Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/17152/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/17152/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Трідент доТовариства з обмеженою відповідальністю Текстор простягнення 998 495,67 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

позивача:Гордієнко Л.М.; відповідача:не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Трідент (надалі - ТОВ Торгово інвестиційна компанія Трідент ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Текстор (надалі - ТОВ Текстор ) про стягнення 998 495,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №09-Щ від 20.07.2017 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 593 321,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 260 162,99 грн., 3% річних у розмірі 25 159,62 грн. та інфляційних у розмірі 119 852,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2019, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 підготовче засідання відкладено на 11.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2019.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Зазначені ухвали суду направлялись відповідачу на його адресу місцезнаходження, проте поштові відправлення повернулись на адресу суду із зазначенням причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.03.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2017 між ТОВ Торгово інвестиційна компанія Трідент (постачальник) та ТОВ Текстор (покупець) був укладений договір поставки №09-Щ (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця щебеневу продукцію, в асортименті, кількості та строки згідно специфікації, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата товару, що поставляється за договором, проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в договорі та/або рахунку фактурі.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 935 233,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 21.07.2017 на суму 159 185,00 грн., №5 від 21.07.2017 на суму 17 654,00 грн., №24 від 21.07.2017 на суму 175 097,00 грн., №7 від 22.07.2017 на суму 125 281,00 грн., №9 від 23.07.2017 на суму 173 446,00 грн., №10 від 23.07.2017 на суму 88 790,00 грн., №11 від 24.07.2017 на суму 53 339,00 грн., №12 від 24.07.2017 на суму 70 850,00 грн. та №25 від 27.07.2017 на суму 71 591,00 грн.

Відповідачем частково оплачено поставлений на підставі Договору товару на суму 341 912,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 593 321,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується (видаткові накладні №3 від 21.07.2017, №5 від 21.07.2017, №24 від 21.07.2017, №7 від 22.07.2017, №9 від 23.07.2017, №10 від 23.07.2017, №11 від 24.07.2017, №12 від 24.07.2017 та №25 від 27.07.2017) факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 935 233,00 грн..

В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на загальну суму 341 912,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов п. 4.2 Договору заборгованість відповідача за поставлений товар становить 593 321,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 593 321,00 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Торгово інвестиційна компанія Трідент про стягнення з ТОВ Текстор заборгованості у розмірі 593 321,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 260 162,99 грн., 3% річних у розмір 25 159,62 грн. та інфляційних у розмірі 119 852,06 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 27.07.2017 по 19.11.2018.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товарів покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Суд відзначає, що при здійснені розрахунку пені позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Окрім того, статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неврахування зазначених положень призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, позивач нараховує 3% річних та інфляційні на всю суму заборгованості, а не на суму простроченого платежу, враховуючи, що поставка товару за Договором відбувалась партіями.

Отже, здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 93 988,16 грн., 3% річних у розмір 25 153,77 грн. та інфляційні у розмірі 85 921,37 грн. нарахованих за загальний період з 27.07.2017 по 19.11.2018.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 593 321,00 грн., пені у розмірі 93 988,16 грн., 3% річних у розмір 25 153,77 грн. та інфляційних у розмірі 85 921,37 грн. В іншій частині позовних вимог (пеня у розмірі 166 174,23 грн., 3% річних у розмірі 5,85 грн., інфляційні у розмірі 33 930,69 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Трідент задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Текстор (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 40151445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово інвестиційна компанія Трідент (03169, м. Київ, провулок Московський, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 41146457) суму основного боргу у розмірі 593 321 (п'ятсот дев'яносто три тисячі триста двадцять одна) грн. 00 коп., пеню у розмірі 93 988 (дев'яносто три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 25 153 (двадцять п'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 77 коп., інфляційні у розмірі 85 921 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 11 975 (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.03.2019.

Суддя В.П. Босий