Рішення

від 11.03.2019 по справі 280/5576/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2019 року 10 год. 15 хв.Справа № 280/5576/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 26 599,72 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована на ТОВ «Натуральний мед» у 2017 році складає 1 особу. В той же час, згідно звіту товариства за 2017 рік форми 10-ПІ на ТОВ «Натуральний мед» було працевлаштовано 0 осіб з інвалідністю. Відтак, за твердженням позивача ОСОБА_1 не виконало встановлений законодавством норматив, а тому згідно положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені за звітний 2017 рік в розмірі 26 599,72 грн. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5576/18. Призначено судове засідання на 18.02.2019.

Протокольною ухвалою суду від 18.02.2019 задоволено клопотання представника відповідача та розгляд справи відкладено на 11.03.2019.

У судове засідання 11.03.2019 представники сторін не з'явились.

11.03.2019 від представника позивача надійшло клопотання вх.№ 9316, в якому останній просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, у судове засідання 11.03.2019 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи по суті суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, п.1 ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-ХІІ).

Статтею 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати

Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм статей 18-20 Закону №875-ХІІ Верховний Суд сформував наступну правову позицію стосовно застосування зазначених норм права (постанови від 31.10.2018 №812/1136/18, від 14.02.2018 у справі №820/2124/16): обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону та правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що за змістом норм Закону №875-ХІІ працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них. Разом з тим, обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштовувати.

Крім того, суд бере до уваги наведену в тексті постанови Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №812/1136/18 правову позицію щодо того, що відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інваліднстю роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» № 42 від 10.02.2007 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду. Такий звіт подається або надсилається рекомендованим листом за місцем державної реєстрації роботодавця відповідному відділенню Фонду.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форми №10-ПІ), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 10 осіб, підлягала працевлаштуванню 1 особа з інвалідністю, 1 особа з інвалідністю була працевлаштована.

Разом з тим, відповідно до листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.11.2018 № 21855/05 кількість штатних працівників з інвалідністю на ТОВ Натуральний мед у 2017 році склала 0 сіб.

З метою усунення розбіжностей даних щодо середньооблікової чисельності штатних працівників та середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу ТОВ "Натуральний мед" надіслано листа від 21.11.2018 № 03-629/1741, який залишився без відповіді. Не надано таких доказів і суду.

Згідно з пунктами 3 - 6 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Отже, з наведеного слідує, що до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, також відноситься надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Запорізького міського центру зайнятості № 405/10-20 від 25.01.2019 за період з грудня 2016 року по грудень 2017 року ТОВ Натуральний мед не надавало звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та не приймало участь у заходах центру зайнятості присвячених працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, із наданих суду письмових доказів слідує, що відповідач протягом звітного 2017 року не подавав до Державної служби зайнятості звіту форми № 3-ПН, що свідчить про ненадання органам, що здійснюють працевлаштування осіб інформації необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Зворотнього суду не доведено, докази іншого не надані.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах у справі № 21-60а11 від 20 червня 2011 року, № 21-105а12 від 26 червня 2012 року, № 21-95а13 від 02 квітня 2013 року, в яких зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного держаного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Оскільки, судом не встановлено та відповідачем не доведено, що останнім було подано звітність №3-ПН упродовж 2017 року до Державної служби зайнятості, що свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875-ХІІ.

Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У рядку 5 поданого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника на вказаному підприємстві становить 46 310 грн.

З огляду на те, що у відповідача відсутня необхідна кількість працевлаштованих інвалідів та відповідач не вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, позивачем правомірно заявлено до стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» адміністративно-господарську санкцію у розмірі 23 155 грн.

Щодо нарахування та стягнення пені суд зазначає наступне.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XI, встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 (далі - Порядок № 223).

Так, ч.2 ст. 20 Закону № 875-ХІ встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 3.4 цього Порядку № 223 встановлено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

При цьому, нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу (пункт 3.6. Порядку).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що пеня нараховується за порушення термінів СПЛАТИ адміністративно-господарських санкцій; її нарахування здійснюється з наступного дня граничного строку СПЛАТИ адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно; нарахування пені здійснюється у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент СПЛАТИ.

Тобто, відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій можлива лише за наявності самого факту сплати таких адміністративно-господарських санкцій.

Вказана позиція також виказана Верховним Судом у справі № 804/401/17.

В даному випадку, позивачем доказів повної або часткової сплати ТОВ «Натуральний мед» адміністративно-господарських санкцій суду не надано.

Відтак, позовні вимоги в частині стянення пені задоволенню не підлягають, у зв'язку і відсутністю обставин за яких закон передбачає нарахування пені.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, розподіл судових витрат у вигляді судового збору, згідно ч. 2 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 38025435) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» (69118, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40353603) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Натуральний мед» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 23 155 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2017 рік.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.03.2019.

Суддя Л.Я. Максименко