Рішення

від 05.03.2019 по справі 916/2348/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2348/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

За позовом: Фізичної особи-підприємця Янова Федора Михайловича;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис";

про стягнення;

за участю представників:

від позивача: Янов Ф.М. (особисто), посвідчення № 001809146, дата видачі: 26.04.2018р.; Іовчев Д.Ф., ордер серії ОД № 135233, дата видачі: 21.12.2018р.;

від відповідача: Яковлева С.Ф. (директор), паспорт серія № НОМЕР_2.

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018р. Фізична особа-підприємець Янов Федор Михайлович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Коммодитис відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Коммодитис 32 750 гривень матеріальних збитків; та стягнути з Яковлевої Світлани Федорівни 25000 гривень моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами-заявками на перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2348/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2348/18. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2019р. о 14:40 год.

У судовому засіданні 05.03.2019р., позивач підтримав позовні вимоги лише в частині стягнення основної заборгованості по договору у розмірі 32 750 грн. Щодо стягнення з Яковлевої Світлани Федорівни на мою користь 25000 гривень моральної шкоди позивач відмовився.

Відповідач у судовому засіданні 05.03.2019р. визнала позовні вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості по договору у розмірі 32 750 грн. в обґрунтування виникнення спору відповідач зазначив, що на даний момент не має достатніх коштів для погашення заборгованості.

Суд звертає увагу, що відмова позивача від стягнення 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень моральної шкоди не оформлена належним чином відповідно до Господарського процесуального кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для закриття провадження в даній частині чи зменшення позовних вимог.

Відтак, приймаючи до увагу належне повідомлення учасників справи, даний спір вирішено судом по суті заявлених вимог в редакції позовної заяви 22.10.2018р. за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" (далі - відповідач, ТОВ Велес Коммодитис ) та Фізичною особою-підприємцем Яновим Федором Михайловичем, (далі - позивач, ФОП Янов Ф.М.) було укладено два договори-замовлення на автомобільну перевозку вантажів за номерами 1 та 2.

Відповідно до умов договорів позивач прийняв на себе зобов'язання щодо перевезення 44 тонни коріандра у мішках з села Ставідло Олександрівського району Кіровоградській області та села Горностаївка Геніченського району Херсонської області до Одеського морського торговельного порту у м. Одесі, а відповідач прийняв на себе зобов'язання оплатити виконання послуг по договорам у розмірі 32750 гривень (договір №1 - 15720грн., договір №2 - 17030грн.).

Як зазначає позивач, свої зобов'язання по договорам він виконав в повному обсязі, водії перевезли вантаж та здали, відповідно до товарно-транспортних накладних до Одеського торговельного порту.

Відповідно до позовної заяви, з метою виконання умов договору позивачем додатково укладено наряд № 280 від 28.04.2017р., відповідно до якого він наймав порожні контейнері у ТОВ ЧАЙНІЗ БРАЗЕРЗ .

Як зазначає позивач, відповідачем не було здійснено остаточний розрахунок з позивачем, а тому позивач стверджує, він був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу та моральної шкоди, яка спричинена позивачу неналежним виконанням договорів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договорів-замовлення на автомобільну перевозку вантажів за номерами 1 та 2 від 28 квітня 2017 року позивачем здійснено перевезення, що підтверджується CMR накладними (а.с. 18, 19), маршрутною картою (а.с. 22) та нарядом найму порожніх контейнерів №280 від 28.04.2017р.

Належних та допустимих доказів оплати послуг перевезення матеріали справи №916/2348/18 не містять. Крім цього, у судовому засіданні 05.03.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" визнало позовні вимоги про стягнення заборгованості по договорам у розмірі 32 750 грн.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача, яка грунтється на тому, що предметом розгляду справи є стягнення не збитків а заборгованості по договорам. Однак, приймаючи до уваги, що відповідач не заперечув з приводу наявної заборгованості та приймаючи до уваги, що позивачем помилково визначено предмет, суд розглядає позовні вимоги саме в контексті стягнення заборгованості.

Отже, відповідачем порушено умови договорів-замовлення на автомобільну перевозку вантажів.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами перевезення 32 750 грн. оскільки позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог, оскільки під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі , слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Отже, так як спір виник внаслідок господарської діяльності позивача як юридичної особи, вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними та такими що не відповідають чинному законодавству.

Таким чином суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача з приводу стягнення моральної шкоди у розмірі 25000,00грн.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача, згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Янова Федора Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" (вул.Генерала Бочарова,44-б,кв.79, Одеса, Одеська область, 65111, код ЄДРПОУ 40025366) на користь Фізичної особи-підприємця Янова Федора Михайловича (АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) основний борг в сумі 32750,00грн.

3. В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця Янова Федора Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Коммодитис" (вул.Генерала Бочарова,44-б,кв.79, Одеса, Одеська область, 65111, код ЄДРПОУ 40025366) на користь державного бюджету України (стягувачем є Державна судова адміністрація України)" отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783 банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019 рахунок отримувача: 31215256700001 код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова