Рішення

від 13.03.2019 по справі 905/2388/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.2019 Справа № 905/2388/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-5" про стягнення боргу, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат у загальному розмірі 139358 грн.61 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-5" про стягнення боргу, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат у загальному розмірі 139358 грн. 61 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем в частині оплати договору купівлі-продажу природного газу №958/14-ТЕ-7 від 21.01.2014.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.12.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2388/18, підготовче судове засідання призначено на 17.01.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2019 відкладено підготовче засідання на 04.02.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/2388/18 та призначено розгляд справи по суті на 26.02.2019.

Ухвалою суду від 26.02.2019 відкладено розгляд справи по суті на 13.03.2019.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

За висновками суду, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Пунктом 4 ст.122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є: 83114, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, б.80, А.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 03.01.2019, 21.01.2019, 07.02.2019, 28.02.2019 на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/2388/18, призначеного на 17.01.2019, 04.02.2019, 26.02.2019 та на 13.03.2019 відповідно.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача і ненадання ним витребуваних документів враховуючи достатність наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 13, 42, ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Замок-5» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №958/14-ТЕ-7.

За приписами п.п.1.1 - 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 договору від 21.01.2014 продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 169 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 1309,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч.11 цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги на транспортування): від 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 33553,48 грн.; від 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 29271,10 грн.; від 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 20822,83 грн.; від 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 10254,96 грн., від 31.05.2014 року на суму 3803,24 грн., від 30.06.2014 на суму 3376,42 грн., від 30.11.2014 на суму 19998,03 грн., від 31.12.2014 на суму 27194,70 грн. та реєстрами обсягів реалізації за липень 2014, жовтень 2014.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.01.2014 по 30.11.2017» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , розрахунок за вказаними поставками природного газу було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору не в повному обсязі.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за останнім існує борг на суму 63928,46 грн.

Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про повне чи часткове погашення боргу, за природний газ поставлений позивачем по Договору №958/14-ТЕ-7 від 21.01.2014 у спірний період.

Отже вимоги позивача про стягнення основного боргу на суму 63928,46 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 6188,24 грн., інфляційні втрати - 53926,45 грн.

Частиною ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі 6188,24 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що нарахування позивачем 3% річних є арифметично вірними та підлягають задоволенню на суму у розмірі 6188,24 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат, суд зазначає, що за розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення зобов'язань квітня 2014 року, травня 2014 року, червня 2014 року, липня 2014 року, жовтня 2014, листопада 2014 та грудня 2014 становить 53926,45 грн.

Дослідивши розрахунок інфляційних витрат проведений позивачем та базу нарахування, вбачається, що останнім застосовано суму боргу за зобов'язаннями червня 2014 року, липня 2014 року, жовтня 2014, листопада 2014 та грудня 2014 з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у минулі періоди, оскільки дійсною сумою боргу, не обтяженою додатковими нарахуваннями, є 51828,82 грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат є не належним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Крім суми інфляційних втрат та 3% річних, позивач просить стягнути з відповідача пеню за газ поставлений у січні 2014 року, лютому 2014, березні 2014, травні 2014, червні 2014, липні 2014, жовтні 2014, листопаді 2014, грудні 2014 року відповідачу на загальну суму 15315,46 грн.

Згідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Акти прийняття-передачі природного газу за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, жовтень, листопад, грудень 2014 року по договору отриманий відповідачем та засвідчений підписами представників сторін, засвідчені печатками підприємств.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Матеріали справи не містять доказів повної чи часткової сплати боргу відповідачем позивачу зазначеним Актам приймання-передачі по договору № 958/14-ТЕ-7.

Здійснивши перерахунок пені за визначений період, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично та методологічно не вірним, а тому підлягають задоволенню на суму у розмірі 15315,45 грн.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « Замок-5» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-5" про стягнення боргу, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат у загальному розмірі 139358 грн.61 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замок-5" (83114, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, б.80А, код ЄДРПОУ 34990004) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 137260 (сто тридцять сім тисяч двісті шістдесят) грн. 97 коп. з яких:

- 63928 (шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 46 коп.

- пеня у розмірі 15315 грн. (п'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн. 45 коп.;

- 3% річних у розмірі 6188 (шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 24 коп.;

- інфляційні втрати в розмірі 51828 (п'ятдесят одна тисяча вісімсот двадцять вісім) грн. 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 92 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 13 березня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов