Рішення

від 06.03.2019 по справі 607/1807/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2019 Справа №607/1807/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності, а саме, на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого 03 січня 2018 року, та на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, посилаючись на те, що після смерті її чоловіка відкрилась спадщина за заповітом на частину даного житлового будинку. Однак, постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки було виявлено, що відсутній правовстановлюючий документ. Крім цього, право власності на іншу 1/3 частини вищевказаного житлового будинку, позивач не може оформити та зареєструвати, оскільки в неї відсутній правовстановлюючий документ.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують проти задоволення позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.

03 січня 2018 року помер чоловік позивача - ОСОБА_3, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 232044, видане 04.01.2018 р. виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 01.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, на спадкове майно - 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 30.11.1986 р., видане на підставі рішення виконкому Тернопільської районної Ради народних депутатів № 316 від 29 листопада 1986 року Про оформлення права власності на жилі будинки , вбачається, що цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Драганівка по вул. 8 Березня дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності положення статей 17, 18 Закону Про власність щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04,1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; г) згідно зі статтею 4 Постанови Верховної Ради України Про введення в дію Закону України Про власність загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Оскільки спірний житловий будинок побудовано до 15.04.1991 р., спадкодавці як члени колгоспного двору набули на нього право сумісної власності та це право збереглося за ними і після припинення колгоспного двору в результаті введення в дію вказаного Закону.

Статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 року) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна № 1289 від 17 жовтня 2018 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації вбачається, що станом на 08.10.2018 р. по обліку будинковолодіння № 67 по вул. 8 Березня в селі Драганівка належить 2/3 ОСОБА_1 та 1/3 ОСОБА_3

Відповідно до інформаційної довідки за вих. № 1664 від 27.12.2018 р., виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на житловий будинок № 67 по вул. 8 Березня в селі Драганівка Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_1 в бюро не проведена.

Згідно частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі наявності заповіту в силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Померлим ОСОБА_3 за життя 25 листопада 2016 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем Драганівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та зареєстрований реєстрі за № 148, згідно якого останній на випадок своєї смерті, належне все йому майно на день його смерті де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те на що він за законом матиме право, заповів позивачу - ОСОБА_1

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ст.1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Тернопільською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 253/2018 року після смерті ОСОБА_3 за заявою дружини померлого ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом № 696 від 12 червня 2018 року. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане майно після померлого 03 січня 2018 року ОСОБА_3, однак, постановою нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки відсутній правовстановлюючий документ.

Крім цього, судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.05.2013 р., вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, який знаходиться в с. Драганівка вул. 8-го березня, 67 Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 07.04.2012 р. матері ОСОБА_4.

На підставі даного рішення суду, сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9814822 від 23.09.2013 р., згідно якого позивачу ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 1/3 частки даного житлового будинку.

Однак, позивач не має можливості зареєструвати право власності на даний житловий будинок, оскільки відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги.

Нормами статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого 03 січня 2018 року, а також, визнання за нею права власності на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1276 Цивільного кодексу України, ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого 03 січня 2018 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, загальною площею 73,7 кв. м., житловою площею 41,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, 67 с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393485.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27, код ЄДРПОУ 05466080.

Повний текст рішення суду складено 18 березня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_5