Рішення

від 12.03.2019 по справі 910/17595/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2019Справа № 910/17595/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд"

до Державного підприємства "Укроборонресурси"

про стягнення 32 452,64 грн.

за участю представників:

від позивача: Козуліна А.В.

від відповідача: Адобовська Г.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укроборонресурси" про стягнення 32 452,64 грн., з яких: 30402,78 грн. - основного боргу, 1499,28 грн. - пеня, 124,94 грн. - 3% річних, 425,64 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015 на здійснення операцій у сфері збирання, перевозки, зберігання та подальшої утилізації кислотних сумішей в частині оплати наданих позивачем послуг по договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

25.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17595/18, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

19.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 задоволено клопотання Державного підприємства "Укроборонресурси" про розгляд справи №910/17595/18 в судовому засіданні, призначено судове засідання у справі № 910/17595/18 на 12.03.2019.

12.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті заперечень на позов викладених у відзиві.

В судовому засіданні 12.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Укроборонресурси" (замовник, відповідач) укладено договір № ЗЗ-УВКС/15/11 на здійснення операцій у сфері збирання, перевозки, зберігання та подальшої утилізації відходів кислотних сумішей (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання організувати здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (відходи кислотних сумішей), що є власністю Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка" (надалі - підприємство), а замовник, що діє на підставі договору комісії, укладеного з підприємством, зобов'язується прийняти та здійснити розрахунки за ці послуги.

Відповідно до п. 1.6. договору, на підставі Цивільного кодексу України, Закону України "Про відходи", право власності на відходи замовника, передані виконавцю в порядку та на умовах передбачених договором, переходить до виконавця з моменту прийняття відходів за актом прийому-передачі або видаткових накладних, підписаних представниками сторін.

Згідно з п. 2.1., п. 2.2. договору, після підписання договору обома сторонами замовник надає у письмовій формі виконавцю заявку на організацію послуг затвердженого зразка. Виконавець зобов'язаний надати послуги вказані в заявці замовника, в строки обумовлені графіками виконання робіт (додаток №5 до договору, що підписуються щомісячно та залежать від запланованих обсягів фінансування робіт).

Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати усі розрахунки за наданні послуги Виконавцем (пп. 4.1.1. договору).

За змістом п.п. 2.11., 2.12 договору по завершенню надання послуг, протягом 3-х (трьох) робочих днів, з моменту отримання акта про виконання послуг, замовник зобов'язаний підписати акт про виконання послуг, який є невід'ємною частиною даного договору. У разі не підписання однією із сторін протягом строку, вказаного в п. 2.11, акта про виконання послуг без зазначення причин, в порядку та на умовах передбачених договором, такий акт вважається підписаним сторонами.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна вартість послуг визначається на підставі рахунків виконавця виданих у відповідності з додатком № 1 на підставі заявок про організацію послуг, наданих замовником.

Відповідно до п. 2.5. договору, після отримання рахунку від виконавця, замовник сплачує 100% рахунку в порядку та на умов передбачених договором.

Після отримання рахунку замовник сплачує 100% рахунку в порядку та на умовах передбачених договором. Датою розрахунку за надані послуги вважається дата списання коштів з рахунку замовника (п.п. 3.5, 3.6. договору).

Виконавець зобов'язується надати послуги в порядку та на умовах передбачених договором (пп. 4.2.1. договору).

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору у червні 2016 року позивачем надано відповідачу послуги по збиранню, перевозці, зберіганню та подальшій утилізації відходів кислотних сумішей на загальну суму 180457,20 грн., в підтвердження чого позивачем надано Акт №НВ-20/08.06-16 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.06.2016, підписаний з боку відповідача без заперечень та зауважень.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг згідно вказаного акту на загальну суму 143432,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №436 від 02.06.2016 на суму 13000,00 грн. та №454 від 09.06.2016 на суму 130432,77 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30402,78 грн. (180457,20 (загальна вартість наданих послуг згідно Акту №НВ-20/08.06-16 ) -143432,77 (часткова оплата) - 6621,62 (переплата, позитивне кредитове сальдо).

30.10.2018 позивач звернувся до відповідача із претензією вих.. №30/10 від 30.10.2018 про сплату заборгованості.

Оскільки відповідач заборгованості по договору не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 30402,78 грн. заборгованості за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015. Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем за період з 07.11.2018 по 26.12.2018 нараховані 1499,28 грн. - пені, 124,94 грн. - 3% річних, 425,64 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до договору комісії №145/2015-1 від 01.10.2015, укладеного між відповідачем та Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка" право власності на відходи кислородних сумішей при виконання договору комісії до відповідача не переходило. Оплату послуг за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015, укладеного між позивачем та відповідачем, Державне підприємство "Укроборонресурси" здійснює за рахунок коштів, отриманих від Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка". Відповідачем зазначено, що оскільки Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка" не здійснено розрахунків з відповідачем, то строк виконання зобов'язання за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015 щодо оплати послуг наданих позивачем, не настав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із Актом №НВ-20/08.06-16 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.06.2016 позивач надав, а відповідач прийняв послуги по збиранню, перевозці, зберіганню та подальшій утилізації відходів кислотних сумішей на загальну суму 180457,20 грн.

Відповідач підписав вказаний акт та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони погодили, що оплата проводиться відповідачем після отримання рахунку від позивача (п. 2.5., п. 3.5. договору).

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією вих. №30/10 від 30.10.2018 про сплату заборгованості.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №СФ-0000465 від 30.10.2018 на суму 30402,78 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг у повному обсязі та у строки передбачені договором не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015 становить 30402,78 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З приводу посилань відповідача на те, що зобов'язання зі сплати за договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015 залежить від здійснення Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка" оплат відповідача по договору комісії №145/2015-1 від 01.10.2015, укладеного між відповідачем та Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка", то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Враховуючи викладене, належне чи неналежне виконання контрагентом відповідача (у даному випадку Казенним підприємством Шосткинський казенний завод "Зірка") договірних зобов'язань перед відповідачем жодним чином не впливає на виконання обов'язку Державного підприємства "Укроборонресурси" за укладеним з позивачем договором №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015.

Більш того, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору не ставлять в залежність здійснення відповідачем оплат за надані позивачем послуги від надходження від Казенного підприємства Шосткинський казенний завод "Зірка" оплат на користь відповідача.

З урахуванням наведеного суд вважає заперечення відповідача є необґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання №33-УВКС/15/11 від 25.11.2015 у розмірі 30402,78 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 30402,78 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача, нараховані за період з 07.11.2018 по 26.12.2018, пеня у сумі 1499,28 грн., 3% річних у сумі 124,94 грн. та 425,64 грн. - інфляційних втрат.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 5.4. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки пені у сумі 1499,28 грн., інфляційних втрат у сумі 425,64 грн. та 3% річних 124,94 грн. є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Укроборонресурси" (03039, м. Київ, вулиця САПЕРНО-СЛОБІДСЬКИЙ ПРОЇЗД, будинок 3, ідентифікаційний код 24967600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопровайд" (04053, м. Київ, вулиця СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21, ідентифікаційний код 35945942) заборгованість у розмірі 30402,78 грн., пеню у сумі 1499,28 грн., інфляційні втрати у сумі 425,64 грн., 3% річних 124,94 грн. та судовий збір сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець