Рішення

від 15.03.2019 по справі 902/733/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2019 р. Cправа № 902/733/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф. , при секретарі судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (вул. Аграрна, буд. 1, с. Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22512)

до Приватного підприємства "Агро Україна +" (вул. Аграрна, буд. 37Е, с. Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22512)

про стягнення 375378,82 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - згідно договору про надання правової допомоги від 20.11.2018 р.;

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 09.02.2019 р. та ордеру серії ВН №080672 від 12.02.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Приватного підприємства "Агро Україна +" про стягнення 375378,82 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р., в частині проведення розрахунків.

Ухвалою від 19.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/733/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 18 грудня 2018 р.

Ухвалою від 18.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/733/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12 лютого 2019 р.

12.02.2019 р. в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 18.02.2019 р.

12.02.2019 р., 15.02.2019 р. від відповідача до суду надійшли відзиви від 07.02.2019 р., 14.02.2019 р. на позовну заяву, в яких відповідач частково визнав позовні вимоги, в частині суми заборгованості 124580,70 грн. Щодо інших позовних вимог, відповідач заперечував проти їх задоволення.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. підготовче провадження у справі №902/733/18 закрито; справу призначено до розгляду по суті на 14.03.2019 р.

В судовому засіданні 14.03.2019 р. оголошувалась перерва до 15.03.2019 р.

15.03.2019 р. в судове засідання з'явились всі учасники судового процесу.

Судовий розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

30.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (позивач), як продавцем, та Приватним підприємством "Агро Україна +" (відповідач), як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва (далі Договір), згідно п.1.1. якого продавець передав, а покупець прийняв у власність незавершене виробництво посівів кормових культур кукурудзи на силос на площі 159,2 га, однорічні трави (мішанка) на площі 24,8 га, яке знаходиться на землях Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору посіви повинні бути передані продавцем та прийняті покупцем протягом 10 днів з моменту підписання даного договору. Передача посівів у власність здійснюються за актом приймання-передачі.

01.09.2016 р. позивач передав, а відповідач прийняв незавершене виробництво посівів кормових культур кукурудзи на силос на площі 159,2 га та однорічні трави (мішанка) на площі 24,8 га, що підтверджується актом приймання-передачі незавершеного виробництва від 01.09.2016 р.

Відповідно до п.3.1. Договору, покупець взяв на себе зобов'язання сплатити продавцю плату за посіви в розмірі 598656,11 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.2. Договору, оплата сплачується в безготівковому порядку на рахунок продавця не пізніше 31.12.2016 р.

Відповідно до п. 7.1. Договору, його укладено терміном до 31.12.2016 р., а в частині розрахунків - Договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договору.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що термін розрахунків може бути скорочений лише за згодою сторін або погоджено на новий термін.

Відповідач повний розрахунок за Договором в обумовлений ним термін не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 299010,10 грн.

14.05.2018 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 10.05.2018 року про сплату боргу, проте дана претензія залишена без відповіді.

Посилаючись на те, що станом на дату подання позовної заяви відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем в розмірі 299010,10 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду за її стягненням.

Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних із вказаної суми за період прострочення з 01.01.2017 р. по 01.11.2018 р. (699 днів), що за розрахунком позивача складає 16441,00 грн. та 59927,72 грн. інфляційного збільшення боргу за цей же період.

У заяві вих. № 11/02 від 11.02.2019 р., яка надійшла до суду 12.02.2019 р., відповідач підтвердив отримання від позивача по видатковій накладній № 347 від 01.09.2016 р. незавершеного виробництва вартістю 598656,10 грн. з ПДВ.

Відповідач зазначив, що він виконав своє зобов'язання по оплаті частково, на загальну суму 300000,00 грн., на підтвердження чого останнім до суду надано копії банківських виписок ПАТ "ВТБ Банк": від 21.10.2016 р. на суму 100000,00 грн. та від 02.11.2016 р. на суму 200000,00 грн.

Окрім того, у відзиві на позов від 07.02.2019 р., відповідач зазначив, що 06.02.2019 р. між Приватним підприємством "Агро Україна +" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" в порядку статті 601 Цивільного кодексу України було припинено господарське зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав.

Відповідач вказує, що за договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р., зобов'язання було припинено частково, а саме у розмірі 174075,10 грн. Непогашене грошове зобов'язання Приватного підприємства "Агро Україна +" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" за договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р. складає 124580,70 грн., яке відповідач визнає.

Відповідачем до відзиву на позов надано копії документів, серед яких міститься заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (в порядку статті 601 Цивільного кодексу України).

Як слідує з даної заяви, за договором купівлі ВРХ, коней, свиней від 30.08.2016 р., Приватне підприємство "Агро Україна +" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є кредитором у непогашеному грошовому зобов'язанні, строк виконання якого настав 31.12.2018 р. у розмірі 928757,00 грн.

За договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р. "Приватне підприємство "Агро Україна +" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є кредитором у непогашеному грошовому зобов'язанні, строк виконання якого настав 31.12.2018 р.

Враховуючи часткове виконання грошового зобов'язання, відповідно до платіжних доручень №70 від 21.10.2016 р. на суму 100000,00 грн. та №84 від 02.11.2016 р. на суму 200000,00 грн., сума непогашеного грошового зобов'язання складає 298656,10 грн.

Таким чином, відповідно до вказаних договорів, Приватне підприємство "Агро Україна+" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є кредитором у непогашеному грошовому зобов'язанні у розмірі 1227413,10 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є боржником, а Приватне підприємство "Агро Україна +" є кредитором у непогашеному грошовому зобов'язанні, строк виконання якого настав, за такими правочинами:

1. Відповідно до видаткової накладної № 26 від 20.12.2016 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 354,00 грн.

2. Відповідно до договору купівлі-продажу ВРХ та свиней від 13.10.2016 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 54976,00 грн.

З. Відповідно до договору оренди № 01 від 01.09.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 90000,00 грн.

4. Відповідно до договору оренди №1/17 від 20.09.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 10200,00 грн.

5. Згідно договору оренди майна №7/2016 від 24.11.2016 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 8112,00 грн.

6. Згідно договору оренди ТЗ №1/2017 від 20.01.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 32400,00 грн.

7. Згідно договору оренди №6/2017 від 17.03.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 42250,00 грн..

8. Згідно договору оренди №7/2017 від 20.03.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 64650,00 грн..

9. Згідно договору оренди ТЗ з екіпажем №4 від 15.03.2017 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 21905,00 грн..

10. Згідно договору купівлі-продажу озимої пшениці б/н від 09.07.2018 р. розмір непогашеного грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" складає 777985,40 грн.

Таким чином, згідно заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до вказаних правочинів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є боржником, а Приватне підприємство "Агро Україна+" є кредитором у грошовому зобов'язанні у розмірі 1102832,40 грн.

З огляду на вище зазначене, у Приватного підприємства "Агро Україна +" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" є зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав.

Відповідно до ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Керуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 601 ЦК України, Приватне підприємство "Агро Україна +" в особі директора ОСОБА_3 заявило про припинення зобов'язань, а саме:

- грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" перед Приватним підприємством "Агро Україна +" у розмірі 1102832,40 грн. за правочинами, вказаними в п.п. 1-10 цієї заяви (зобов'язання припиняються в повному обсязі);

- грошових зобов'язань Приватного підприємства "Агро Україна +" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" за договором купівлі ВРХ, коней, свиней від 30.08.2016 р. у розмірі 928757,00 грн. зобов'язання припиняються в повному обсязі;

- грошових зобов'язань Приватного підприємства "Агро Україна +" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" за договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р. у розмірі 174075,40 грн. зобов'язання припиняються частково.

За висновком відповідача, в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, розмір непогашеного грошового зобов`язання Приватного підприємства "Агро Україна+" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" складає 124580,70 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке", як продавцем, та Приватним підприємством "Агро Україна +", як покупцем, виникли на підставі укладеного між ними 30.08.2016 р. Договору купівлі-продажу незавершеного виробництва посівів кормових культур кукурудзи на силос на площі 159,2 га, однорічні трави (мішанка) на площі 24,8 га, яке знаходиться на землях Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач, отримавши на підставі Договору купівлі-продажу від позивача по видатковій накладній № 347 від 01.09.2016 р. об'єкт незавершеного виробництва вартістю 598656,10 грн. з ПДВ, за нього в обумовлений строк - не пізніше 31 грудня 2016 року - повністю не розрахувався.

Наявність боргу в розмірі 299010,10 грн. стверджується актом звіряння взаємних розрахунків по Договору купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р. за період 30.08.2016 р. - 20.04.2018 р., складеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" і Приватним підприємством "Агро Україна +".

В зв'язку з цим позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення 299010,10 грн. основного боргу.

Разом з тим, за зробленою відповідачем заявою від 06.02.2019 р., яка була надіслана позивачу, відбулось часткове припинення зобов'язання відповідача за Договором внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 15.03.2019 р. представником позивача подано заяву б/н від 15.03.2019 р. (вх. канц. суду №02-1-34/2396/19 від 15.03.2019 р.), в якій останній заявив про те, що погоджується із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно заяви Приватного підприємства "Агро Україна +".

У цій заяві позивач також зазначив, що з урахуванням такого зарахування, сума, що підлягає стягненню з Приватного підприємства "Агро Україна+" становить 124934,70 грн. основного боргу, 16441,00 грн. 3% річних, 59927,72 грн. інфляційних втрат та 5630,69 грн. судового збору.

Відносно даного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, суд відзначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Водночас, відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 р. у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 р. у справі № 3-34гс15.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч. 1 ст. 211 Цивільного кодексу України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Надавши оцінку заяві відповідача від 06.02.2019 р., суд дійшов висновку про те, що під час розгляду судом даної справи відбулось зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на підставі заяви відповідача від 06.02.2019 р. на суму 174075,40 грн. основного боргу за Договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р.

Внаслідок цього, станом на час прийняття рішення у справі, зобов'язання відповідача зі сплати частини основного боргу в розмірі 174075,40 грн. за Договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р. є припиненим.

Отже, станом на час прийняття судом рішення, предмет спору у даній справі в частині стягнення частини основного боргу в розмірі 174075,40 грн. відсутній.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, оскільки предмет спору в частині стягнення основного боргу в розмірі 174075,40 грн. у даній справі відсутній внаслідок проведеного за заявою відповідача та погодженого позивачем зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення основного боргу в розмірі 174075,40 грн. за Договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р.

Решта суми основної заборгованості в сумі 124934,70 грн. підлягає стягненню з відповідача, як така, що не погашена відповідачем. Наявність у відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином, відповідно до ст.ст. 525, 526, 655 ЦК України та ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд вважає вимогу позивача про стягнення частини основного боргу в розмірі 124934,70 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення 3% річних за період прострочення з 01.01.2017 р. по 01.11.2018 р. (699 днів) сплати основного боргу в розмірі 299010,10 грн., що за розрахунком позивача складає 16441,00 грн. 3% річних та 59927,72 грн. інфляційного збільшення боргу за цей же період, суд відзначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що протягом зазначеного позивачем періоду нарахування з 01.01.2017 р. по 01.11.2018 р. (699 днів) у відповідача існувало прострочене зобов`язання зі сплати основного боргу в розмірі 299010,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум 3 % річних та інфляційних втрат, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 16441,00 грн. 3% річних та 59927,72 грн. інфляційного збільшення боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається обов'язок відшкодування позивачу 5630,68 грн. витрат по сплаті судового збору. Суд, вирішивши таким чином питання розподілу судових витрат у справі, врахував, що спір доведено до суду внаслідок винних дій відповідача, які полягали у неналежному виконанні останнім своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу незавершеного виробництва від 30.08.2016 р.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро Україна +" (код за ЄДРПОУ 40671778; адреса: вул. Аграрна, буд. 37 Е, с. Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (код за ЄДРПОУ 36522672; адреса: вул. Аграрна, буд. 1, с. Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область, 22512) 124934,70 грн. основного боргу, 16441,00 грн. 3% річних, 59927,72 грн. інфляційного збільшення боргу та 5630,68 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Провадження у справі в частині стягнення 174075,40 грн. основного боргу закрити на підставі п. 3 ч. 2 ст. 231 ГПК України.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.