Рішення

від 12.03.2019 по справі 911/2538/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2538/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Київська область, м. Біла Церква

до Селянського (фермерського) господарства Мрія , Київська область, Сквирський район, м. Сквира

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - не з'явився

від прокуратури - ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №33-02-6658вих-18 від 12.11.2018 року (вх. №2637/18 від 15.11.2018 року) заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарства (далі - позивач) до Селянського (фермерського) господарства Мрія (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 66909,50 грн., з яких 35000,00 грн. сума фінансової допомоги, 28934,50 грн. інфляційних нарахувань та 2975,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №22-09 від 29.10.2009 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2538/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.01.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

У судовому засіданні 19.02.2019 року представниками позивача та прокурором подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року відкладено підготовче засідання на 19.02.2019 року та продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2538/18 на тридцять днів.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/2538/18 та призначену справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача та прокурор у судовому засіданні 12.03.2019 року позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 09053, Київська обл., Сквирський район, с. Горобіївка, провулок Сквирський, буд. 1, згідно з наявним у матеріалах справи витягом №1004661696 станом на 16.11.2018 року та повернуті ПАТ Укрпошта із зазначенням причини - відсутнє за місцем обслуговування .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 12.03.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

29.10.2009 року між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, виданої Українським фондом підтримки фермерських господарств і Фермерським господарством Мрія укладено Договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, за №22-09 (далі - Договір) згідно умов п. 1.1. якого, Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству Мрія в сумі 100000,00 грн., а Фермерське господарство Мрія зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, на підставі довідки, виданої конкурсною комісією Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №09 від 15.09.2009 року та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими садибами та іншим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року №1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається фермерському господарству Мрія , для поновлення обігових коштів.

Згідно п. 3.2 Договору, позивач зобов'язався надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в Договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства Мрія .

Пунктом 4.1. Договору визначено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству Мрія терміном на 5 років - до 25.10.2014 року.

З аналізу умов Договору суд дійшов до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики, а тому правовідносини сторін за вказаним договором регулюються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №20 від 18.11.2009 року позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 100000,00 грн., що свідчить про належне виконання з боку Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств прийнятих на себе за Договором №20-09 від 29.10.2009 року зобов'язань.

Згідно п. 3.4 Договору, Фермерське господарство Мрія зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 25.10.2010 року - 20000,00 грн., до 25.11.2011 року - 20000,00 грн., до 25.10.2012 року - 20000,00 грн., до 25.10.2013 року - 20000,00 грн., до 25.10.2014 року - 20000,00 грн.

Однак, відповідач - Селянське (фермерське) господарство Мрія взяті на себе зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим станом на 01.09.2018 року за ним утворилась заборгованість у сумі 35000,00 грн.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивач звертався до відповідача з претензіями №53/211-10 від 20.10.2015 року, №53/109-10 від 25.05.2016 року, №53/198-10 від 30.11.2016 року, №53/047-10 від 24.03.2017 року, №53/116-10 від 14.09.2017 року, в яких просив повернути фінансову допомогу у розмірі 35000,00 грн. (докази надіслання наявні в матеріалах справи), однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення. В той же час, листом від 31.03.2017 року відповідач повідомив позивача про можливість сплатити заборгованість та намір сплачувати по 500,00 грн. щомісяця збільшуючи суму після збирання урожаю. Проте, як зазначив позивач, заборгованість так і не була сплачена відповідачем, оскільки на рахунок позивача не надходило відповідних сум від відповідача.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позики, отриманої згідно умов Договору. Таким чином, сума основної заборгованості Селянського (фермерського) господарства Мрія перед Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств складає 35000,00 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства Мрія суми неповернутої позики в розмірі 35000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання, а статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім стягнення основної заборгованості, прокурор просить суд стягнути з відповідача 28934,50 грн. інфляційних втрат за період з 25.10.2014 року по 31.08.2017 року та 2975,00 грн. 3% річних за період з 25.10.2014 року по 31.08.2017 року, згідно виконаного позивачем розрахунку:

Згідно п. 5.1 Договору, відповідно до чинного законодавства України, у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Київському відділенню Укрдержфонду фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позивачем, при здійсненні розрахунку, невірно визначено періоди нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ст. 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Датою, з якої мають нараховуватись інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми є 26.10.2014 року.

Розмір інфляційних у сумі 28934,50 грн. та 3% річних у сумі 2975,00 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 66909,50 грн. заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому, підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств задовольнити повністю.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Мрія (09053, Київська область, Сквирський район, с. Горобіївка, провулок Сквирський, буд. 1, код 23244006) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Бориса Грінченка, 1, код 20029342) в особі структурного підрозділу Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01004, АДРЕСА_1, код 20077542 на розрахунковий рахунок №37112099015161, Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077542, МФО 820172) 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. фінансової допомоги, 28934 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 2975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Мрія (09053, Київська область, Сквирський район, с. Горобіївка, провулок Сквирський, буд. 1, код 23244006) на користь прокуратури Київської області (01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код 02909996; отримувач - прокуратура Київської області, код ЄДРПОУ - 02909996, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок отримувача 35216008015641) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.03.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць