Рішення

від 14.03.2019 по справі 826/6347/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2019 року № 826/6347/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Укропак Україна (надалі по тексту - позивач, ТОВ Укропак Україна ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0014341406 від 23.03.2018 та № 0014814406 від 23.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

У поданому відзиві на адміністративний позов, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, винесеними на підставі норм Митного кодексу України, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є вірними, логічними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.10.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 скасовано, справу № 826/6347/18 направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.

За висновками Верховного Суду судами попередніх інстанцій помилково визнано повідомлення позивача про виклик в судове засідання 30 травня 2018 року належним, а тому відсутні підстави застосування судом першої інстанції пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України та залишення позову без розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 21 листопада 2018 року справу прийнято до провадження суддею Шевченко Н.М. за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 19.02.2018 по 21.02.2018 податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Укропак Україна вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товару Обладнання для вакуумного пакування… за кодом 8422 30 00 99 згідно УКТ ЗЕД за митними деклараціями: від 29.08.2017 № UA 100200/2017/17942 та від 05.10.2017 № UA 125100/2017/325231, за результатом якої складено акт від 01.03.2018 № 227/26-15-14-06-06/40922927 (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог Закону України від 19.09.2013 № 584-VII Про митний тариф 1 України , п.п. г п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим були занижені податкове зобов'язання з ввізного мита на загальну суму 13 478,29 грн. та податкове зобов'язання з ПДВ на суму 2 695,66 грн.

Такі висновки податкового органу мотивовані тим, що за результатами проведеної перевірки дотримання ТОВ Укропак Україна вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товару Обладнання для вакуумного пакування… за кодом 8422 30 00 99 згідно УКТ ЗЕД за МД від 29.08.2017 № UA 100200/2017/17942 та від 05.10.2017 № UA 125100/2017/325231, відповідно до частини 4 статті 69 та частини 14 статті 354 МКУ, з урахуванням положень ОПІ 1 та 6, Пояснень до товарних позицій 8509 та 8422 визначено, що імпортовані товари повинні класифікуватись за кодом 8509 80 00 00.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018:

- № 0014341406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктом господарювання на загальну суму 16 847,86 грн. (за основним платежем 13 478,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 369,57 грн.);

- № 0014281406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 3 369,57 грн. (за основним платежем 2 695,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 673,91 грн.).

Не погоджуючись з зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до начальника ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2018 № 014341406 та податкового повідомлення - рішення від 23.03.2018 № 0014281406.

Позивач, вважаючи, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянинові рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

У силу пункту 3 статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 1 частини другої статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

В силу пункту 3 статті 345 МК України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно пункту 7 статті 345 МК України, у разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушення митних правил бо контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.

У разі виявлення під час митного контролю або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (ч. 4 ст. 69 МК України).

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до МК України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних "Класифікаційні рішення" програми "Інспектор 2006" ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом "б" абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами "б", "в" абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що можливість митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №808/1341/14.

Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації, що міститься в МД від 29.08.2017 № UA 100200/2017/17942, ТОВ Укропак Україна на митну територію України за № 1 ввезено товар 1. Обладнання для вакуумного пакування харчових продуктів у готові пакети з полімерного матеріалу: - вакуумний пакувальник НІРРО, модель AS-V-320 - 1шт. Торгівельна марка: НІРРО Виробник: Asahi Indastry Co., Ltd Країна виробництва: JP за кодом 8422 30 00 99 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита у розмірі 2 % від митної вартості), країна походження - Японія, митна вартість 12 987,52 гривень.

Відповідно до інформації, що міститься в МД від 05.10.2017 № UA 125100/2017/325231, ТОВ Укропак Україна на митну територію України за № 1 ввезено товар 1. Обладнання для вакуумного пакування харчових продуктів у готові пакети. Автоматичний вакуумний упаковщик НІРРО/AS-V-320 - 10 шт. Обладнання для пакування QUPPA/QP-01 - 1 шт. за кодом 8422 30 00 99 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита у розмірі 2 % від митної вартості), країна походження - Японія, митна вартість 158 440,04 гривень.

Відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною другою статті 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Частина четверта статті 69 Митного кодексу України передбачає, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з положеннями частини п'ятої та сьомої статті 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до визначення пункту 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №650 (далі по тексту - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Розділом ІІ Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України. Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №808/278/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3444/18).

Аналіз наведених норм МК свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи під час пропуску товарів через митний кордон України або надходження документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ Укропак Україна з питань правильності класифікації згідно із УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення за митними деклараціями від 29.08.2017 № UA 100200/2017/17942 та від 05.10.2017 № UA 125100/2017/325231, а саме, докази можливого порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи під час пропуску товарів через митний кордон України.

Так само у відзиві на позов відповідач не згадує про підстави для проведення документальної невиїзної перевірки позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що документальна невиїзна перевірка ТОВ Укропак Україна у межах спірних правовідносин здійснена за відсутності правових підстав, а, отже, є незаконно.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків.

Так само, згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № К/9901/1970/17, невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Отже, незаконність дій з проведення перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Таким чином, проведена відповідачем перевірка позивача не створює правових наслідків, зокрема у вигляді прийняття податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача, наведені у запереченні проти позову щодо порушення позивачем вимог Закону України Про митний тариф України , частини першої та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України щодо невірної класифікації товарів та заниження ставки мита та порушення вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість, не спростовують факту незаконності проведення перевірки ТОВ Укропак Україна , а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна (01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 6, офіс № 21, ЄДРПОУ 40922927) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0014341406 від 23.03.2018 та № 0014814406 від 23.03.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укропак Україна (01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 6, офіс № 21, ЄДРПОУ 40922927) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко