Постанова

від 13.03.2019 по справі 387/725/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/725/18

провадження № 22-ц/4809/541/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л., за участі секретаря - Діманової Н.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Згода на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року у складі судді Цотка В.В. і

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року адвокат Мелєзгінов Юрій Валерійович, який представляє інтереси ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода та просив:

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2017, площею 6,70 га - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода ;

- стягнути судові витрати в сумі сплаченого судового збору 708 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 12840 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,70 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 від 01.08.2001 року. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді у ТОВ " Згода " на підставі договору оренди землі від 31.12.2007.

В березні 2018 року позивач з'ясувала, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 зареєстровано право оренди на підставі додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007, якою продовжено термін дії договору оренди до 08.07.2028.

З огляду на те, що волевиявлення на укладення зазначеної вище угоди позивач не мала, вказаний правочин не підписувала, є підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 року зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008, укладену між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 за №25357178.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що підпис від імені ОСОБА_4 в додатковій угоді від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Згода , вчинений не позивачем, а іншою особою.

На цій підставі суд вважав доведеним позивачем факт укладення додаткової угоди всупереч його волі.

В апеляційній скарзі адвокат Булахов В.Д. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи так, як висновок експерта № 20266/20267/18-32 від 26.11.2018 виконаний з порушенням підпункту 1.5 пункту 1 Науково-Методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом МЮ України від 08.10.1098 №53/5.

Ні вільні зразки підпису, ні експериментальні не відповідають вимогам підпункту 1.8 пункту 1 зазначених Науково-Методичних рекомендацій.

Крім цього, всупереч вимог підпункту 1.3 пункту 1 Науково-Методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, експертизу виконано без умовно-вільних зразків почерку позивача, обов'язковість яких повинен забезпечити суд першої інстанції.

Висновок експерта викликає сумніви у його правильності.

Позивачем не надано суду інших доказів та підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Булахов В.Д. підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Мелєзгінов Ю.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 6,6964 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 01.08.2001 ( а.с.14 ).

З додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008 за № 040836900032, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 за №25357178, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 08.07.2028.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від нормативної грошової оцінки (а.с. 26).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України.

Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач являється власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону, належить власнику (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 виданого Марківською сільською радою 28.02.2001 є власником земельної ділянки площею 6,70 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с.10).

31 грудня 2007 року між ОСОБА_4 і ТОВ Згода укладено договір оренди землі строком на 10 років, за умовами якого позивач передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,70 га в оренду відповідачу.

Державну реєстрацію договору здійснено 09 липня 2008 року.

З додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007 зареєстрованого у КРФ ДП "ЦДЗК" 09.07.2008, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ "Згода", право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановлено, що сторони домовилися про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки терміном до 08.07.2028.

За користування об'єктом оренди встановлена орендна плата в розмірі 4,5 % від грошової оцінки (а.с.26).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України Про оренду землі ).

У даній справі позивач оспорює дійсність укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода додаткової угоди до договору оренди землі, якою договір було викладено у новій редакції.

Зокрема, за змістом цієї додаткової угоди договір укладено на період з 09 липня 2008 до 08.07.2028 року (п. 3.1. додаткової угоди), що на 10 років довше, порівняно з первісними умовами договору.

ОСОБА_4 зазначала те, що цю додаткову угоду вона не укладала і її текст не підписувала, інших осіб на вчинення такого правочину від її імені не уповноважувала.

Цивільне судочинство базується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого часники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Водночас на суд покладається обов'язок оцінки доказів за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

На вирішення експертизи суд поставив питання: Чи виконаний підпис у графі Орендодавець в оригіналі додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.03.2018 за № 25357178.

На експертизу суд надав оригінал додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007, а також документи з вільними та експериментальними зразками підписів позивача.

Згідно висновку експерта № 20266/20267/18-32 від 26.11.2018, складеного судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_7, яка має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 1.1 Дослідження почерку і підписів , попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених обов'язків без поважних причин (ст. ст. 384, 385 КК України).

Підпис від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008, в графі Орендодавець , - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і використання технічних засобів.

Підпис у додатковій угоді від 17.01.2017 до договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 09.07.2008, в графі Орендодавець , - виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Отже на основі спеціальних знань та наданих судом об'єктів дослідження і матеріалів, експертом встановлено та надано категоричний негативний висновок, що підпис у оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не позивачем, а іншою особою.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновку експерта з огляду на таке:

при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимоги законодавства; обставин, які виключали участь експерта у справі не встановлено; експерт є компетентним; експертні дослідження здійснені в межах повноважень експерта; кількість і якість наданих об'єктів дослідження виявилася достатньою для надання категоричного висновку; експерт надав повну відповідь на поставлене питання; дослідницька частина висновку узгоджується з підсумковим висновком експертизи; висновок є обґрунтованими не суперечить іншим доказам у справі та фактичним даним.

Відповідач доказів на спростування цих обставин не надав.

Таким чином суд першої інстанції надав правильну оцінку доказам, правильно і повно встановив обставини, що мають значення для справи.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов правильного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення з відповідачем оспорюваного правочину та зміну раніше визначених основним договором умов оренди, а тому суд обґрунтовано визнав оспорювань позивачем додаткову угоди недійсною з передбачених ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦПК України підстав.

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Булахова Віктора Дмитровича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Згода , залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2019.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М. Головань

О.Л. Карпенко