Рішення
від 26.11.2018 по справі 0440/7116/18
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Справа № 0440/7116/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №0440/7116/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО" (далі - ТОВ ЛІНЕВА АГРО , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №811462/41256960 від 22 червня 2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №49 від 22 березня 2018 року;

зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №49 від 22 березня 2018р. з дати подання її на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО".

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 0440/7116/18 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.

Ухвалою суду від 25.09.2018р. відкрито провадження в адміністративній справі №0440/7116/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №0440/7116/18 у спрощеному провадженні.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ ЛІНЕВА АГРО зазначено, що позивачем було подано на реєстрацію до контролюючого органу податкову накладну, яку згідно квитанції отримано податковим органом, однак реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків подати додаткові документи та пояснення, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Первинні документи фінансово-господарської діяльності підприємства були подані до податкового органу. Позивач зазначає, що вказані документи повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких підприємством виписано відповідну податкову накладну, яку надіслано для реєстрації, однак відповідачем було прийнято рішення, яким у реєстрації виписаної ТОВ ЛІНЕВА АГРО податкової накладної - відмовлено. В якості підстав для відмови у реєстрації податкових накладних позивача зазначено ненадання платником податку копій документів , тобто, як зауважує позивач, із спірного рішення не вбачається конкретних підстав для відмови у реєстрації відповідної накладної, оскільки не зазначено які конкретні документи не були надані до податкового органу, у зв'язку з чим підприємство вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позиція Державної фіскальної служби України відображена у відзиві на адміністративний позов, в якому відповідач 1 зауважив, що позовні вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної позивачем податкової накладної - задоволенню не підлягають, оскільки вчинення дій по реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями Державної фіскальної служби України, в які не допускається будь-яке втручання, оскільки є виключною компетенцією уповноваженого органу. Крім того, відповідач 1 зазначив, що з урахуванням змісту та доводів, викладених у позовній заяві, зважаючи на те, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації складеної позивачем податкової накладної прийняте відповідною комісією, що створена у контролюючому органі на регіональному рівні у Дніпропетровській області, Державна фіскальна служби України не вчиняла протиправних дій, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки ТОВ ЛІНЕВА АГРО , у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову ТОВ ЛІНЕВА АГРО слід відмовити.

Позиція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відображена у відзиві на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що згідно документів наданих ТОВ ЛІНЕВА АГРО Комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було цілком обґрунтовано прийнято рішення про відмову у реєстрації поданої підприємством податкової накладної. Так, відповідач 2 зауважує, що ТОВ ЛІНЕВА АГРО подано до податкової накладної 13 документів, з яких можливо лише відкрити 6, в той час як відповідні копії направлених підприємством документів збережено у форматі, в якому відсутня можливість перегляду документів для здійснення обґрунтованого висновку. Відповідач 2 звернув увагу на те, що згідно наданих роз'яснень ДФС України, які постійно розміщуються на офіційному веб-сайті, та листа ДФС України №19915/7/99-99-08-04-01-17 від 27.07.2017р. щодо функціонування системи автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних, Повідомлення формуються окремо по кожній ПН/РК, реєстрацію якої зупинено в ЄРПН та до Повідомлення додаються копії документів у вигляді окремих додатків тільки у форматі PDF (розмір кожного додатка не повинен перевищувати 2 Мб). З огляду на викладене, контролюючий орган вважає оскаржуване рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації - правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняте виключно в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ ЛІНЕВА АГРО (код ЄДРПОУ 41256960) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 04.04.2017р.

Видами економічної діяльності позивача (за КВЕД) є:

Код КВЕД 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами;

Код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами;

Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Підприємство перебуває на податковому обліку у контролюючих органах від 04.04.2017р. за №041717112270.

Оскаржуваним рішенням відповідач 2 відмовив у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) виписаної ТОВ ЛІНЕВА АГРО податкової накладної №49 від 22.03.2018р., яка згідно квитанції податкова накладна прийнята контролюючим органом - 13.04.2018р. о 14:07:39 (реєстраційний номер документу - НОМЕР_1).

Судом встановлено, що вищезазначена податкова накладна виписано позивачем за наслідком наступних господарських операцій.

Так, у позовній заяві підприємство зазначає, що ТОВ ЛІНЕВА АГРО з метою здійснення господарської діяльності з неспеціалізованої оптової торгівлі, діяльності посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптової торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин та іншими видами діяльності, передбаченими у статуті позивача.

Позивач стверджує, що ТОВ ЛІНЕВА АГРО не є виробником реалізованого в адресу СТОВ Агрофірма Вільне-2002 шроту соняшникового, а виступив по даній операції фактично як посередник.

На підставі Договору поставки №74 від 01.03.2018р. року, що укладений між ТОВ ЛІНЕВА АГРО (Покупець) та ТОВ Аркандо (Постачальник) визначено умови поставки шроту соняшникового, а саме пунктом 4.5. Договору визначені умови поставки: товар доставляється (перевозиться) силами та засобами Покупця).

22.03.2018р. позивач придбав у ТОВ Аркандо 28 тонн шроту соняшникового на загальну суму 179 200, 22грн., що оформлено видатковою накладною №121 від 22.03.2018р.

Товар на підставі рахунку на оплату №64 від 22.03.2018р. був оплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №532 від 04.04.2018р. на суму 179 200, 00 грн.

За результатами співпраці з ТОВ Аркандо виписана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №121 від 22.03.2018р. по першій події на суму поставленого товару.

19.10.2017р. між позивачем та СТОВ Агрофірма Вільне-2002 був укладений Договір поставки №191001, за умовами якого постачання товару здійснюється Покупцем за свій рахунок зі складу Продавця. Склади Покупця: (DAP згідно офіційних правил тлумачень Інкотермс, в редакції 2010 року за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Вільне, вул. Шкільна, 2), що визначено пунктом 3.2. Договору.

22.03.2018р. по видатковій накладній №132 СТОВ Агрофірма Вільне-2002 придбало у позивача 28 тонн шроту соняшникового, на суму 184 800, 00 грн. Даний товар вивезено зі складу постачальника -ТОВ Аркандо транспортним засобом покупця Мерседес АЕ 7583ВТ, з причепом АЕ3099ХО, про що оформлені товарно-транспортна накладна №Р132 від 22.03.2018р. та товарно-транспортна накладна №180 від 22.03.2018р.

Оформлення двох товарно-транспортних накладних пов'язано з необхідністю оформлення примірника між Виробником та Посередником (ТОВ ЛІНЕВА АГРО ), з відображенням первинної вартості придбання, а також примірника між Посередником та кінцевим покупцем з відображенням вартості реалізації.

Постачальником - ТОВ Аркандо оформлено якісне посвідчення №22/03 від 22.03.2018р.

Товар оплачений СТОВ Агрофірма Вільне-2002 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №325 від 12.03.2018р. на суму 180 000, 00 грн., з яких 171 000,00 грн. - це оплата заборгованості за попередньо поставлений товар, а 9000, 00 грн. це переплата за шрот соняшниковий, на яку складена податкова накладна №25 від 12.03.2018р. (реєстраційний номер документа НОМЕР_2).

Позивач зазначив, що платіжним дорученням №377 від 23.03.2018р. на суму 175 800, 00 грн. був проведений остаточний розрахунок за шрот соняшниковий, поставлений за видатковою накладною №132 від 22.03.2018р. На дану суму по першій події (відвантаження товару) на різницю від попередньої оплати виписана податкова накладна №49 від 22.03.2018р., в реєстрації якої відмовлено рішенням №811462/41256960 від 22.06.2018р.

Отже, з вищевикладених пояснень позивача слідує, що ТОВ ЛІНЕВА АГРО виступило виключно як посередник у даній угоді, самостійно товар не отримувало, на свій склад не перевозило, а скоординувало дії покупця СТОВ Агрофірма Вільне-2002 із постачальником - ТОВ Аркандо .

Враховуючи, що одним із реквізитів в товарно-транспортній накладній є вартість товару, за результатами співпраці були оформлені дві товарно-транспортні накладні. Перша товарно-транспортна накладна була оформлена між позивачем та постачальником ТОВ Аркандо , а друга вже між позивачем та покупцем - СТОВ Агрофірма Вільне-2002 .

Враховуючи наведене позивач вважає, що вищезазначена операція з реалізації товару - шроту соняшникового на адресу покупця (СТОВ Агрофірма Вільне-2002 ) є законною та обґрунтованою, тому, відповідно, законність формування податкових накладних підтверджується усіма належними доказами, а саме - первинними бухгалтерськими документами.

Так, позивач, як Постачальник товару (шрот соняшниковий) на користь Покупця - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 (далі по тексту - СТОВ Агрофірма Вільне - 2002 ) на виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України здійснило спробу реєстрації податкової накладної №49 від 22.03.2018р. на загальну суму 175 800, 00 грн., однак реєстрацію даної накладної відповідачем 2 було зупинено.

Підставами для зупинення реєстрації вищезазначених податкових накладних вказано про виявлені помилки: Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 20.04.2018 №6 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Позивач стверджує, що також не заперечується відповідачем, що ТОВ Ліра Стоун засобами електронного зв'язку направлено Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено із відповідними поясненнями та документальним підтвердженням господарських операцій.

Натомість, комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення №811462/41256960 від 22.06.2018р., яким відмовлено у реєстрації відповідної накладної позивача з підстави ненадання платником податків копій документів із позначенням Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарі (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, ТОВ ЛІНЕВА АГРО оскаржило дане рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду поданої підприємством скарги відповідачем 1 прийнято рішення (№16335/41256960/2 від 04.07.2018р., яким скаргу платника залишено без задоволення, а оскаржуване рішення комісії - без змін;

З огляду на вищенаведене, не погодившись із рішенням Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, ТОВ ЛІНЕВА АГРО звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями пункту 19-1.1 статті 19 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; вживають заходів до виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, щодо відповідності законодавству; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Згідно із п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Положеннями статті 72 Податкового кодексу України встановлено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за результатами податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

У відповідності до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом ОСОБА_2 України.

Відповідно до п.74.3 ст.74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_2 України №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246).

Положеннями п. 2 Порядку №1246 встановлено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Згідно із п.3 Порядку №1246, операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Відповідно до п.4 Порядку №1246 - до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Пунктом 5 Порядку №1246 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, п.п. 200-1.3, 200-1.9 ст. 200-1 та п.п. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з п.8 Порядку №1246 - податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Відповідно до п.10 Порядку №1246 - після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Постачальник (продавець), що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця; електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Пунктом 11 Порядку №1246 визначено, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Положеннями пункту 12 Порядку №1246 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з п.14 Порядку №1246, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Пунктом 15 Порядку №1246 визначено, що у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Положеннями п. 17 Порядку №1246 врегульовано, що у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

У відповідності до положень пункту 18 Порядку №1246 - на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого).

За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно із п.19 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.20 Порядку №1246 - у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України №117 від 21.02.2018р. (далі - Порядок №117).

Пунктом шостим Порядку №117 встановлено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п.7 Порядку №117 - у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.12 Порядку №117 - у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 14 Порядку №117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з п.15 Порядку №117 - письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Відповідно до п.16 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Положеннями п. 19 Порядку №117 визначено, що комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Пунктом 20 Порядку №117 встановлено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно із п.21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до п.24 Порядку №117, комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.

Пунктом 27 Порядку №117 передбачено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями п. 28 Порядку №117 встановлено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п'яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Так, в якості підстави прийняття оскаржуваного рішення Комісією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації зазначено Ненадання платником податків документів: Первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано, підкреслити) .

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Згідно квитанції № 1 реєстрацію податкової накладної № 49 від 22.03.2018р. в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено, оскільки вона відповідає вимогам підпункту 1.6 пункті 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Наказом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018р. № 144 затверджено Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків (далі - Порядок №144) (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин). Порядок втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби № 522 від 03.08.2018р.

Відповідно до Порядку №144 усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії).

Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п. 1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 лютого 2018 року № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , та оформлюється протоколом.

До протоколу засідання Комісій обов'язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією.

Відповідачами на підтвердження віднесення позивача до ризикових не було надано: протоколу засідання Комісії або переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв; матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку; іншої інформації, що розглядається Комісією, яка, відповідно до Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, обов'язково додається до протоколу засідання Комісій.

Крім того, суд зазначає, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку включає в себе сукупність критеріїв на підставі яких може встановлюватись ризиковість платника податків.

Поміж тим, в квитанції № 1 про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено за якою саме підставою позивача із указаних в підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв віднесено до ризикових платників.

Так, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №49 від 22.03.2018р. визначено ненадання платником податку копій документів.

При цьому, в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які саме первинні документи не були надані платником та яких документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, що здійснюється шляхом підкреслення відповідних документів серед наведеного переліку.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної - розрахунку коригування Єдиному реєстрі податкових накладних передбачає у разі прийняття відмови з підстав ненадання платником податку копій документів підкреслення яких саме документів не було надано.

В переліку первинних документів, зазначеного в рішенні контролюючим органом, не підкреслено, які саме документи не надані платником податку.

Крім того, суд зазначає, що до повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, яке направлено до контролюючого органу, додані документи, що підтверджують господарські правовідносини позивача по постачанню товару, що також не заперечується відповідачем 2.

Натомість, відповідач 2 зазначив, що підприємством надіслано повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, з яких можливо відкрити лише 6, а згідно роз'яснень наданих ДФС України та листа ДФС України №19915/7/99-99-08-04-01-17 від 27.07.2017р. Повідомлення формуються окремо по кожній ПН/РК, реєстрацію якої зупинено в ЄРПП та до Повідомлення, додаються копії документів у вигляді окремих додатків тільки у форматі PDF (розмір кожного додатка не повинен перевищувати 2 Мб).

Водночас, слід зазначити, що пунктом 8 Розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017р. (далі - Порядок № 557) встановлено, що у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Порядку № 557 автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції) (пункти 11, 12 Порядку № 557).

З урахуванням викладеного, автоматизована перевірка електронного документа включає перевірку відповідності електронного документа затвердженого формату (стандарту), та у випадку, якщо документ не відповідає затвердженому формату (стандарту) відповідач зобов'язаний направити позивачу першу квитанцію, в якій вказати про виявлені недоліки, які унеможливили відкриття документа.

Відповідачем 2 не доведено, що формат (стандарт) направлених позивачем до контролюючого органу електронних документів не відповідає вимогам ДФС та направлений не у форматі pdf , відомості щодо перевищення розміру документа відповідачем не підтверджено.

При цьому, встановлене листом обмеження у 2 Мб не має створювати негативні наслідки для платника податків.

Слід також зауважити, що відповідачем 2, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів повідомлення позивача про неможливість відкриття направлених ним документів або перевищення формату у 2 МБ, із пропозицією про можливість й необхідність їх повторного направлення, чим порушено принцип пропорційності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної №49 від 22.03.2018р., суд зазначає, що воно є необґрунтованим, з нього не вбачаються дійсні та об'єктивні підставі для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації.

Відмовляючи у реєстрації податкової накладної контролюючий орган фактично здійснив висновки які притаманні висновкам документальної перевірки, однак, перевірка на етапі реєстрації податкової накладної не може проводитись з висновками та обсягом, які реалізуються в межах документальної перевірки.

Відмовляючи у реєстрації податкової накладної за викладених у відзиві на позов доводів, контролюючим органом перенесено на етап реєстрації такої накладної процедуру постаудиту господарської операції, що не відповідає меті такої процедури.

Негативні наслідки для платника податків у розглянутій справі фактично настали у зв'язку із застосуванням відповідачем правил, встановлених листом ДФС України № 19915/7/99-99-08-04-01-17від 27.07.2017р., які не відносяться до нормативних актів, обов'язкових для визначення спірних правовідносин, фактично є роз'ясненням застосування норм законодавства, яке не може встановлювати нові правила поведінки для платника податку або обмежувати існуючі.

З системного аналізу матеріалів справи, вбачається, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним недобросовісно, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та його контрагентами, та приймаючи до уваги те, що такі документи були надані позивачем, податковий орган не мав правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації відповідної податкової накладної ТОВ ЛІНЕВА АГРО .

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідачем 2 по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ ЛІНЕВА АГРО в частині скасування рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №811462/41256960 від 22.06.2018р. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню з урахуванням положень ч. 1, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо заявлених ТОВ ЛІНЕВА АГРО позовних вимог стосовно зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №49 від 22.03.2018р., що складена позивачем датою її подання на реєстрацію - слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

Натомість, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС України.

Згідно п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені в п. 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету ОСОБА_2 України №117 від 21.02.2018р.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням Державної фіскальної служби України.

У відзиві на адміністративний позов Державна фіскальна служба України зазначає, що вчинення дій по реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями, в які не допускається будь-яке втручання (в т.ч. й суду), оскільки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Стосовно вищенаведених тверджень, слід зазначити наступне.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом ОСОБА_2 Європи 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» , суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З системного аналізу вищевказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі №1486/12/13-13 від 24.10.2013р., у відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При розв'язанні спорів, пов'язаних з оскарженням неприйняття податкових накладних для їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, суди повинні враховувати таке.

Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

Відповідно до п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Отже, нормами Податкового кодексу України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246, в редакції станом на момент виникнення правовідносин), якими, зокрема, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день:

1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС. У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку №1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних податкових накладних та зазначення дат їх реєстрації.

Таким чином, правильним способом захисту порушеного права позивач буде саме зобов'язання відповідача 2 зареєструвати виписані підприємством податкові накладні в ЄРПН.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Верховного Суду України від 16.09.2015р. №21-1465а15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на Комісію обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ТОВ ЛІНЕВА АГРО податкової накладної за №49 від 22.03.2018р.

Разом з тим, порядок реєстрації податкових накладних визначено пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, якою визначено наступне. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Приписами статей 2 та 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії та/або інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також, слід зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), п.п. 28 36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а нетеоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Так, судом в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено відсутність у відповідача правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних позивача шляхом прийняття відповідних рішень.

При цьому, слід зауважити, що приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено у якості підстави для застосування штрафних санкцій до платника ПДВ, зокрема, порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, з метою дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача 1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану позивачем податкову накладну №49 від 22.03.2018р. за датою її подання та фактичного прийняття контролюючим органом - 13.04.2018р.

З огляду на вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІНЕВА АГРО до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду ТОВ ЛІНЕВА АГРО понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 3524, 00 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №1567492А58 від 02.08.2018р. на суму 3524, 00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500, 00 грн.

Згідно із приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На виконання вимог частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України представник позивача подав до суду завірені копії: договору-доручення про надання правничої допомоги №17 від 23.07.2018р., рахунку на оплату №06/07 від 31.07.2018р., акта приймання-передачі виконаних послуг від 31.07.2018р. по договору про надання правничої допомоги №17 від 23.07.2018р., квитанції №15648В2А49 від 02.08.2018р. на суму 1500, 00 грн.

Таким чином, оплата позивачем послуг в сфері права у загальному розмірі 1500, 00 грн. здійснена відповідно до квитанції №15648В2А49 від 02.08.2018р. є документально підтвердженою та відноситься до складу судових витрат. Розмір витрат є співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ТОВ ЛІНЕВА АГРО - задоволено, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3524, 00 грн. та понесені останнім витрати на правову допомогу 1500, 00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким винесено оскаржувані рішення, якими порушено права позивача, що виступав відповідачем 1 у справі №0440/6250/18 (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО" (зазначене позивачем у позовній заяві місцезнаходження: 52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Любимівка, вул. Садова, 2; код ЄДРПОУ 41256960) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м.Київ, площа Львівська, 8; код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №811462/41256960 від 22 червня 2018р. про відмову в реєстрації податкової накладної №49 від 22.03.2018р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №49 від 22.03.2018р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра Стоун" за датою її подання на реєстрацію та фактичного прийняття - 13.04.2018р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО" (код ЄДРПОУ 41256960) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській (код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3524, 00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНЕВА АГРО" (код ЄДРПОУ 41256960) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській (код ЄДРПОУ 39394856) понесені позивачем судові витрати позивача, понесені ним витрати на правову допомогу, відповідно до Договору-доручення про надання правничої допомоги №17 від 23.07.2018р. у розмірі 1500, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення26.11.2018
Оприлюднено20.03.2019
Номер документу80531695
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —0440/7116/18

Ухвала від 10.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 16.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 05.11.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 07.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 18.06.2019

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Барановський Роман Анатолійович

Ухвала від 01.04.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 01.04.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Рішення від 26.11.2018

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Барановський Роман Анатолійович

Ухвала від 26.02.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 26.02.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні