Рішення

від 19.03.2019 по справі 910/1068/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2019Справа № 910/1068/19

За позовом Приватного малого підприємства - Науково-виробничої фірми "Продекологія" (м. Рівне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Картон-Гофра" (м. Київ)

про стягнення 22.376,19 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство - Науково-виробнича фірма "Продекологія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Картон-Гофра" про стягнення 37.998,41 грн., з яких: 31.686,11 грн. основного боргу, 5.616,87 грн. пені та 695,43 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 134 від 13.09.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.19. відкрито провадження у справі № 910/1068/19 та постановлено її здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

14.02.19. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Приватне мале підприємство - Науково-виробнича фірма "Продекологія" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16.216,23 грн. заборгованості, 5.463,49 грн. пені та 696,47 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.19. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Приватного малого підприємства - Науково-виробничої фірми "Продекологія" про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі було направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з відміткою про вибуття адресата.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/1068/19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

13.09.17. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 134 з виконанням авторського нагляду за роботами (далі - Договір), за умовами якого (п. 2.1) Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Продукцію (Металодетектор ДМТ 2А 130х80.17.037 по ціні 158.422,84 грн. з ПДВ за одну штуку, що по курсу НБУ станом на 21.08.17. становить 6.215,00 доларів США, в загальній кількості одна штука виготовлений позивачем) та виконати Роботи (авторський нагляд за пусконалагоджувальними роботами Продукції, який виконується Постачальником), а Покупець зобов'язується їх прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених Договором.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 13.2 з дати підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

В частині положень про виконання авторського нагляду Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Поставка Продукції проводиться Постачальником при умові виконання Покупцем п. 6.1 Договору. продукція поставляється протягом 55 календарних днів від дати надходження авансового платежу на поточний рахунок Постачальника. Продукція поставляється на умовах FCA, м. рівне, вул. Млинівська, 32, згідно Інкотермс 2010 (пункти 4.1, .42 Договору).

У відповідності до видаткової накладної № 22 від 22.03.18., яка підписана сторонами та скріплена їх печатками, позивачем поставлено відповідачу Металодетектор ДМТ 2А 130х80.17.037 загальною вартістю 162.488,47 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Продукції відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Продукції відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Продукції на суму 162.488,47 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виконання Робіт здійснюється не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після поставки Продукції. Покупець, змонтувавши Продукцію в місці експлуатації та під'єднавши її до електромережі, надсилає Постачальнику фото змонтованої та підключеної Продукції та письмово повідомляє про необхідність приїзду спеціалістів Постачальника за 14 (чотирнадцять) календарних днів до запланованої дати приїзду спеціалістів (п. 4.4 Договору).

Пунктом 4.12 Договору сторони погодили. що виконання Робіт підтверджується Актом виконаних Робіт. В останній день виконання Робіт Покупець зобов'язується підписати Акт виконаних робіт або письмово повідомити Постачальника про виявлені недоліки у виконанні Робіт.

Між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт виконаних робіт № 123 від 29.08.18. по Договору, згідно якого Роботи виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткова накладна та акт виконаних робіт є належним доказом передачі Продукції відповідачу та виконання позивачем для відповідача Робіт за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Продукції на суму 162.488,47 грн. та виконання Робіт в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна сума Договору на момент його підписання становить 158.422,84 грн. з ПДВ, що по курсу НБУ станом на 21.08.17. складає 6.215,00 доларів США. Ціна Продукції включає вартість упаковки, маркування та виконання Робіт (п. 5.1 Договору).

Розділом 6 Договору визначено наступні умови оплати. оплата по договору проводиться в гривнях шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника: 50% загальної суми Договору, вказаної в доларовому еквіваленті в п. 5.1 Договору , авансовим платежем протягом п'яти банківських днів від дати підписання Договору по офіційному курсу НБУ на дату оплати; 30% загальної суми Договору, вказаної в доларовому еквіваленті в п. 5.1 Договору, - протягом п'яти банківських днів від дати отримання Покупцем повідомлення про дату готовності Продукції до відвантаження, по офіційному курсу НБУ на дату оплати; 20% загальної суми Договору, вказаної в доларовому еквіваленті в п. 5.1 Договору , - протягом п'яти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт, але не пізніше 45 календарних днів від дати поставки. датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

З наданої позивачем до матеріалів справи банківської виписки вбачається, що відповідач сплатив позивачу79.211,42 грн. (3.044,37 доларів США), 55.000,00 грн. (2.031,55 доларів США), 15.000,00 грн. (539,76 доларів США).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки Продукції та виконання Робіт, суд дійшов висновку, що строк оплати Продукції настав.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 2416 від 04.12.18., в якій просив сплатити наявну заборгованість.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Приватного малого підприємства - Науково-виробничої фірми "Продекологія" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить (599,32 доларів США) 16.216,23 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред'явлено до стягнення 696,47 грн. 3% річних за період з 07.05.18. по 28.01.19.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що прострочення настало з 08.05.18., а оплата мала була бути здійснена по 07.05.18. включно, здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що їх розмір становить 654,72 грн. 3% річних в сумі 41,75 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 5.463,49 грн. пені за період з 07.05.18. по 07.11.18. суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 10.2 Договору у випадку порушення строку оплати Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період затримки оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від загальної суми Договору.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені, в тому числі з врахуванням викладеного при розрахунку 3% річних, і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5.280,45 грн. пені, а пеню в сумі 183,04 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом

Отже, відповідно до вказаних положень ст. 129 ГПК України та враховуючи, що позивачем при зверненні із даним позовом до суду сплачено судовий збір в мінімальному розмірі, витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Картон-Гофра" (01013, м. Київ, вул. Дмитрівська, б. 44-А; ідентифікаційний код 38518343) на користь Приватного малого підприємства - Науково-виробничої фірми "Продекологія" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 32; ідентифікаційний код 21081867) 16.216 (шістнадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. 49 коп. основного боргу, 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 5.280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 45 коп. пені, 1.921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко