Ухвала

від 14.03.2019 по справі 761/47071/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Карат-2005», адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно вилучене 06 грудня 2018 року в ході проведення, на підставі ухвали слідчого судді, обшуку земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 9, та розташованого на ній незавершеного будівництва, об`єкта житлової нерухомості, який належить на праві приватної власності ТОВ «Карат-2005», а саме на речі і документи перелік яких зазначено в клопотанні.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі з доповненнями представник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт посилається на відсутність обґрунтованої підозри, вважаючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000360 відносно ТОВ «Карат-2005» проводиться без будь-якого складу та події злочину. Також, апелянт заперечує відповідність арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України та зазначає, що сам обшук і вилучення майна відбулося з порушення вимог кримінального процесуального закону, що вже вказує на неможливість використання вилученого майна як належного і допустимого доказу. Дані обставини, на думку апелянта, не були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого, у зв`язку з чим вважає, що постановлене ним рішення є незаконним, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, в ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, в тому числі, і з метою збереження речових доказів.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.

Також, слід зазначити, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів його забезпечення, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Так, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000360 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, в ході досудового розслідування, серед іншого, встановлено, що ТОВ «Карат-2005» за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 9, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:381:0021 проводяться будівельні роботи з грубим порушенням вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил та містобудівного законодавства.

06 грудня 2018 року в ході проведення на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва огляду земельної ділянки за вказаною адресою та розташованого на ній незавершеного будівництва, об`єкта житлової нерухомості, який належить на праві власності ТОВ «Карат-2005», виявлено та вилучено речі і документи, перелік яких зазначено в клопотанні слідчого про арешт майна.

Постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , від 07 грудня 2018 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22017000000000360.

Також, в рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаного майна, зазначивши, що метою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є збереження речових доказів.

Встановивши зазначені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку з приводу наявності підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що надані слідчим матеріали містять достатньо розумних підстав і підозр вважати, що вилучені в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 9, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:381:0021 та розташованого на ній незавершеного будівництва, об`єкта житлової нерухомості, який належить на праві власності ТОВ «Карат-2005», речі і документи, можуть бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речових доказів.

Таким чином, доводи представника ТОВ «Карат-2005», адвоката ОСОБА_5 , про відсутність у арештованого майна ознак речового доказу є безпідставними.

Також спростовуються наданими суду матеріалами і посилання апелянта на необґрунтованість підозри.

Так, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів чи інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у ймовірності вчинення кримінального правопорушення.

Такі фактичні дані містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, в зв`язку з чим, підозра про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1 КК України, за викладених у клопотанні обставин, слідчим доведена та сумніву у суду щодо їх достатності не викликала.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи і доводи апелянта з приводу тих обставин, що обшук і вилучення відбулися з порушенням вимог чинного Кримінального процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою його забезпечення.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно вилучене 06 грудня 2018 року в ході проведення, на підставі ухвали слідчого судді, обшуку земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Гончарна, 9, та розташованого на ній незавершеного будівництва, об`єкта житлової нерухомості, який належить на праві приватної власності ТОВ «Карат-2005», а саме на речі і документи перелік яких зазначено в клопотанні, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Карат-2005», адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/615/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1