Рішення

від 12.03.2019 по справі 360/531/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/531/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКРОМ» до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКРОМ» до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № НОМЕР_1 за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Підставою подання даної позовної заяви є незгода позивача з податковим повідомленням - рішенням від 11.05.2018 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за період січень-березень 2016 року в сумі 49472,16 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму - 12368,04 грн. З посиланням на норми Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , позивач зазначив, що був звільнений від сплати орендної плати з юридичних осіб в цей період, що відобразив нульовими показниками в уточненій декларації.

Ухвалою суду від 12.02.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.03.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр.60-62), в якому зазначив, що відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Позивачем не надавалися до податкового органу сертифікати Торгово-промислової палати України.

Крім того, порядок звільнення від сплати за користування земельними ділянками наведеною нормою Закону № 1669-VII не визначений.

Відповідно до пункту 30.5 статті 30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Отже, податкові пільги податковий орган не надає. Зазначені норми ПК України не суперечать Закону № 1669-VII, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином відповідач вважає, що він не порушував законні права та інтереси позивача, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКРОМ» , код ЄДРПОУ 23487909, зареєстровано як юридичну особу 28.02.1996, юридична адреса: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 1Г-1, перебуває на обліку в податковому органі м. Сєвєродонецька як платник податку на додану вартість з 01.10.1997, як платник єдиного податку з 01.04.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідками про взяття на облік платника податків (арк. спр. 17-19).

ТОВ Вікром має у власності об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Заводська, 1Г-1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (арк.спр. 46).

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серії II-ЛГ № 005040, ИК № 1753 від 21.09.1999 ТОВ Вікром користується земельною ділянкою площею 0,2992 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська (арк.спр. 23-25).

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛГ № 005041, ИК № 2284 від 18.11.1997 ТОВ Вікром користується земельною ділянкою площею 0,0256 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 14-а (арк.спр. 21-22).

26.01.2016 ТОВ Вікром подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, в якій самостійно визначено розмір податкових зобов'язань за 2016 рік в розмірі 54409,41 грн, по 4534,12 щомісячно(арк.спр. 27-28).

19.02.2018 ТОВ Вікром подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік№ НОМЕР_2, в якій суми податкових зобов'язань за січень-березень 2016 року зменшено на 13602,36 грн і задекларовано податкові зобов'язання з плати за землю в сумі 0,00 грн посилаючись на Закон № 1669-VII від 02.09.2014 (арк.спр. 33-34).

У зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації за 2016 рік № НОМЕР_2 від 19.02.2018 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з плати за землю ТОВ «Вікром» № НОМЕР_2 від 19.02.2018 за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 20.03.2018 № 660/12-32-12-06/23487909 (арк. спр. 38-40).

За результатами перевірки встановлено заниження ТОВ «Вікром» суми податкових зобов'язань з земельного податку за січень-березень 2016 року на загальну суму 49472,16 грн (45088,53 грн +4383,63 грн), чим порушено вимоги пп. 270.1.1 п.270.1, ст. 270, пп. 271.1.1 п.271.1 ст. 271, п. 286.1 ст. 286 ПК України (арк.спр. 86-88). При цьому в акті перевірки податковий орган самостійно визначив розмір земельного податку позивача за кожну земельну ділянку, який сумарно за кожний місяць складає розмір 16490,72 грн, а отже за три місяці донарахована сума: 49472,16 грн (16490,72 грн х 3).

11.05.2018 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким на підставі акта від 20.03.2018 № 660/12-32-12-06/23487909 ТОВ «Вікром» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Земельний податок з юридичних осіб» на 61840,20 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 49472,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12368,04 грн (25% від 49472,16 грн) (арк. спр. 89-90).

Вирішуючи питання щодо правомірності вказаного податкового повідомлення-рішення, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як установлено судом, позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік у встановленому законом порядку.

Підставою для зменшення в уточнюючій податковій декларації податкових зобов'язань позивачем визначено ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669), що підтверджується письмовими поясненнями позивача до уточнюючої податкової декларації від 19.02.2018 №34 та проти чого не заперечував відповідач (арк.спр. 35).

Закон № 1669 визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язано, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон № 1669) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» пункт «Міста обласного значення» під номером 13, зокрема, зазначено: м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

Таким чином, місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) є населеним пунктом, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а відтак, позивач користувався правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у 2016 році.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що позивачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

За приписами статті 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, статтею 6 Закону № 1669 не вимагається отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення від плати за землю.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до статті 6 Закону № 1669, а саме текст статті 6 викладено в такій редакції: «Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону» .

Отже, статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) не зазначено.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постанові від 22.12.2018 у справі № 812/1725/17.

Зазначена підстава відносно позивача була встановлена судом при розгляді даної справи, тому наявним є висновок про те, що в силу Закону №1669 позивача протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 було звільнено від сплати орендної плати за землю в м. Сєвєродонецьку Луганської області (Сєвєродонецька міська рада). Таким чином позивач мав право на зменшення податкових зобов'язань за період січень-березень 2016 року відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 з відображенням нульових показників за цей період.

Отже, податковим органом протиправно донараховані податкові зобов'язання позивачу з плати за землю за період січень-березень 2016 року в оскарженому повідомленні рішенні.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з плати за землю за період січень-березень 2016 року, підстави для застосування до підприємства відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, відсутні.

Таким чином, оскаржене податкове повідомлення-рішення від від 11.05.2018 № НОМЕР_1 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Вікром» суми грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» на 61840,20 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 49472,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12368,04 грн., є протиправним і має бути скасоване судом.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.02.2019 № 335 (арк. спр. 2).

У зв'язку з задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору належить відшкодувати позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, повязаних з правничою допомогою адвоката, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.

28.01.2019 ТОВ Вікром було укладено з адвокатом ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги з приводу оскарження податкового повідомлення - рішення ТУ ДФС у Луганській області від 11.05.2018 № НОМЕР_1 в судовому порядку, згідно з яким сторони домовилися, що вартість послуг становить 600,00 грн. за одну годину надання послуг (арк.спр.48).

Факт надання позивачу в повному обсязі за вказаним договором послуги правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 підтверджено актом про надання правової допомоги від 04.02.2019, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг складає в загальній сумі 10200,00 грн (за 17 годин роботи). Акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Вказані послуги оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 334 від 04.02.2019 на суму 10200,00 грн (арк. спр. 49-50).

Таким чином, належними доказами підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 10200,00 грн.

Згідно із частиною пятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини пятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 134 КАС України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз статті 134 КАС України свідчить про те, що суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи без клопотання зустрічної сторони вирішувати питання про співмірність заявлених витрат на правничу допомогу, за умови надання позивачем доказів, передбачених частиною четвертою статті 134 КАС України.

Відповідачем не заявлено суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у письмовому відзиві не наведено зауважень щодо вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу чи щодо співмірності таких витрат.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10200,00 грн, понесених позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікром» до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018 № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 11.05.2018 № НОМЕР_1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Вікром» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Земельний податок з юридичних осіб» на 61840,20 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 49472,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12368,04 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вікром» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 1Г-1, код ЄДРПОУ 23487909) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10200,00 грн (десять тисяч двісті гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_2