Постанова

від 12.03.2019 по справі 908/2604/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2604/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" (далі - Товариство) - Козій Д.О. - адвокат (посвідчення від 23.12.2010 №4403/10),

відповідача - Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Рада) - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2018

(суддя Азізбекян Т.А.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018

(головуючий суддя Дармін М.О., судді Іванов О.Г. і Антонік С.Г.)

зі справи № 908/2604/17

за позовом Товариства

до Ради

про відшкодування шкоди (упущеної вигоди), заподіяної незаконними рішеннями, діями органу місцевого самоврядування.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 351 582,13 грн. У подальшому розмір позовних вимог було збільшено до 2 574 732,58 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок вчинення Радою та її підконтрольними органами неправомірних дій з проведення конкурсу на визначення виконавця послуг, укладання договорів з іншим виконавцем тих же послуг за наявності чинних договорів з Товариством, прийняття рішень про виключення Товариства з переліку виконавців послуг та скасування тарифів для Товариства останньому нанесено шкоду у вигляді упущеної вигоди; її розмір визначається сумою доходів (прибутку), які Товариство могло б одержати за звичайних обставин від надання послуг за кожним будинком окремо за період з 01.01.2015 по 20.06.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у позові відмовлено.

4. Рішення і постанову мотивовано необґрунтованістю позовних вимог, недоведеністю позивачем підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, ненаведенням позивачем доводів щодо наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Товариство, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить зазначені рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Вимоги позивача щодо розміру шкоди ґрунтуються на встановленому виконавчим комітетом Ради тарифів з відповідними коефіцієнтами рентабельності.

7. Базою нарахування суми є акти приймання-передачі будинків в управління, договори на послуги з утримання нежитлових приміщень.

8. Судами не надано оцінки правильності розрахунку позивача, не проаналізовано вихідні дані та застосовану позивачем формулу розрахунку.

9. Суди "істотно відійшли" від фактичних обставин справи, що призвело до прийняття рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

10. Висновки суду апеляційної інстанції щодо недоведення позивачем передачі Радою в управління Товариства частини майна комунальної власності (485 будинків та інших споруд) зроблено з "суттєвим порушенням норм матеріального права".

11. Судами попередніх інстанцій не застосовано приписи статті 1173 Цивільного кодексу України, що є порушенням норм матеріального права.

12. Помилковим є висновок суду про те, що позивач не надавав послуги з причин, які не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з діями виконавчого комітету Ради.

13. Товариством надіслано до Касаційного господарського суду також клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване перебуванням представника Товариства "у відпустці за межами країни". Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки: участь представника Товариства у розгляді даної справи в касаційному порядку не є обов'язковою та не визнавалася такою і в ухвалі Касаційного господарського суду від 07.02.2019; обставини, зазначені в клопотанні, нічим не підтверджені; скаржником не обґрунтовано й не доведено неможливості заміни його представника, за необхідності в цьому, іншою особою; матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника Товариства.

Також Товариством подано до Касаційного господарського суду клопотання, в якому воно просить "оголосити перерву у справі Касаційного господарського суду № 908/2604/17", мотивоване тим, що "фактично тільки перед днем судового засідання у даній справі було укладено договір про надання правової допомоги" (з адвокатським бюро "Козій Дар'ї"), та Товариством подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Суд так само не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання, тому що: ухвалу Касаційного господарського суду про відкриття касаційного провадження у цій справі постановлено 07.02.2019 й надіслано сторонам зі справи 08.02.2019 та одержано Товариством (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) 13.02.2019, тобто майже за місяць до дати розгляду касаційної скарги - 12.03.2019. Отже, скаржник мав достатньо часу для вирішення питань щодо свого представництва в суді та/або ознайомлення з матеріалами справи; протилежного скаржником не обґрунтовано і не доведено.

Доводи відповідача

14. У відзиві на касаційну скаргу Рада, заперечуючи проти доводів скаржника, зазначає про відсутність у матеріалах справи і в доводах касаційної скарги даних, на підставі яких можливо було б зробити висновок про належне доведення позивачем законності і обґрунтованості позовних вимог. Останні ґрунтуються на розрахунку можливого прибутку у разі обслуговування приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за площу, яку мав намір отримати позивач з приміщень, що ним обслуговуються, тобто такі розрахунки побудовані на можливих очікуваннях отримання доходу та не підтверджені відповідними документами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Рішенням виконавчого комітету Ради від 20.12.2012 Товариство було визначено виконавцем послуг з утримання та управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд в житловому фонді територіальної громади міста Мелітополя.

16. За доводами позивача, протиправна поведінка (дії) Ради та її органів встановлена рішеннями судів в інших справах.

17. Товариством у суді наголошувалося на вчиненні Радою протиправних дій, які призвели до негативних наслідків для Товариства у вигляді упущеної вимоги.

Такими діями Товариство вважало:

- прийняття виконавчим комітетом Ради рішень від 18.02.2014 № 214, від 22.01.2015 № 13/2, від 19.02.2015 № 29/4;

- укладання договору від 23.12.2014 між Радою та комунальним підприємством "Житломасив" Ради на надання послуг з управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд;

- передачу Радою у фактичне управління житлового фонду підконтрольному та підзвітному комунальному підприємству КП ЗМР "Житломасив".

18. У судовому засіданні позивачем підтверджено, що в його розпорядженні відсутні акти приймання-передачі об'єктів в управління з балансу, які мали бути укладені з КП ЗМР "Житломасив" після прийняття Радою рішення від 18.12.2014 № 214, оскільки такі акти не складалися.

19. Зазначений договір від 23.12.2014 та договори, які мали б бути укладені відповідно до пункту 2 згаданого рішення Ради від 18.12.2014, позивачами так само не надані.

20. Таким чином, позивачем не доведено належними і допустимими доказами своїх доводів щодо передачі Радою житлового фонду після укладення згаданого договору від 23.12.2014 у фактичне управління комунальному підприємству КП ЗМР "Житломасив".

21. Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 у справі № 908/1231/16, яке набрало законної сили, відмовлено в позові Товариства, ТОВ "Комфорт-Мелітополь" до виконавчого комітету Ради про стягнення 2 003 844,45 грн. шкоди, завданої прийняттям виконавчим комітетом Ради рішень від 18.12.2014 № 214 "Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області" та від 20.12.2012 № 217/4 "Про визначення виконавців (надавачів) комунальних послуг у житловому фонді м. Мелітополя". При цьому суд виходив з того, що: рішення виконавчого комітету Ради від 20.12.2012 № 217/4, яким визначено виконавців (надавачів) комунальних послуг у житловому фонді м. Мелітополя, а саме - КП "Житломасив" ММР ЗО, ТОВ "Комфорт-Мелітополь" та ТОВ "Житломасив", залишається чинним; договори від 29.12.2012 між виконавчим комітетом Ради та ТОВ "Комфорт-Мелітополь" і ТОВ "Житломасив" не розірвано; крім того, між позивачами та споживачами (власниками, орендарями житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому фонді м. Мелітополя) були укладені і не розірвані договори з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; отже, ТОВ "Комфорт-Мелітополь" і Товариство можуть здійснювати надання відповідних послуг; дії виконавчого комітету Ради щодо прийняття вказаних рішень ніяк не вплинули на діяльність ТОВ "Комфорт-Мелітополь" і Товариства.

22. Нових (порівняно із зазначеною справою) доказів на підтвердження того, що прийняття виконавчим комітетом Ради рішення від 18.12.2014 № 214 впливає на обов'язки Товариства щодо виконання ним договору від 29.12.2012 про надання послуг з управління будинками, спорудами, житловими комплексами або комплексами будинків і споруд, - позивачем (Товариством) у цій справі № 908/2604/17 не подано.

23. З питання про визнання протиправними дій Ради з прийняття виконавчим комітетом Ради рішень від 22.01.2015 № 13/2, від 19.02.2015 № 29/4 судами з'ясовано, що відповідні рішення виконавчого комітету Ради є скасованими, і позивачем не доведено, яким чином ці рішення впливають на його господарську діяльність з надання послуг споживачам.

У справі відсутні належні докази того, що під час дії зазначених (і скасованих) рішень виконавчого комітету Ради Товариство було позбавлене можливості надавати споживачам послуги і отримувати плату за послуги.

24. Наявний у справі розрахунок плати за послуги, яка мала б надходити Товариству при належному виконанні ним своїх зобов'язань за укладеними договорами, не є доказом розміру упущеної вимоги, оскільки Товариство не надавало послуги за укладеними договорами з причин, які не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з діями виконавчого комітету Ради.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

25. Цивільний кодекс України:

стаття 22:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода; частина перша і пункт 2 частини другої);

частина перша статті 1166:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала;

стаття 1173:

- шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Господарський процесуальний кодекс України:

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини перша і третя);

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша і третя);

частина четверта статті 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

26. З урахуванням наведених законодавчих приписів відшкодування збитків (у вигляді упущеної вигоди), завданої особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю, зокрема, органу місцевого самоврядування, є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка (у вигляді дії чи бездіяльності), негативний результат такої поведінки, тобто наявність збитків, і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Доведення одночасного існування усіх цих елементів складу цивільного правопорушення є обов'язком особи, яка заявляє відповідну позовну вимогу.

27. Судовими інстанціями у розгляді даної справи з'ясовано недоведення позивачем (Товариством) наявності зазначених елементів складу цивільного правопорушення.

Однією з протиправних дій Ради Товариство зазначило "укладення договору від 23.12.2014р." При цьому, як встановлено апеляційним господарським судом, цього договору позивач (Товариство) суду не надав.

У матеріалах справи наявні судові рішення (на які Товариство посилається і в касаційній скарзі) зі справи № 908/54/17, в якій згаданий договір визнано недійсним.

Наведене, на думку скаржника, має преюдиційне значення у розгляді даної справи № 908/2604/17. У відповідному договорі йшлося, як вбачається з установлених судами обставин, про передачу Радою комунальному підприємству "Житломасив" майна комунальної власності, яке знаходилося в управлінні Товариства.

Водночас попередніми судовими інстанціями не встановлено і скаржником не наведено доказів реального здійснення такої передачі майна на виконання згаданого договору. Укладення останнього свідчило (з урахуванням зазначених судових рішень зі справи № 908/54/17) про неправомірність поведінки його сторін у вчиненні даного правочину, але така неправомірність сама по собі ще не означає заподіяння шкоди іншій особі (в т.ч. у вигляді неодержаного доходу), якщо не встановлено факту вчинення дій на його виконання і понесення такою іншою особою збитків саме у зв'язку з цими діями і внаслідок них.

28. Поряд з тим інші аргументи касаційної скарги, усі разом і кожний зокрема, стосуються питань, пов'язаних або із встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній (чи того й іншого разом). Проте згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка зазначених аргументів перебуває поза межами розгляду даної справи судом касаційної інстанції.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

29. Наведене знаходить підтвердження за практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою, зокрема:

- одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99);

- принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicate, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього порядку можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (рішення зі справ "Понамарьов проти України", заява № 3236/03; "Христов проти України", заява № 24465/04; "Устименко проти України", заява № 32053/13; "Желтяков проти України, заява № 4994/04).

Водночас зі змісту касаційної скарги та інших матеріалів справи не вбачається і скаржником не наведено особливих і непереборних обставин, що могли б бути підставою для відходу від згаданого принципу як одного з аспектів верховенства права.

30. Касаційним господарським судом беруться до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права та обставинами справи, встановленими господарськими судами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається. Тому останні слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

32. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житломасив" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2018 зі справи № 908/2604/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий