Постанова

від 07.03.2019 по справі 914/818/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. Справа №914/818/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лінкольна 23-А"

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2018 (суддя Козак І.Б., повний текст складено 20.08.2018)

у справі № 914/818/18

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лінкольна 23-А", м.Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 231157, 95 грн.

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_2,

- від відповідача - ОСОБА_3

04.05.2018 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства (надалі - ЛМКП) Львівтеплоенерго до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - ОСББ) Лінкольна 23-А про стягнення заборгованості за період з 01.06.2017 по 28.02.2018 за постачання теплової енергії в розмірі 216633,30 грн., 5155,47 грн. пені, 7215,70 грн. інфляційних нарахувань, 2153,48 грн. 3% річних (а.с. 6-10).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2018 (а.с.150-154) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 216633,30 грн. основного боргу, 4825,65 грн. пені, 2153,48 грн. 3% річних, 7215,70 грн. інфляційних втрат, в частині позовних вимог про стягнення 329,82 грн. пені - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді в заявленому розмірі за період з 01.06.2017 по 28.02.2018. Суд зазначив, що позивач правомірно застосував при нарахуванні заборгованості за спожите гаряче водопостачання середньодобовий показник, оскільки таку можливість передбачено додатком №1 до договору та додатковою угодою від 12.10.2015, які відповідачем підписані без зауважень. В той же час, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені через помилковість її розрахунку.

Дане рішення оскаржив відповідач з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильного застосування судом норм матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач стверджує, що при вирішенні спору місцевий господарський суд:

1) застосував лише норми ЦК України, в той час, як спірні правовідносини врегульовуються і іншими нормативними актами, а саме, Законами України Про теплопостачання та Про метрологію та метрологічну діяльність , Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі - Правила надання послуг), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №474 від 08.07.2015 (надалі - Порядок №474), Порядком проведення повірки з законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2006 (надалі - Порядок №193);

2) не взяв до уваги, що матеріалами справи підтверджується той факт, що 22.06.2017 позивачу стало відомо про те, що засіб обліку води і теплової енергії відповідача пройшов повірку, про що свідчить акт прийому-здавання робіт по прийманню вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової державної метрологічної повірки від 22.06.2017. Зважаючи на наведене, скаржник вважає, що опломбування засобу обліку, яке було здійснено позивачем лише 22.08.2017, свідчить про недбале виконання ним своїх прямих обов'язків;

3) помилково зазначив про те, що повірка лічильника здійснювалася з 26.04.2017, натомість документально підтвердженою датою є 18.05.2017. У зв'язку з цим суд безпідставно задоволив позов в частині стягнення заборгованості починаючи з квітня 2017 року. Крім того, вказаний період частково накладається на період, за який здійснено стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 у справі №914/1650/17;

4) безпідставно стягнув з відповідача пеню, оскільки її розмір не був встановлений в договорі.

На думку відповідача, виходячи з обставин справи, вищенаведених нормативних актів, а також умов договору, нарахування спірної заборгованості позивач вправі був провести наступним чином: 1) у період з 26.04.2017 по 18.05.2017 - відповідно до показів загальнобудинкового теплового лічильника; 2) у період з 19.05.2017 по 18.06.2017 - розрахунковим способом за середньомісячним показником приладів обліку відповідно до п.5.7 договору; 3) у період з 19.06.2017 по 22.06.2017 - за максимальним тепловим навантаженням з використанням показника, встановленого в додатку до договору; 4) у період з 23.06.2017 по 22.08.2017 - відповідно до показів загальнобудинкового теплового лічильника.

Відповідно до розрахунку, наведеного в письмових поясненнях, поданих 13.12.2018 до суду апеляційної інстанції (а.с. 224), скаржник вважає, що сума основної заборгованості, яка підлягає до стягнення в даній справі, становить 62250,80 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:

1) положеннями чинного законодавства передбачено обов'язок теплопостачальної організації здійснити опломбування засобу обліку води і теплової енергії споживача після того, як споживач надасть теплопостачальній організації відповідне свідоцтво про повірку ЗВТ (підпункт 1 пункту 3 Порядку №193). При цьому, свідоцтво про повірку теплового лічильника від 01.06.2017 відповідач надав позивачу лише 21.08.2017;

2) з наданого відповідачем примірника акту прийому-здавання робіт по прийманню вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової державної метрологічної повірки вбачається, що дата 22.06.2017 зазначена в графі реквізитів відповідача, в той час як поле з датою підписання акту в графі позивача є незаповненим. Натомість, факт поставки лічильника відповідача на комерційний облік підтверджується актом №2146 від 22.08.2018, який є належним та допустимим доказом. У зв'язку з наведеним, вищезазначений акт прийому-здавання робіт по прийманню вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової державної метрологічної повірки не є доказом поставки на комерційний облік лічильника відповідача та не свідчить про дату його поставки на облік;

3) пункт 5.7 договору не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки в попередній трьохмісячний період житловий будинок гарячої води не споживав, оскільки гаряче водопостачання розпочалося лише з 26.04.2017. Відтак позивач проводив розрахунок по середньодобовому тепловому навантаженню на гаряче водопостачання, визначеному додатком 1 до додаткової угоди до договору;

4) пеня, на думку позивача, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.1 ст.3 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

23.11.2013 між ЛКП Львівтеплоенерго (теплопостачальною організацією) та ОСББ Лінкольна 23-а (споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1606/Ш (а.с. 15-18), відповідно до якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та водопостачання за вставленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіку, затвердженого органами місцевої влади.

У додатку №1 до договору (в редакції від 12.05.2015), сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, зокрема, встановили: а) показники максимального теплового навантаження (на опалення, на гаряче водопостачання, загальний показник); б) показники гарячого водопостачання за середньодобовим тепловим навантаженням (зима - 2,30040 Гкал/доба, літо - 1,47226 Гкал/доба). У додатку №1 також визначено загальну опалювальну площу будинку, кількість мешканців споживачів гарячої води та об'єм споживання гарячої води на місяць (а.с. 23).

З інформації, яка викладена сторонами у письмових поясненнях по суті справи та підтверджена ними усно в ході судових засідань, вбачається, що після укладення договору №1606/Ш від 23.11.2013, ЛКП Львівтеплоенерго постачала споживачу лише теплову енергію для опалення, а постачання теплової енергії для гарячого водопостачання розпочалося з 26.04.2017. З огляду на положення ч.1 ст. 75 ГПК України, колегія суддів вважає вказану обставину доведеною.

З наявного в матеріалах справи акту №2146 від 06.11.2013 (а.с. 106) вбачається, що облік теплової енергії та гарячого водопостачання в житловому будинку по вул. Лінкольна, 23 здійснюється вузлом обліку Apator LQM-III-D №0109/0413 та додатково встановленими витратомірами Sensus MT-Qn №2012 (на гаряче водопостачання), PoWo Gaz №13060741 (на підживлення). У вказаному акті також встановлено дату наступної повірки засобу обліку - до 30.05.2017.

18.05.2017, відповідно до акту експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) за №2146 (а.с. 121), вузол обліку теплової енергії Apator LQM-III-D №0109/0413 було знято з комерційного обліку для проходження метрологічної повірки.

01.06.2017 вказаний вузол обліку пройшов метрологічну повірку, за результатами якої встановлено його відповідність вимогам ДСТУ 3339-96, що підтверджується свідоцтвом про повірку №271 від 01.06.2017 (а.с. 126).

02.06.2017 ЛМКП Львівтеплоенерго виставило ОСББ «Лінкольна-23а» рахунок №08-56 на суму 90,42 грн. за приймання вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після державної повірки.

Вказаний рахунок був оплачений споживачем 22.06.2017, про що свідчить копія платіжного доручення №410 (а.с. 87).

22.08.2017, відповідно до акту експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) за №2146 (а.с. 30), вузол обліку теплової енергії Apator LQM-III №0109/0413 було опломбовано та поставлено на комерційний облік після чергової державної метрологічної повірки на основі свідоцтва про повірку №271 від 01.06.2017.

У період відсутності вузла обліку теплової енергії (червень - серпень 2017 року), теплопостачальна організація нараховувала споживачу лише плату за приєднане теплове навантаження в розмірі 7527,12 грн. за кожен місяць, що підтверджується відповідними рахунками №1606Ш-6, №1606Ш-7 та №1606Ш-8 (а.с. 43-45).

За вересень 2017 року споживачу було виставлено рахунок №1606Ш-9 на загальну суму 15501,21 грн. (а.с. 46), який включав плату за приєднане теплове навантаження та плату за гаряче водопостачання.

03.10.2017 начальником Шевченківських районних тепломереж було подано службову записку про те, що ОСББ «Лінкольна-23а» у період з 26.04.2017 по 22.08.2017 фактично споживало гарячу воду, а саме: в квітні - 5 діб, в травні - 9 діб, в червні - 30 діб, в липні - 31 добу, в серпні - 31 добу.

У зв'язку з наведеним, теплопостачальна організація у жовтні 2017 року виставила споживачу рахунок №1606Ш-10 на загальну суму 237027,82 грн. (а.с. 47), до якого було включено: а) плату за послуги з гарячого водопостачання (1313,54 грн.) та опалення (34799,19 грн.), надані у жовтні 2017 року; б) плату за приєднане теплове навантаження (7527,12 грн.); в) плату за послуги з гарячого водопостачання, надані у попередні місяці 2017 року, а саме - квітень (10072,29 грн.), травень (18130,12 грн.), червень (60433,74 грн.), липень (62448,20 грн.) та серпень (42303,62 грн.).

В подальшому, за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року теплопостачальна організація виставила споживачу рахунки №1606Ш-11, №1606Ш-12, №1606Ш-1, №1606Ш-2 (а.с. 48-60) на загальну суму 266022,91 грн.

За послуги, надані в спірний період споживач оплатив 324500,00 грн., а саме: у жовтні 2017 року - 105000,00 грн., у листопаді 2017 року - 40700,00 грн., у грудні 2017 року - 23800,00 грн., у січні 2018 року - 65000,00 грн., у лютому 2018 року - 90000,00 грн. Вказана інформація вбачається із розрахунку позивача та не заперечується відповідачем (а.с. 72).

Зважаючи на існуючу заборгованість споживача згідно рахунків, виставлених за період з червня 2017 року по лютий 2018 року, ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося із позовом у даній справі про стягнення зі споживача основної заборгованості в розмірі 216633,30 грн., а також пені, інфляційних нарахувань та 3% річних (відповідні розрахунки наявні в матеріалах справи, а.с. 72-74).

Колегія суддів звертає увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо заборгованості згідно рахунків за червень - вересень 2017 року та листопад 2017 року - лютий 2018 року. Спірними є лише нарахування плати за послуги з гарячого водопостачання у період з квітня по серпень 2017 року, що містяться в рахунку за жовтень 2017 року.

При цьому, споживач не заперечує факту споживання ним послуг з гарячого водопостачання в період відсутності вузла обліку теплової енергії, а лише зазначає про те, що плата за гаряче водопостачання за цей період повинна бути розрахована в іншому порядку.

Згідно ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Частинами 6 та 7 вказаної статті передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У розділі 5 та 6 договору сторони визначили порядок обліку теплової енергії та порядок розрахунків.

Так, відповідно до п.5.1 договору, облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Відповідно до п.6.1 та 6.2 договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору, споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Зважаючи на встановлені вище обставини, суть спору, а також на те, що правильність рахунків ЛМКП «Львівводоканал» за період з червня по вересень 2017 року, з листопада 2017 року по лютий 2018 року, а також частково за жовтень 2017 року (щодо плати за послуги з гарячого водопостачання та опалення, надані у жовтні 2017 року та плати за приєднане теплове навантаження) на загальну суму 340218,21 грн. сторонами не оспорюється, колегія суддів вважає ці рахунки такими, що підлягали оплаті ОСББ «Лінкольна-23а» .

Стосовно рахунка за жовтень 2017 року в частині нарахувань за послуги з гарячого водопостачання, надані в період з квітня по серпень 2017 року (спірні суми), колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 5.7 договору визначено правила розрахунку кількості спожитої гарячої води і теплової енергії у період перебування приладу обліку на періодичній повірці, відповідно до яких:

а) кількість спожитої гарячої води визначається відповідно до середньомісячних показів приладу обліку за попередні три місяці;

б) кількість теплової енергії для опалення визначається відповідно до середньомісячних показів приладів обліку за попередній опалювальний сезон, відкоригованих на фактичну температуру зовнішнього повітря в місяці повірки приладу обліку.

Як було зазначено вище, прилад обліку було знято на чергову повірку 18.05.2017. З вказаного слідує, що у квітні 2017 року споживання послуг з постачання гарячої води відбувалося при наявності приладу обліку. Щодо послуг з гарячого водопостачання, наданих у травні 2017 року, то зі службової записки начальника Шевченківських районних тепломереж від 03.10.2017 не вбачається конкретних дат, в які відбувалося споживання цих послуг, у зв'язку з чим неможливо встановити факт безоблікового споживання гарячої води у цьому місяці.

Зважаючи на це, на думку суду, позивач безпідставно заявив до стягнення вартість послуг з гарячого водопостачання, визначену розрахунковим способом, за квітень та травень 2017 року

Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що стягнення заборгованості за договором №1606/Ш від 23.11.2013 за послуги, надані у квітні та травні 2017 року, охоплюється рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 у справі №914/1650/17 (а.с. 177-182). Вказана обставина є додатковою підставою для відмови в позові в частині стягнення заборгованості за вказані місяці.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову у справі №914/1650/17 було стягнення заборгованості, визначеної станом на 25.06.2017, що, з врахуванням положень п. 6.3 договору, свідчить про те, що останнім місяцем нарахування заборгованості у вказаній справі є саме травень 2017 року. Протилежного сторонами не доведено. У зв'язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що, ніби то, рішенням у справі №914/1650/17 стягувалася заборгованість за пізніші періоди.

Вказаним обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, у зв'язку з чим дійшов безпідставного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача вартості гарячого водопостачання, визначеного розрахунковим способом, за квітень та травень 2017 року.

В силу положень п. 5.1 та 5.7 договору, а також зважаючи на те, що відповідач визнає факт споживання ним гарячої води в період з червня по серпень 2017 року, тобто під час перебування приладу обліку на періодичній метрологічній повірці, надана теплова енергія за цей період, має бути оплачена ним в обсязі, що визначений розрахунковим способом.

Як було зазначено вище, фактичне надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді розпочалося з 27.04.2017. При цьому, за твердженнями позивача, надання цих послуг відбувалося в квітні протягом 5 діб, а в травні - протягом 9 діб. Таким чином, позивач не міг застосувати до спірних відносин положення п.5.7 договору з метою визначення кількості спожитої гарячої води відповідно до середньомісячних показів приладу обліку за попередні три місяці.

Разом з тим, у додатку №1 до договору, сторони погодили показник гарячого водопостачання за середньодобовим тепловим навантаженням в літній період в розмірі 1,47226 Гкал/доба. Вказаний показник був покладений в основу розрахунку позивача. Таким чином, оскільки сторони в договорі передбачили можливість застосування вказаного показника, на думку колегії суддів, позивач обґрунтовано застосував його до спірних правовідносин та визначив кількість спожитої теплової енергії (а.с. 32-34).

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що, ніби то, у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх обов'язків щодо постановки приладу обліку на комерційний облік, кількість спожитої теплової енергії на гаряче водопостачання підлягає визначенню іншим способом, ніж з використанням договірної величини середньодобового теплового навантаження в літній період, оскільки:

1) скаржник не наводить посилань на норми договору чи норми законодавства, якими би підтверджувалося застосування саме такого порядку, про який він стверджує;

2) із матеріалів справи вбачаються чіткі та однозначні дати зняття приладу обліку споживача з комерційного обліку (18.05.2017) та постановки приладу обліку на комерційний облік (22.08.2017).

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання відповідача на акт прийому-здавання робіт по прийманню вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової державної метрологічної повірки, підписаний представниками ЛМКП Львівтеплоенерго та ОСББ «Лінкольна-23а» (а.с. 122), оскільки: 1) вказаний акт не є належним доказом постановки приладу обліку споживача на комерційний облік; 2) вказаний акт не містить єдиної його дати складення, натомість у ньому передбачено можливість внесення відомостей про дату його підписання кожною зі сторін. Споживач у вказаному акті зазначив дату його підписання « 22.06.2017» , натомість теплопостачальна організація залишила вказане поле пустим.

Також, суд звертає увагу на те, що у пункті 5.7 договору містяться договірні положення, які визначають порядок повірки приладу обліку гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення, відповідно до яких періодична повірка приладів обліку проводиться споживачем в строк, що не перевищує одного місяця з встановленої дати повірки для конкретного приладу обліку.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення споживачем теплопостачальної організації про завершення метрологічної повірки приладу обліку.

Факт виставлення теплопостачальною організацією рахунка №08-56 від 02.06.2017 на суму 90,42 грн. за приймання вузла обліку теплової енергії в експлуатацію та факт оплати цього рахунка споживачем 22.06.2017, не свідчать про те, що споживач повідомив теплопостачальну організацію про завершення метрологічної повірки приладу обліку, чи надав теплопостачальній організації свідоцтво про повірку №271 від 01.06.2017.

Таким чином, твердження скаржника про порушення з боку ЛМКП Львівтеплоенерго при прийманні вузла обліку теплової енергії в експлуатацію після чергової повірки є недоведеними.

Отже, теплова енергія для гарячого водопостачання, поставлена ЛМКП Львівтеплоенерго у період з червня по серпень 2017 року у кількості, що визначена розрахунковим способом відповідно до умов договору, на загальну суму 165185,56 грн. підлягає оплаті зі сторони ОСББ Лінкольна-23а .

Виходячи із загальної кількості теплової енергії, поставленої в період з червня 2017 року по лютий 2018 року та беручи до уваги часткові оплати споживача, колегія суддів вважає доведеним розмір основної заборгованості ОСББ Лінкольна-23а перед позивачем на суму 188430,89 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням вищезазначеного розміру основної заборгованості, колегія суддів здійснила перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань в межах заявлених позивачем періодів та визнала обґрунтованими до стягнення 1870,68 грн. 3% річних та 6256,82 грн. інфляційних нарахувань.

Щодо позовної вимоги про стягнення 5155,47 грн. пені, судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України, неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України, одним із видів неустойки є пеня.

Згідно із ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню відповідно до чинного законодавства.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що сторонами договору не визначено чіткого розміру пені, її може бути стягнуто лише в разі, якщо умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання позивача на Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , оскільки такий встановлює лише максимальний розмір пені, а також на Закон України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , оскільки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Виходячи із наведеного, позовна вимога про стягнення 5155,47 грн. пені є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносини положень Законів України Про теплопостачання , Про метрологію та метрологічну діяльність , Правил надання послуг, Порядку №474 та Порядку №193, колегія суддів зазначає, що наводячи ці доводи, скаржник обмежується лише загальними згадками про вказані акти та про їх окремі положення, однак не наводить конкретних норм, які підлягають застосуванню, на його думку, при визначенні правильного розміру спірної заборгованості.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних та апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лінкольна 23-А" задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2018 у справі №914/818/18 скасувати частково. Позов задоволити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Лінкольна 23-а (79068, м. Львів, вул.Лінкольна, 23-А, ідентифікаційний код 38948202) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 188430,89 грн. основного боргу, 1870,68 грн. 3% річних, 6256,82 грн. інфляційних втрат та 2948,38 грн. судового збору за розгляд справи місцевим господарським судом.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Лінкольна 23-а (79068, м. Львів, вул.Лінкольна, 23-А, ідентифікаційний код 38948202) 778,49 грн. судового збору за розгляд справи Західним апеляційним господарським судом.

Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.03.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.І. Хабіб