Рішення

від 13.03.2019 по справі 826/12941/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2019 року № 826/12941/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - відповідач-1, ТУ ДСАУ в м. Києві) про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 вказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. В своїй ухвалі суд вказав на про наявність спору між тими ж сторонами, який вже вирішений судом і по ньому ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили, а тому у відповідній частині позовних вимог провадження у справі мало бути закрите.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2017 (суддя Балась Т.П.) справа прийнята до провадження.

У зв'язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/12941/15 і не була розглянута, на підставі розпорядження від 12.05.2017 №3192 справа передана на повторний автоматизований розподіл, за результатом якого передана для розгляду судді Арсірію Р.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2017 (суддя Арсірій Р.О.) справа прийнята до провадження.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог від 11.10.2017, згідно якої просить суд:

1. Стягнути з відповідача-1 на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011 по 26.12.2014 в розмірі 324 453,50 грн.

2. Стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514,12 грн.

3. Стягнути з відповідача-1 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25600,00 грн.

4. Стягнути з відповідача-1 судові витрати в сумі 2000 грн.

Крім того, позивачем подано письмові пояснення від 04.09.2017, де позовні вимоги викладені в іншій редакції, однак, суд зазначає, що зміна позовних вимог шляхом подання письмових пояснень не передбачена положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд не приймає їх та розглядає позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог від 11.10.2017.

Судом залучено в якості співвідповідачів Святошинський районний суд міста Києва (далі -відповідач-2) та Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - ГУ ДКСУ в м. Києві) в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди та судових витрат за проведення соціально-психологічного дослідження.

В судове засідання 07.11.2017 представники відповідачів 2, 3 не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від відповідачів 2, 3 надійшли клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13.03.2019 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені ОСОБА_1 з 11.02.2011 по 11.03.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 13.03.2019 поновлено строк звернення до суду.

Таким чином суд розглядає наступні позовні вимоги:

1. Про стягнення з відповідача-1 на користь позивача компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 324 453,50 грн.

2. Про стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514,12 грн.

3. Про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25600,00 грн.

4. Про стягнення з відповідачів судових витрат в сумі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем-1 не у повному обсязі виплачено компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, а також не проведено і виплачено індексацію заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Крім того, позивач зазначила, що протиправні дії відповідачів, які полягають у несвоєчасній виплаті належних позивачу грошових коштів завдали їй моральної шкоди, яку просила стягнути з відповідачів.

Відповідач-1 не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що діяв у відповідності до норм законодавства, а несвоєчасна виплата належних позивачу грошових коштів сталася з вини відповідача-2, який не надіслав у наказ для здійснення нарахування компенсаційних сум позивачу.

Відповідач-2 своєї позиції стосовно заявлених позовних вимог суду не повідомив.

Відповідач-3 у письмових запереченнях зазначив, що діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України та провис відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Указом Президента України № 164 від 04.03.1998 ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Ленінградського (нині Святошинського) районного суду м. Києва. Відповідно до Постанови Верховної Ради України №570-IV від 20.02.2003 позивач обрана на посаду судді безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги.

Відповідно до Наказу голови Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2010 за №81/ос позивача відраховано зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2010 визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17.06.2010 №2352-VI в частині звільнення судді ОСОБА_1. з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги судді.

В подальшому, згідно з Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 №2867-VI позивача повторно звільнено з посади судді Святошинського районного суду м. Києва за порушення присяги судді.

Відповідно до наказу голови Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2011 №24/ос Про відрахування ОСОБА_1. скасовано попередній наказ №81/ос від 03.08.2010 щодо відрахування позивача зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва та відраховано ОСОБА_1 11.02.2011 зі складу суддів Святошинського районного суду м. Києва відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 №2867-VІ. З вищезазначеним наказом голови суду позивач була ознайомлена 11.02.2011 і в цей же день отримала його копію та трудову книжку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 з ТУ ДСАУ в м. Києві на користь позивача стягнуто: заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.08.2010 по 11.02.2011, а також виплати у зв'язку з перебуванням на лікарняних в розмірі 31 744,93 грн., компенсацію за невикористану відпустку з 03.08.2010 по 11.02.2011 в сумі 2882,37 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11.02.2011 по день ухвалення постанови (по 11.03.2014) - без визначення конкретної суми.

Вказане рішення суду було частково виконано в примусовому порядку Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, списано з рахунку боржника - ТУ ДСАУ у м. Києві і перераховано на рахунок позивача 26.12.2014 вищезазначені суми 31 744,93 грн. (заробітну плату за час вимушеного прогулу та виплати по лікарняним) та 2882,37 грн. (компенсацію за невикористану відпустку), на загальну суму 34 627,30 грн. (а.с. 70 т. І).

Листом від 16.07.2015 №6-5841/15 відповідач-1 повідомив позивача про те, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 №2а-13661/10/2670 проведено нарахування суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011 по 11.03.2014, яка становить 2077,67 грн. та запропоновано вказати банківські реквізити для їх перерахування.

28.09.2017 позивач подала до ТУ ДСАУ м. Києва заяву, в якій просила відповідно до листа від 16.07.2015 №6-5841/15 виплатити нараховану суму компенсації готівкою, а також вказано, що в іншій частині постанова виконана 26.12.2014.

Відповідно до видаткового касового ордера від 28.09.2017 позивачу видано готівкою 1672,50 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою у якій просила стягнути з відповідача-1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011 по 26.12.2014 в розмірі 324 453,50 грн., суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514,12 грн., стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 25600,00 грн. та судові витрати в сумі 2000 грн.

Як було зазначено вище, провадження у справі закрито в частині в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені ОСОБА_1 з 11.02.2011 по 11.03.2014. Отже, в цій частині розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 11.03.2014 по 26.12.2014.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір й при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядав трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 83 цього Кодексу передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Отже, з наведених норм слідує, що відповідач-1 має сплатити на користь позивача суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 11.03.2014 по 26.12.2014 (по день фактичного розрахунку), що складає 202 робочих дні.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до підпункту з пункту 1 Порядку №100 цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 10 Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (пункт 8 Порядку №100).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки ТУ ДСАУ м. Києва від 28.02.2014 №128 (а.с. 31-32 т. І) становить 365,67 грн. Отже, сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні становить 365,667 грн. * 202 дні = 73 864,73 грн.

Доводи позивача про те, що середньоденна заробітна плата становить 441,88 грн. суд відхиляє, оскільки вони суперечать даним, наведеним у довідці ТУ ДСАУ м. Києва від 28.02.2014 №128, та іншими доказами не підтверджується.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно вказаного Порядку індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Таким чином, добуток місячних індексів споживчих цін за даними Державного комітету статистики України період з 11.03.2014 по 26.12.2014 складає: березень 2014 року - 102,2%; квітень 2014 року - 103,3%; травень 2014 року - 103,8%, червень 2014 року - 101,0%, липень 2014 року - 100,4%; серпень 2014 року - 100,8%, вересень 2014 року - 102,9%; жовтень 2014 року - 102,4%; листопад 2014 року - 101,9%; грудень 2014 року - 103,0%.

Отже, сума індексації частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 11.03.2014 по 26.12.2014 складає 7514,12 грн.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

За загальним правилом, визначеним у частині першій статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач надала до матеріалів справи висновок соціально-психологічного дослідження №22-09-17 від 22.09.2017 складеного Спілкою фахівців соціологічних та психологічних досліджень, згідно висновків якого ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок довготривалого порушення її права на отримання всієї, визначеної трудовим законодавством суми заробітку під час роботи суддею.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує суть позовних вимог, характер діянь відповідачів, внаслідок яких позивачеві була заподіяна моральна шкода, наслідки цих діянь, моральні страждання позивача.

Як зазначив відповідач-1, відповідачем-2 не було передано до ТУ ДСАУ у м. Києві наказу для нарахування компенсаційних сум. Доказів зворотного відповідач-2 суду не надав. Таким чином, з викладено вбачається, що відповідачем-2 допущена бездіяльність, яка мала наслідком затримку нарахування і виплати належних позивачу грошових коштів. В свою чергу відповідач-1 та відповідач-3 не надали пояснень та доказів на їх підтвердження щодо затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2014, яка набрала законної сили 20.05.2014 та не обґрунтували затримку виконання рішення суду до 26.12.2014.

З огляду на це суд вважає, що моральна шкода, заподіяна неправомірними діями відповідачів щодо затримки виплати позивачу сум грошових коштів має бути відшкодована відповідачами у розмірі 9000 грн. При цьому, суд зазначає, що розрахунок суми моральної шкоди, наведений у висновку соціально-психологічного дослідження №22-09-17 від 22.09.2017 є орієнтовним та не має для суду наперед встановленої сили, а тому розмір моральної шкоди визначено судом виходячи із встановлених обставин справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів судових витрат у сумі 2000 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що сума судових витрат у розмірі 2000 грн. є вартістю оплаченого позивачем соціально-психологічного дослідження, висновок якого надано до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 3 названої статті Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Витрати позивача в сумі 2000 грн. підтверджуються квитанцією від 18.09.2017№419093, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 11.03.2014 по 26.12.2014 у розмірі 73 864,73 грн. (сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 73 коп.).

3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514,12 грн. (сім тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень 12 коп.).

4. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (код ЄДРПОУ 26268059, адреса: 01030, м. Київ, пров. Георгіївський, 7), Святошинського районного суду міста Києва (код ЄДРПОУ 02896733, адреса: 03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А) та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783, адреса: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 03170, АДРЕСА_1) суму моральної шкоди у розмірі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) в рівних частинах по 3000 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) з кожного за рахунок коштів Державного бюджету України.

5. Присудити на користь ОСОБА_1 суму понесених нею судових витрат у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві в рівних частинах по 666,67 грн. (шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.) з кожного.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій