Рішення

від 19.03.2019 по справі 1540/4273/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4273/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

19 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОНИСС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року № 0034381409 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року № 0034371409 частково на суму 1 172 819 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ОНИСС до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1 172 819 грн.

Рішенням від 12.10.2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 частково на суму 369947грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1172819 грн.

14.03.2019 року за вх.№ 9280/19 на адресу Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат щодо судового збору та витрат на правничу допомогу.

Подану заяву представник просив розглянути за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034381409 частково на суму 369947грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 09.08.2018 року №0034371409 частково на суму 1172819 грн.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 р. рішення ООАС від 12.10.2018 р. залишено без змін.

Позивачем сплачений судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням №456 від 04.09.2018 року про сплату позивачем судового збору в сумі 23 684, 33 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачу задоволено позовні вимоги на суму 1 209 008, 00 грн. (1 172 819, 00 +36, 189 грн.), отже поверненню підлягає сума судового збору 18 135, 12 грн.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Нова редакція КАС України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції КАС, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

У новій редакції КАС (частина 4, 5 статті 134) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

У КАС закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача співмірності витрат, які він просить стягнути.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що клопотання про ухвалення додаткового рішення не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС), що також позбавляє суд можливості оцінити розмір понесених витрат.

Крім того, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Представником додано до адміністративного позову:

- договір № 31/03 про надання правової допомоги від 31.03.2017 р.;

- рахунок на оплату № 1 від 20.08.2018 р.;

- платіжне доручення № 1836 від 21.08.2018 р. на суму 30 000 грн. (т. 1 а/с. 228-232).

В поданому адміністративному позові позивач просить розподілити судові витрати відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

В ході розгляду справи представником позивача не надано належного обґрунтування щодо понесених витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Отже, в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для прийняття додаткового рішення, у зв'язку із чим заява позивача підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 139, 242 - 246, 252 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОНИСС суму сплаченого судового збору за платіжним дорученням:

№ 456 від 04.09.2018 року в розмірі 18 135, 12 коп. (частково).

В задоволенні заяви в частині вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма ОНИСС юридична адреса: 67543, Одеська область, Лиманський район, с. Визирка; адреса для листування: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2, оф. 1, код ЄДРПОУ 20955698, телефон: (НОМЕР_1, e-mail: buh@oniss.com.ua

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, Одеська область, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.