Постанова

від 03.07.2007 по справі 41/278-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

03 липня 2007 р.                                                                                  

№ 41/278-05 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого

Волковицької Н.О.

                                        Рогач

Л.І.

за участю представників:

позивача

не з'явилися (про час і місце судового

засідання повідомлено належно)

відповідачів

не з'явилися (про час і місце

судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у

Московському районі м. Харкова

на постанову

від 14.11.2005 Харківського

апеляційного господарського суду

у справі

№ 41/278-05 господарського суду

Харківської області

за позовом

Державної податкової інспекції у

Московському районі м. Харкова

до

- Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1; - 

Приватного підприємства “Дельта -2002”

про

визнання угоди недійсною

В С Т А Н О В

И В :

          У липні 2005 р. Державна податкова

інспекція у Московському районі м. Харкова звернулась до господарського суду

Харківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу

б/н від 10.07.2003 р. укладеного між СПД фізичною особою ОСОБА_1 та ПП

“Дельта-2002” на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963

р.).

Рішенням господарського суду

Харківської області від 06.10.2005 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою ДПІ у

Московському районі м. Харкова Харківський апеляційний господарський суд,

переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2005р. в

апеляційному порядку, постановою від 14.11.2005 р. залишив його без змін з тих

же підстав.

ДПІ у Московському районі м.

Харкова подала до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на

рішення та постанову у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення,

яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги  порушенням судами норм матеріального та

процесуального права, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу

України, статті 49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.). 

Заслухавши доповідь судді

-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та

постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню

частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1

Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи ( утому числі іноземці), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених

законодавчими актами України, до господарського суду мають звертатися державні

та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, які справи підвідомчі господарським

судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс

адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 1 вересня 2005

року.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу

адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції

(далі адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду

публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої

влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або

інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного

судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори

фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження

його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії),

дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єктом владних

повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня

посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських

функції на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих

повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи

предметом позову у даній справі є вимоги Державної податкової інспекції у

Московському районі м. Харкова про визнання недійсним договору купівлі-продажу

б/н від 10.07.2003 р. укладеного між СПД фізичною особою ОСОБА_1 та ПП

“Дельта-2002” на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963

р.).

Розглядаючи вказаний позов суди

першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що  розгляд у даній справі повинен провадитися за

правилами Господарського процесуального кодексу України.

Однак, такий висновок є помилковим,

оскільки за своїм правовим змістом цей спір не є господарським і, відповідно,

не підвідомчий господарським судам України.

Як зазначено у статті 4 Закону

України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова

адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що виконує

безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та

державних податкових інспекцій.

Відповідно до змісту цього Закону,

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах

Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації

України, а державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та

Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові

інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і разом

утворюють систему органів державної податкової служби.

Функції державних податкових

інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних

та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені у статті 10 вказаного

Закону, зокрема, у пункті 11 цієї статті визначено, що державні податкові

інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні

та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до

підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і

стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших

випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про

стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за

рахунок їх майна.

З наведеного випливає, що Державна

податкова інспекція, звертаючись з позовом до відповідачів у справі діяла як

орган державної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій і,

відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Відтак, суб'єктний склад та

характер правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою

адміністративної юрисдикції.

Отже, згідно пункту першого частини

першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори юридичних

осіб з органами державної податкової служби щодо визнання угод недійсними

підвідомчі адміністративним судам.

У відповідності з пунктом 7 розділу

VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного

судочинства України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у

справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні,

касаційні скарги подання розглядаються в порядку встановленому цим Кодексом.

Відтак, господарський суд

Харківської області та Харківський апеляційний господарський суд ухвалюючи

судові рішення у даній справі за приписами Господарського процесуального

кодексу України вийшли за межі своєї компетенції, у зв'язку з чим оскаржувані

рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд

до господарського суду Харківської області для здійснення судового провадження

за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до пункту

6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу.

Керуючись статтями 12, 1117,

пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О

В И В :

Рішення господарського суду

Харківської області від 06.10.2005 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 14.11.2005 р. у справі № 41/278-05 господарського суду

Харківської області скасувати, справу направити на новий розгляд до

господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу ДПІ у Московському

районі м. Харкова задовольнити частково.

Головуючий                                                                      

Т. Дроботова

Судді                                                                                  

Н. Волковицька

                                                                                                      Л.

Рогач