Ухвала

від 19.03.2019 по справі 520/2541/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

19 березня 2019 р. справа № 520/2541/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, поверхи, 8,9) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в частині відмови фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 у поновленні (продовженні троку дії) договорів оренди земельних ділянок площею 16,9499 га та 16,2245 га, від 16 лютого 2009 року, викладеній у листах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26 листопада 2018 року за №П-13446/0-9245/0/95-18, від 08 січня 2019 року за №П-15396/0-64/0/95-19, від 11 січня 2019 року за №32-20-14-286/0/19-19 та від 25 січня 2019 року за №Л-16435/0-498/0/95-19;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області укласти з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) додаткову угоду про поновлення договору оренди земельних ділянок площею 16,9499 га та 16,2245 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області згідно вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позову та позовних вимог, спір виник з приводу відмови відповідача продовжити строк дії договорів оренди земельних ділянок, укладених з позивачем.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб'єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами першою та шостою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється відповідним рішенням.

Тобто позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права на першочергове укладення договору оренди земельної ділянки.

У пункті 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).

Оскільки позивач у справі обґрунтовує порушення своїх прав наявністю в нього дійсного речового права, зазначає про переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок, а отже, наголошує на наявності у нього відповідних цивільних прав та інтересів, то такі права й інтереси залежно від суб'єктного складу спору можуть бути предметом захисту в порядку цивільного або господарського судочинства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.01.2019 року у справі №537/6271/14-а, від 27.02.2019 року у справі №802/390/18-а при вирішенні касаційних скарг, поданих з питань порушення предметної юрисдикції.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, захист права позивача у його спорі щодо захисту порушеного речового права на оренду земельних ділянок, право на яке є предметом спору, з урахуванням суб'єктного складу сторін, має здійснюватися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, поверхи, 8,9) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Біленський О.О.