р. № 041007600011.

У зв'язку з цим клопотанням № 33-188 вих.19 від 22.01.2019 Луцька місцева прокуратура уточнила прохальну частину позовної заяви заступника керівника Луцької місцевої прокуратури, яке прийнято судом як таке, що не суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 31.01.2019 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 15.03.2019 включно; підготовче засідання відкладено на 27.02.2019.

21.02.2019 прокуратура Волинської області через відділ документального забезпечення та контролю суду подала пояснення № 05-20вих 19 від 20.02.2019 до позовної заяви та докази надіслання сторонам у справі клопотання заступника керівника Луцької місцевої прокуратури № 33-188 вих.19 від 22.01.2019.

В судове засідання 27.02.2019 представники позивача та відповідача не з'явилися. Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався.

Позивач ухвалу суду отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 04.03.2019.

Ухвала суду, яка була надіслана на адресу відповідача, повернулася з поштовою відміткою: "За закінченням встановленого строку зберігання", хоча була надіслана на адресу: Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Набережна, 30, яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Ухвалою суду від 27.02.2019 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 15.03.2019.

В судове засідання 15.03.2019 представники сторін не з'явились, відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористався.

Ухвали суду від 12.12.2018, 09.01.2019, 31.01.2019, 27.02.2019 надсилались відповідачу на адресу: Луцький район, с.Зміїнець, вул. Набережна, 30.

Ця адреса зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місце проживання Шеремети С.Я.

Проте, ухвали суду повертались, згідно з поштовою довідкою причиною повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланий судом за місцем державної реєстрації і повернутий органом зв'язку з позначкою За закінченням встановленого строку зберігання з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

Як передбачено пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження, місця проживання особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила іншої адреси, вважається днем вручення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Випадків, встановлених ст.202 ГПК України, коли розгляд справи по суті відкладається, судом не встановлено.

За таких обставин, коли відповідач неодноразово повідомлявся судом про місце і час розгляду справи, справу по суті розглянуто за відсутності відповідача, за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглядаючи справу за відсутності відповідача, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалами господарського суду Волинської області в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

30.10.2007 між Маяківською сільською радою як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Шереметою С. Я. як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 0722883700:03:001:1290) для рибогосподарської діяльності на підставі рішення Маяківської сільської ради № 6/3.19 від 30.05.2007, яка знаходиться на території Маяківської сільської ради в межах с. Зміїнець.

Рішенням Маяківської сільської ради від 30.06.2016 № 9/2.1 Про перейменування Маяківської сільської ради в Княгининівську сільську раду перейменовано Маяківську сільську раду в Княгининівську сільську раду.

Згідно з рішенням Княгининівської сільської ради від 26.07.2016 №11/2.1 Про добровільне об'єднання територіальних громад правонаступником активів і пасивів сільської ради визначено Княгининівську сільську раду, утворену внаслідок добровільного об'єднання.

Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано 23.07.2008 Луцьким районним відділом ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040807600012.

Згідно з пунктом 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,3019 га (в тому числі чагарник - 0,2260, під болотами - 0,1553, під ставками - 0,0720) для риборозведення та території с. Зміїнець, Маяківської сільської ради.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 372 грн. (п. 4 договору).

Відповідно до п. 7 договору його укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі, орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.8 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 21,70 грн. за користування земельною ділянкою та сплачується до бюджету Маяківської сільської ради, а за користування ставком - 5 грн. на рік до Державного бюджету по коду 22120000. Розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін. Враховуючи наявність інфляційних процесів орендодавець визначає орендну плату на кожний наступний рік шляхом корегування суми сплати відповідно до індексу інфляції з повідомленням орендаря за 2 місяці до сплати.

У відповідності до п. 22 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Акт прийому-передачі земельної ділянки кадастровий номер №0722883700:03:001:1290 складено та підписано сторонами 30.10.2007.

Додатковою угодою було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки: п. 8 викладено в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 34,49 грн. за користування земельною ділянкою та сплачується до бюджету Маяківської сільської ради, а за користування ставком - 10,80 грн. на рік до Державного бюджету по коду 22120000. Розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін. Враховуючи наявність інфляційних процесів орендодавець визначає орендну плату на кожний наступний рік шляхом корегування суми сплати відповідно до індексу інфляції з повідомленням орендаря за 2 місяці до сплати .

Додаткова угода була зареєстрована 27.12.2010 Луцьким районним відділом ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №041007600011.

Рішенням Маяківської сільської ради №2/6.5.2 від 30.12.2010 "Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо грошової оцінки населеного пункту села Зміїнець" затверджено технічну документацію з землеустрою щодо грошової оцінки земель населеного пункту села Зміїнець, Луцького району; ухвалено ввести грошову оцінку в дію з 01.01.2011 року.

Рішенням Княгининівської сільської ради №4/1 від 12.02.2016 зі змінами, внесеними рішеннями №18-3/2-10 від 20.01.2017, №31/9 від 09.03.2018, встановлено ставки земельного податку.

Згідно з п. 6.5 Положення про встановлення ставок земельного податку (додаток №4 до рішення ради №4/1 від 12.02.2016) ставка податку на земельні ділянки, інших видів цільового призначення землі (крім комерційного використання), розташованих на території населених пунктів встановлюється у розмірі 1,1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 12.11.2018 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер №0722883700:03:001:1290, для рибогосподарської діяльності, площею 3019 кв.м. становить 348 899,60 грн.

Отже, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з договором повинен становити 3837,89 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний суд України в постанові від 07.10.2015 року у справі № 922/3871/14.

Згідно з пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Рішення Маяківської сільської ради №2/6.5.2 від 30.12.2010, рішення Княгининівської сільської ради №4/1 від 12.02.2016, №18-3/2-10 від 20.01.2017, №31/9 від 09.03.2018 є чинними й у встановленому законом порядку незаконними не визнавалися, а тому вони є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Предметом спору у справі є внесення змін до договору оренди землі, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до п. п. а, в ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011 у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 04.07.2011 у справі № 41/81пд.

Разом з цим, оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд України у постанові від 20.08.2013 у справі № 5009/3430/12, постанові від 18.05.2016 у справі № 6-325цс16.

Нижня гранична межа річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється законодавцем незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі, а отже розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам законодавства і є підставою для перегляду встановленого в договорі розміру орендної плати. Водночас, оскільки нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, то зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки є також обов'язковою підставою для перегляду розміру орендної плати та, відповідно, внесення змін до договору оренди землі.

З часу укладення договору оренди землі 30.10.2007 року неодноразово змінювались граничні межі річної суми платежу за оренду землі.

Підпунктом 288.5.1. п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України в редакції Закону №2245-VIII від 07.12.2017 встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавством визначено нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом.

Наведені правові норми свідчать про те, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 817/206/15, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, дійшов висновку про те, що до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу.

Отже, незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, розмір орендної плати обмежений законодавчо, відтак, у разі невідповідності розміру орендної плати в укладеному договорі оренди земельної ділянки, нормативно встановленому мінімальному розміру, або непогодження сторонами договору оренди умови щодо розміру орендної плати відповідно до норм законодавства, законодавець у таких випадках захистив право власника (орендодавця) земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, на отримання орендної плати у законодавчо встановленому мінімальному розміру.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа №21-274а14), від 07.04.2015 (справа №21-117а15), від 14.04.2015 (справа №21-165а15), від 24.04.2015 (справа №21-131а15), постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа №908/994/17), від 06.02.2018 (справа №908/995/17), від 22.05.2018 (справа № 809/3756/15), від 12.02.2019 (справа № 804/3670/16).

За змістом ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 роз'яснено, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Сплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 34,39 грн. в рік, враховуючи як законодавчі зміни, так і затвердження нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а також те, що строк дії договору не закінчився (укладено на 49 років), не може вважатися виконанням зобов'язання, яке проводиться належним чином.

За таких обставин, коли законодавчо змінено граничний розмір плати за оренду землі, є підстави для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору від 30.10.2007 року, а відтак є підстави для задоволення позову заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Княгининівської сільської ради про внесення змін до договору оренди землі від 30.10.2007, укладеного між Маяківською сільською радою та підприємцем Шереметою С.Я.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (Р.\У. V. Ргапсе) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.0Р2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт З частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Рішенням Маяківської сільської ради від 30.06.2016 №9/2.1 "Про перейменування Маяківської сільської ради в Княгининівську сільську раду" перейменовано Маяківську сільську раду в Княгининівську сільську раду.

Згідно з рішенням Княгининівської сільської ради від 26.07.2016 №11/2.1 "Про добровільне об'єднання територіальних громад" правонаступником активів і пасивів сільської ради визначено Княгининівську сільську раду, утворену внаслідок добровільного об'єднання.

Як пояснював прокурор в процесі розгляду справи, до місцевої прокуратури звернулась Княгининівська сільська рада з проханням звернутись з позовом до ФОП Шеремети С.Я. в інтересах держави та територіальної громади с. Княгининок, Луцького району, Волинської юбласті з вимогою про внесення змін до договору оренди землі. Як на причину своєї бездіяльності сільська рада посилалась на відсутність коштів у бюджеті для сплати судового збору.

Предмет спору - вимога про внесення змін до договору оренди землі становить суспільний інтерес, оскільки згідно приписів чинного законодавства орендар повинен сплачувати 3 837,89 грн. в рік, проте впродовж тривалого часу він сплачує лише 34,49 грн. Внаслідок цього бюджет сільської ради, а відтак і територіальна громада, недоотримує кошти за користування земельною ділянкою відповідачем.

Використання земельної ділянки без належної оплати позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) та орган місцевого самоврядування зокрема правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права користування землею в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Звернення прокурора до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування земельною ділянкою комунальної власності та належної оплати за таке користування у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вказані обставини свідчать про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Аналогічні висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі№910/11919/17, від 02.10.2018 №4/166 "б".

На підставі ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою було повідомлено Княгининівську сільську раду про намір здійснення прокурором із вказаних підстав представництва в суді її законних інтересів шляхом пред'явлення позову до суду про внесення змін до договору оренди землі.

У зв'язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 188, 283 Господарського кодексу України, ст. 632, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.1, 13 Закону України Про оцінку земель , ст.ст.26, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 74, 86, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 30.10.2007, укладеного між Маяківською сільською радою та підприємцем Шереметою Сергієм Ярославовичем, виклавши п.п. 4, 8 в наступній редакції:

"4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 0722883700:03:001:1290, становить 348899,60 грн.";

"8. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошовій, на рахунок, вказаний орендодавцем, у розмірі: за земельну ділянку, кадастровий номер 0722883700:03:001:1290, площею 0,3019 га - 1,1% від нормативної грошової оцінки землі на рік із врахуванням індексації та сплачується до бюджету Княгининівської сільської ради, а за користування ставком - 10,80 грн. на рік до Державного бюджету по коду 22120000. Розмір орендної плати може переглядатись за згодою сторін. Враховуючи наявність інфляційних процесів орендодавець визначає орендну плату на кожний наступний рік шляхом коригування суми сплати відповідно до індексу інфляції з повідомленням орендаря за 2 місяці до сплати".

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шеремети Сергія Ярославовича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915, на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 1762 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 19.03.2019.

Суддя І. О. Якушева