Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/767/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2019Справа № 910/767/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 442291,31 грн.

за участю представників:

від позивача: Ізвєков В.В.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Безсмертна С.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дитяча клінічна лікарня № 4 Солом'янського району м. Києва звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" про стягнення 442291,31 грн., з яких: 431670,92 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції та 10620,39 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 щодо повної сплати орендних платежів за період з січня 2017 року по січень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

07.02.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму.

З огляду на предмет спору, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, а оскільки ціна позову у ній менша ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України дана справа є малозначною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/767/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, судове засідання призначено на 12.03.2019

20.02.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради позовні вимоги Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи позов Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.2019 не з'явився, відзиву на позов не надав.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 11.02.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 11.02.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 11.02.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Дитячою клінічною лікарнею № 4 Солом'янського району м. Києва (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" (орендар) було укладено договір № 1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіально громади міста Києва №1300 від 08.08.2013) (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії Київради з питань власності від 13.09.2016 №24 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Ковальський, 12 для розміщення офісу (12,4 кв.м), пункту доочищення та продажу - питної води (6,0 кв.м) та іншого використання нерухомого майна (виробництво продуктів харчування (151,64 кв.м).

Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є: нежилі приміщення загальною площею 170,04 кв. м на 1 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 08.08.2013р. №1300.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передасться в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради під 21.04.2015 №415/1280: згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) становить без ПДВ: 133 гривні 80 копійок за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяці. розрахунку липень 2016р. 22752,05 грн.

За змістом пункту 3.2. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно із п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця (п. 3.7. договору).

Згідно із пунктом 4.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 25 жовтня 2016 року до 23 жовтня 2019 року.

За розрахунком позивача, за період з січня 2017 року по 16.01.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 431670,92 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем нарахована пеня у сумі 10620,39 грн. за періоди з 16.02.2017 по 15.03.2017, з 16.03.2017 по 15.04.2017, з 16.04.2017 по 15.05.2017, з 16.05.2017 по 15.06.2017, з 16.06.2017по 15.07.2017, з 16.07.2017 по 15.08.2017, з 16.08.2017 по 15.09.2017, з 16.09.2017 по 15.10.2017, з 16.11.2017 по 15.12.2017, з 16.12.2017 по 15.01.2018, з 16.01.2018 по 15.02.2018, з 16.02.2018 по 15.03.2018, з 16.03.2018 по 15.04.2018, з 16.04.2018 15.05.2018, з 16.05.2018 по 15.06.2018, з 16.06.2018 по 15.07.2018, з 16.07.2018 по 15.08.2018, з 16.08.2018 по 15.09.2018, з 16.09.2018 по16.10.2018, з 16.11.2018 по 15.12.2018, з 16.12.2018по 31.12.2018, з 01.01.2019 по 16.01.2019.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов'язані із орендою комунального майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у спірний період відповідач користувався обумовленим договором нерухомим майном (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Ковальський, 12 для розміщення офісу (12,4 кв.м), пункту доочищення та продажу - питної води (6,0 кв.м) та іншого використання нерухомого майна (виробництво продуктів харчування (151,64 кв.м).

За розрахунком позивача за період з січня 2017 року по 16.01.2019 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 431670,92 грн. зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у сумі 431670,92 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання з оплати орендних платежів на виконання договору оренди №1300-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.10.2016 у розмірі 431670,92 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 431670,92 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 10620,39 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства - балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у загальному розмірі 10502,41 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехланд" (03067, м. Київ, вулиця ГАРМАТНА, будинок 23, квартира 41, ідентифікаційний код 37817061) на користь Дитячої клінічної лікарні № 4 Солом'янського району м. Києва (03126, м. Київ, ПРОСПЕКТ КОСМОНАВТА КОМАРОВА, будинок 3, ідентифікаційний код 01994037) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 431670,92 грн., пеню у розмірі 10502,41 грн. та судовий збір у розмірі 6632,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець