Ухвала

від 19.03.2019 по справі 826/4980/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2019 року

Київ

справа №826/4980/18

касаційне провадження №К/9901/7049/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланта-Р" до Державної фіскальної служби України про про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, позов задовольнив: скасував рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.12.2017 № 439790/39804274; зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 23 від 08.11.2017 до податкової накладної № 13 від 06.11.2017, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю Ланта-Р за датою його подання.

Державна фіскальна служба України подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції ухвалою від 30.03.2018 призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав надання платником документів, які складені з порушенням законодавства, потребують викладення у ньому мотивів з посиланням на факти, що їх підтверджують. Водночас, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, у той час як надані документи не містять недоліків та не дають підстав для висновку про їх складання з порушенням законодавства.

Випадки, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційні скарзі таких застережень не міститься.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018, необґрунтованою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись пунктом 5 частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна