Рішення

від 14.03.2019 по справі 917/1585/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019 Справа № 917/1585/18

м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ОСОБА_1" АДРЕСА_1, 13419

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" вул.Героїв Майдану, 82, офіс.204, м.Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 26214,30 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Обставини справи : Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий ОСОБА_1" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (далі - відповідач) 26214,30 грн., в тому числі: 19176,00 грн. основного боргу, 1295,09 грн. - 3% річних, 5743,21 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №001/15 від 07.09.2015р. в частині оплати поставленого товару згідно видаткових накладних № РН-0000004 від 26.02.2016р. на суму 1656,00 грн. та № РН - 0000040 від 31.05.2016р. на суму 17520,00 грн.

Суд, ухвалою від 22.12.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1585/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, призначив засідання суду на 31.01.2019 р.

31.01.2019 р. розгляд справи №917/1585/18 не відбувся, оскільки суддя Паламарчук В.В. перебував на лікарняному. Ухвалою суду від 28.02.2019 р. розгляд справи призначено на 14.03.2019 р.

24.01.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вхід. №679), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку; неправильно розраховано інфляційні нарахування. Також відповідач заперечує проти витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., оскільки вказана сума є не обґрунтованою та не підтверджується жодними доказами.

В судовому засіданні 14.03.2019 представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані документальні докази, суд, встановив:

07.05.2015 між ТОВ "Торговий дім "Надія" (постачальник за договором) та ТОВ Овруцький МКК (покупець за договором), було укладено договір поставки № 001/15 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи, а.с. -6), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та умовах, визначених Договором, передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених цим договором, приймати та оплачувати цей товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що поставляється, його часткове співвідношення, а також вартість товару відображаються у рахунках, видаткових накладних, актах приймання-передачі, специфікаціях, тощо (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що постачальник приймає усні або письмові заявки Покупця на поставку товару та відпуск покупцеві товару на умовах EXW (склад постачальника за адресою: м. Житомир), згідно з правилами ІНКОТЕРМС- 2000.

Покупець оплачує товар за ціною, що вказується у рахунку. Покупець проводить 100% попередню оплату на розрахунковий рахунок Постачальника (розділ 3 Договору).

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору спливає 31.12.2016 р. (п. 6.2 Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період дії даного Договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 19176,00 грн. На підтвердження вказаного, позивачем надано копію видаткової накладної № РН-0000004 від 26.02.2016 р. на суму 1656,00 грн. (а.с.-8) та копію видаткової накладної № РН - 0000040 від 31.05.2016 р. на суму 17520,00 грн. (а.с. - 7).

За даними позивача, в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату поставленого товару на загальну суму 19716,00 грн.

Крім того, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 5743,21 грн. - інфляційних втрат за період з 13.09.2016 р. по 13.12.2018 р. та 1295,09 грн. - 3% річних за цей же період.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 26214,30 грн. заборгованості по Договору поставки №001/15 від 07.09.2015 р., в тому числі: 19176,00 грн. - основного боргу, 1295,09 грн. - 3% річних, 5743,21 грн. - інфляційних втрат

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

В підтвердження факту поставки товару позивач посилається на видаткову накладну № РН-0000004 від 26.02.2016 р. на суму 1656,00 грн. (копія, а.с.-8) та видаткову накладну № РН - 0000040 від 31.05.2016 р. на суму 17520,00 грн. (копія, а.с. - 7).

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (далі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки продукції згідно договору.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН-0000040 від 31.05.2016р. не містить обов'язкового реквізиту, визначеного Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (особистого підпису, печатки або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), тому не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом та бути доказом (фіксувати факт) проведення господарської операції з поставки товару на суму 17520,00 грн.

Посилання позивача на Акт звірки взаємних розрахунків за період з 07.09.2015 р. по 13.09.2016р., судом до уваги не беруться. Слід зазначити, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 9) не є належним доказом по справі, оскільки такий акт є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Наявність, відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними тощо. Крім того, в даному акті, відсутня будь-яка інформація, що дала б змогу ідентифікувати накладні, зазначені в позовній заяві (дата накладної, номер).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 17520,00 грн. заборгованості за Договором №001/15 від 07.09.2015 р. за поставлений товар згідно накладної № РН-0000040 від 31.05.2016р. задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустими доказами.

Судом встановлено, що видаткова накладна №РН - 0000004 від 26.02.2016 р. містить передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язкові реквізити.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо накладної №РН - 0000004 від 26.02.2016 р. в частині того, що накладна не містить відомостей про посаду особи відповідальної за здійснення господарської операції, судом відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, оскільки наявність печатки та підпису уповноваженої особи покупця (відповідача) на видатковій накладній, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Відсутність відомостей про посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції може свідчити лише про дефекти оформлення накладної, а не про відсутність господарської операції.

Також судом не беруться до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності заявки, оскільки п. 2.1 Договору передбачена можливість здійснити заявку усно. Відсутність рахунку також не може бути підставою для відмови від здійснення розрахунків. Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Більше того, ненадання позивачем відповідачеві інших документів ні за умов договору ні на підставі закону не позбавляє відповідача обов'язку виконати зобов'язання.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості у сумі 1656,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН - 0000004 від 26.02.2016 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат на суму основного зобов'язання 1656,00 грн. з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 111,84 грн. - 3% річних та 547,60 грн. - інфляційних втрат за період з 13.09.2016 р. по 13.12.2018 р.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: 1656,00 грн. - основного боргу, 547,60 грн. - інфляційних втрат, 111,84 грн. - 3% річних. Решта позовних вимог - підлягає відмові.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на позивача.

Витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., заявлені позивачем, не підтверджені жодними документами, тому судом не розглядалися.

Керуючись статтями 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (вул.Героїв Майдану, 82, офіс.204, м.Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ОСОБА_1" (АДРЕСА_1, 13419, код ЄДРПОУ 38324987) 1656,00 грн. - основного боргу, 547,60 грн. - інфляційних втрат, 111,84 грн. - 3% річних та 1762,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 19.03.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук