Ухвала

від 15.03.2019 по справі 160/2285/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 березня 2019 року Справа 160/2285/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви 10 гарнізонного будинку офіцерів до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов 10 гарнізонного будинку офіцерів до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з вимогами:

- скасувати запис №1 209 120 0000 004740 про включення відомостей про юридичну особу - 10 гарнізонний будинок офіцерів (ідентифікаційний код 09917415) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, внесений 21.08.2006 року державним реєстратором;

- зобов'язати Новомосковську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області вчинити дії щодо виключення запису №1 209 120 0000 004740 про включення відомостей про юридичну особу - 10 гарнізонний будинок офіцерів (ідентифікаційний код 09917415) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, внесений 21.08.2006 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.

Так, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В прохальній частині позову позивач просить скасувати запис №1 209 120 0000 004740 про включення відомостей про юридичну особу - 10 гарнізонний будинок офіцерів (ідентифікаційний код 09917415) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, внесений 21.08.2006 року державним реєстратором, проте таке формулювання не відповідає вимогам частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить предмету спору, що оскаржується: рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якими порушені права та інтереси позивача, відновлення яких має бути здійснено шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Так, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Суд вказує, що не зважаючи, що за змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, однак суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною.

Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи, в тому разі якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Суд зазначає, що позивач, вказуючи про протиправність запису №1 209 120 0000 004740 від 21.08.2006 року про включення відомостей про юридичну особу - 10 гарнізонний будинок офіцерів (ідентифікаційний код 09917415) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та позасудове вирішення спору, відповідні докази щодо звернення до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та отримання відмови у скасуванні такого до позовної заяви не надає.

Таким чином, позивачем не доведено вчинення відповідних дій, наслідком яких має бути встановлення публічно-правового спору (наявність рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень), що в свою чергу спричиняє необхідність звернення з відповідним позовом з метою захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Заявляючи вимоги про скасування запису №1 209 120 0000 004740 про включення відомостей про юридичну особу - 10 гарнізонний будинок офіцерів (ідентифікаційний код 09917415) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, внесений 21.08.2006 року державним реєстратором, позивач не вказує, яким чином спірний запис порушує права, свободи та інтереси 10 гарнізонного будинку офіцерів, та не наводить обставин (наявність протиправних дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень, які були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню), які, в свою чергу зумовили необхідність звернення з даним позовом до суду.

З огляду на викладене позивачу слід подати виправлену позовну заяву із уточненням змісту позовних вимог, де в прохальній частині позову має бути відображено які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню, а також викладенням змісту відповідно до вимог частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У відповідності до підпункту першого пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

За змістом позовних вимог, предметом позову у справі є пов'язані вимоги немайнового характеру.

Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 1921,00 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Проте, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивачем не надано документу, що підтверджує сплату судового збору за подання адміністративного позову.

Відповідно до частини 5 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні тощо.

У заявленій позовній заяві позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання позивачем зазначено про те, що кошторисом кошти на сплату судового збоур за КЕКВ 2800 на рахунок установи надходять із запізненням, тому на даний час немає можливості здійснити оплату судового збору; начальником 10 гарнізонного будинку офіцерів відправлено заявку для забезпечення сплати судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» , яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» . Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивача від сплати судового збору.

Викладаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач жодних документів на підтвердження скрутного матеріального становища, окрім кошториса на 2019 рік, не надав.

Надаючи оцінку наданому позивачем кошторису на 2019 рік, суд зазначає, що не може прийняти його як доказ скрутного матеріального стану позивача, оскільки з наданого документу не вбачається відсутність фінансування 10 гарнізонного будинку офіцерів, яке унеможливлює здійснення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що з позовом 10 гарнізонний будинок офіцерів звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 05.03.2019 року, про що свідчить відбиток штемпелю ПАТ Укрпошта на конверті.

Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду дій та підтверджені належним чином.

Згідно частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, позивачу слід подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву 10 гарнізонного будинку офіцерів до Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про скасування запису, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстави для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску, позовної заяви в новій редакції, оформленої у відповідності до вимог частини 1 статті 5, статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з уточненням змісту позовних вимог, зазначивши які саме протиправні дії (бездіяльність) або рішення суб'єкта владних повноважень були ним вчинені (прийняті) та підлягають оскарженню; оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3842,00 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) ОСОБА_1