Рішення

від 14.03.2019 по справі 826/13060/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 березня 2019 року № 826/13060/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛінкЕкспрес" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018, за участі:

представників позивача - Манічева В.П., Петрушевського Ю.В.,

представника відповідача - Кучерявого О.В.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 березня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛінкЕкспрес" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018 №00007341402 та №00007351402.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 24.05.2018 №341/26-15-14-02-04/30440631, прийняло податкові повідомлення-рішення від 15.06.2018 №00007341402 та №00007351402. Так, позивач наполягає на тому, що всі операції між ним та контрагентами в особі товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль , товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариства з обмеженою відповідальністю Аксолот , товариства з обмеженою відповідальністю Євростарплюс , товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар та товариства з обмеженою відповідальністю Регламент груп є реальними, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки акта перевірки є безпідставними та такими що не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 24.05.2018 №341/26-15-14-02-04/30440631 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018 №00007341402 та №00007351402. Також, відповідач посилався на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурантами є окремі контрагенти позивача.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив на безпідставності посилань контролюючого органу та зазначив, що наразі немає жодного вироку суду у відношенні посадових осіб контрагентів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 закрито підготовче провадження справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес :

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся занижено податок на прибуток в загальній сумі 663 467, 00 грн.;

- підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 737 186, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 24.05.2018 №341/26-15-14-02-04/30440631 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, проте, листом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.06.2018 №27328/10/26-15-14-02-06 висновки ака перевірки залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки від 24.05.2018 №341/26-15-14-02-04/30440631 контролюючим органом 15.06.2018 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00007341402, яким товариству з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 737 186,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 184 297, 00 грн., тобто всього на суму 921 483, 00 грн.;

- №00007351402, яким товариству з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 663 467, 00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 148 817, 00 грн., тобто всього на суму 812 284, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018, рішенням Державної фіскальної служби України від 06.08.20018 №25636/6/99-99-11-01-01-23 вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес без задоволення.

Позивач не погоджуючись із висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті..

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду..

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24.05.2018 №341/26-15-14-02-04/30440631, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ЛінкЕкспрес" приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що, на думку контролюючого органу, позивачем було здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції з одержання (купівлі) товару (робіт, послуг) і складено первинні документи всупереч частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю Енергомагістраль (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес (покупець) було укладено договір від 01.09.2016 №010916 на поставку товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити обладнання (в подальшому - товар ) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного договору, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку на підтвердження перерахування коштів, оборотно-сальдових відомостей.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал (виконавець) укладено договір від 13.10.2015 №131015/1, предметом якого є зобов'язання щодо поставки обладнання відповідно до доданих до договору рахунків-фактур.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного договору, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку на підтвердження перерахування коштів, оборотно-сальдових відомостей.

В матеріалах справи також наявна копія договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Євростарплюс (постачальник) від 25.05.2016 №250616 на поставку товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити обладнання (в подальшому - товар ) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

До вказаного договору між позивачем та його контрагентом було укладено додаткову угоду №1, якою, зокрема, визначено перелік товару, що постачається та визначено його вартість - 325 934, 40 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного договору, копію додаткової угоди, податкових накладних, виписок з банку на підтвердження перерахування коштів, оборотно-сальдових відомостей.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Аксолот (постачальник) було укладено договір на поставку товару від 27.07.2016 №2707-1, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язується поставити обладнання (в подальшому - товар ) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

До вказаного договору сторонами було підписано додаткову угоду №1, якою визначено перелік товару, що постачається, та вартість товару - 359 772, 00 грн. включаючи ПДВ.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного договору, копію додаткової угоди, видаткової накладної, податкової накладної, виписки з банку на підтвердження перерахування коштів, оборотно-сальдової відомості.

Також, як свідчать матеріали справи, позивач взаємодіяв з товариством з обмеженою відповідальністю Пульсар на підставі рахунку-фактури від 25.04.2016 №СФ-0000065 на придбання чотирьох антен С-діапазону вартістю 46 928, 24 грн. у тому числі ПДВ 7 830, 36 грн. Матеріали справи також містять копії видаткової накладної, податкової накладної та оборотно-сальдової відомості.

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛінкЕкспрес на підставі рахунку - фактури від 14.07.2016 №1880/1488982 мало взаємовідносини щодо придбання чотирьох домкратів вартістю 7 264, 00 грн, в тому числі ПДВ 1 816, 00 грн. з товариством з обмеженою відповідальністю Регламент Груп . Матеріали справи також містять копію податкової накладної, видаткової накладної, виписки з банку, оборотно-сальдової відомості.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи, на момент складання податкових накладних по вказаним вище договорам, відповідні контрагенти позивача були зареєстровані, як платники податку на додану вартість та мали відповідне право на видачу податкових накладних на кожну повну або часткову поставку товарів.

При цьому, за твердженням позивача, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зазначено в акті перевірки (стор. 17 акта перевірки) та не спростовано відповідачем під час судово розгляду справи, отриманий від контрагентів товар був в подальшому реалізований. Крім того, актом перевірки встановлено факт перерахування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 товариству з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль , товариству з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариству з обмеженою відповідальністю Аксолот , товариству з обмеженою відповідальністю Євростарплюс , товариству з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар та товариству з обмеженою відповідальністю Регламент груп грошових коштів в сумі 4 423 114, 00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, зазначивши при цьому, що товар (роботи, послуги) було отримано від інших постачальників, до того ж безоплатно, враховуючи наступне.

Так, на думку контролюючого органу, у контрагентів позивача відсутні власні основні засоби та інші необоротні активи, необхідні для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Також, на думку контролюючого органу, у контрагентів позивача відсутні наймані працівники та можливість виконання робіт (надання послуг). Також, про нереальність здійснення господарських операцій свідчить ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування від товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль , товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариства з обмеженою відповідальністю Аксолот , товариства з обмеженою відповідальністю Євростарплюс , товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар та товариства з обмеженою відповідальністю Регламент груп відповідного товару.

Так, що стосується зазначених тверджень контролюючого органу, суд наголошує, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, матеріали справи містять копії договорів, укладених між позивачем та контрагентами, копії додаткових угод, видаткових накладних, податкових накладних, виписок з банку на підтвердження перерахування коштів, оборотно-сальдових відомостей.

Відповідачем не спростованого факт подальшої реалізації позивачем, отриманих від контрагентів товарів. Однак, без наведення належного обґрунтування, відповідачем вказано що товари було отримано позивачем безоплатно від інших осіб, не надавши суду жодних доказів на підтвердження вказаного. Відповідачем зроблено висновок щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, виключно, виходячи із неможливості встановлення ланцюгу постачання придбаних позивачем товарів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладались позивачем з контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль , товариством з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариством з обмеженою відповідальністю Аксолот , товариством з обмеженою відповідальністю Євростарплюс , товариством з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар та товариством з обмеженою відповідальністю Регламент груп не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується посилань контролюючого органу стосовно того, що товариство з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариство з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар , товариство з обмеженою відповідальністю Регламент груп та товариство з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль є фігурантами в кримінальних справах в рамках досудових розслідувань, внесених до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 205, 212 Кримінального кодексу України, то необхідно зазначити, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Разом з тим, вироків суду відносно товариства з обмеженою відповідальністю Спецтехпортал , товариства з обмеженою відповідальністю ВКП Пульсар , товариства з обмеженою відповідальністю Регламент груп чи товариства з обмеженою відповідальністю Енерго-Магістраль відповідачем суду не надано, хоча, відповідна інформація про наявність чи відсутність вироків по контрагентах позивача, які набрали законної сили, витребовувалась під час судового розгляду справи.

Так, відповідачеві було встановлено строк до 20.12.2018 для надання вироків по контрагентам позивача. Станом на час винесення даного рішення, контролюючим органом витребовуваної судом інформації не надано.

Крім того, позивачем наголошено, що вказані вище контрагенти не мають відношення до кримінальних проваджень, які наведені в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, що відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувалось та не спростовано.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.06.2018 №00007341402 та №00007351402.

Стягнути за рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛінкЕкспрес" (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, буд. 7, кв. 28, код ЄДРПОУ 30440631) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 26 006, 50 грн. (двадцять шість тисяч шість гривень п'ятдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 19.03.2019.