Рішення

від 20.03.2019 по справі 910/991/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2019Справа № 910/991/19

За позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по бул. Дружби Народів № 10

Зеніт

про стягнення 120 761,61 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по бул. Дружби Народів № 10 Зеніт (відповідач) про стягнення 120 761,61 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору № 04711/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 29.03.1997 (далі - Договір), в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 позивачем було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента (відповідача), банківськими виписками, проте надані позивачем послуги були оплачені відповідачем лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 80 558,78 грн. по коду 6-341 та в сумі 5 433,06 грн. по коду 6-50341, а всього в сумі 85 991,84 грн. (основний борг). З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач заявив до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 12 640,48 грн. інфляційних втрат, 4 006,76 грн. 3% річних, 924,16 грн. пені, 17 198,37 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/991/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 про відкриття провадження у справі № 910/991/19.

11.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення, відповідно до яких позивач повідомив суд про те, що станом на 05.03.2019 відзив на позовну заяву на його адресу від відповідача не надходив, надав письмові пояснення стосовно кодів абонента та перерахунків, що відображені в розгорнутому розрахунку позовних вимог, та надав правове обґрунтування стягнення вартості стоків гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом судового спору у даній справі є вимога Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по бул. Дружби Народів № 10 Зеніт 120 761,61 грн., з яких: 85 991,84 грн. - основний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2016 по 31.10.2018, 12 640,48 грн. - інфляційні втрати, 4 006,76 грн. - 3% річних, 924,16 грн. - пеня та 17 198,37 грн. - штрафу на підставі Договору № 04711/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 23.09.1997 (далі - Договір).

Наведений Договір укладений між Державним комунальним об'єднанням Київводоканал , яке перетворене у Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , яке в свою чергу перейменоване у Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , як постачальником (позивач, Київводоканал), та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Зеніт , перейменованим в Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по бул. Дружби Народів № 10 Зеніт , як абонентом (відповідач, ОСББ Зеніт ).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначаються цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (були чинними на момент укладення Договору, проте на даний час втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила).

Зокрема, зазначені Правила відповідно до ст. 3 Закону України від 10.01.2002 № 2918-ІІІ Про питну воду та питне водопостачання є частиною законодавства у сфері постачання питної води та питного водопостачання.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору визначені зобов'язання сторін, зокрема, постачальник забезпечує постачання питної води (п.п. а п. 2.1 Договору), а абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста (п.п. а п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.4 Договору, сторони узгодили порядок визначення кількості води, що подається постачальником та використовується абонентом, та порядок визначення кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, а також узгодили, що зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Порядок розрахунків сторін встановлений пунктами 3.1-3.9 Договору.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 Договору цей Договір укладається строком з 23.09.1997 по 23.09.1998 і набуває чинності з моменту його підписання, а також вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Станом на час розгляду спору по суті Договір є чинним, що не заперечується сторонами.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ним в період з 01.01.2016 по 31.10.2018 відповідно до умов Договору були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-341 на загальну суму 195 683,29 грн., з яких відповідачем було сплачено 129 250,45 грн., внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 80 558,78 грн., враховуючи перерахунки в розмірі 14 125,94 грн.

Позивачем відповідачу були також надані послуги з водопостачання та водовідведення по коду 6-50341 за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 на загальну суму 8 254,04 грн., з яких відповідачем було сплачено 4 914,18 грн., внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 5 433,06 грн., враховуючи перерахунки в розмірі 2 093,20 грн.

Таким чином загальна заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення становить 85 991,84 грн. (з яких: по коду 6-341 - 80 558,78 грн., по коду 6-50341 - 5 433,06 грн.).

Позивачем додані до позовної заяви:

- акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг;

- розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг;

- акти про відмову від підпису Акту про зняття показань приладу обліку акта водопостачання;

- банківські виписки, які підтверджують часткову оплату.

Позивач вважає, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки здійснив лише часткові розрахунки за спірні послуги на суму 200 597,47 грн. (з яких: по коду 6-341 за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 - на суму 195 683,29 грн., по коду 6-50341 за період з 01.01.2016 по 30.06.2017 - на суму 4 914,18 грн.), у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 85 991,84 грн. (з яких: по коду 6-341 - на суму 80 558,78 грн., по коду 6-50341 - на суму 5 433,06 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 16 219,14 грн.).

Крім суми основного боргу в розмірі 85 991,84 грн., позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12 640,48 грн., 3% річних у розмірі 4 006,76 грн., пеню у розмірі 924,16 грн. та штраф у розмірі 17 198,37 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 04711/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 23.09.1997 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Положеннями статей 19, 21 Закону Україну Про питну воду та питне водопостачання встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. Договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону Україну Про питну воду та питне водопостачання підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного постачання, а споживачами питної води - юридичні або фізичні особи, які використовують питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Позивач - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

Так, згідно з Законом України Про питну воду та питне водопостачання централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом (ст. 1 наведеного Закону).

Також, згідно зі ст. 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , вода питна - це вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.2010 № 400.

Згідно п. 2.1. розділу 2 наведених ДСаПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода) - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з кюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

За умовами укладеного між сторонами Договору, кількість води, що подається постачальником (позивачем) та використовується абонентом (відповідачем), визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента (п. 3.1 Договору), а кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору, абонент розраховується за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі .

Крім того сторони передбачили, що абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги (п. 3.7 Договору). Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк (п. 3.8 Договору).

З матеріалів справи, а саме з пояснень, поданих позивачем 11.03.2019 через відділ діловодства суду, вбачається, що для здійснення розрахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, позивачем було присвоєно відповідачу абонентські коди: 6-341 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, 6-50341 - для здійснення розрахунків за стоки гарячої води.

Як зазначив позивач, дана система обліку шляхом відкриття кодів абонента (відповідача) була запроваджена лише для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України Закону Україну Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору .

Відповідно до п. 3.1. наведених Правил користування, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

В поясненнях, поданих 11.03.2019 через відділ діловодства суду, позивач зазначив про те, що відповідач має індивідуальний тепловий пункт, тобто тепловий пункт, який обслуговує лише будинок відповідача, що знаходиться за адресою: бульв. Дружби Народів, 10, та на якому встановлено зареєстрований позивачем прилад обліку № 09675889 JS-NK-32.

Враховуючи зазначене, позивач стверджує, що відповідач, відповідно до ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги , зобов'язаний оплатити фактично спожиті послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позовних вимог, за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 203 937,33 грн. (з яких: по коду 6-341 - на суму 195 683,29 грн., по коду 6-50341 - на суму 8 254,04 грн.), проте відповідачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення було сплачено лише 134 164,63 грн. (з яких: по коду 6-341 - на суму 129 250,45 грн., по коду 6-50341 - на суму 4 914,18 грн.), у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача складає 85 991,84 грн. (з яких: по коду 6-341 - на суму 80 558,78 грн., по коду 6-50341 - на суму 5 433,06 грн.) (з урахуванням при цьому перерахунків на суму 16 219,14 грн.).

При цьому судом по матеріалам справи встановлено, що обсяг спожитої відповідачем питної води та прийнятих стоків підтверджується наявними в матеріалах справи актами зняття показників з приладу обліку за спірний період, які підписані представниками сторін, в т.ч. відповідача, та скріплені печаткою останнього.

Крім того, в матеріалах справи наявні розшифровки рахунків абонента (відповідача), в яких вказані обсяги спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 85 991,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

З огляду на прострочення відповідачем оплати за надані позивачем на підставі Договору послуги з водопостачання та водовідведення в період з 01.01.2016 по 30.10.2018, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 924,16 грн., штрафу в розмірі 17 198,37 грн., інфляційних втрат у розмірі 12 640,48 грн. та 3% річних у розмірі 4 006,76 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При укладенні Договору сторони узгодили, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % суми, від оплати якої він відмовився (п. 4.2 Договору), крім того, за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки (п. 4.3 Договору).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідачем порушено його зобов'язання за Договором (п.п. 1.1, п.п. а п. 2.2, п. 3.6) щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки надані позивачем в період з 01.01.2016 по 30.10.2018 спірні послуги не оплачені відповідачем у термін, визначений п. 3.6 Договору.

Відповідно п. 3.6 Договору відповідач повинен був розраховуватись за користування водою та послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Наявні в матеріалах справи платіжні вимоги-доручення позивача до відповідача за спірний період, реєстр надходження грошових коштів від ОСББ Зеніт за період з 01.01.2016 по 31.10.2018, банківські виписки, суд приймає в якості належних доказів представлення позивачем платіжних документів відповідачу в порядку п. 3.6 Договору, а рівно виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за послуги водопостачання та водовідведення у термін, визначений п. 3.6 Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення, що, в свою чергу є підставою для сплати відповідачем неустойки (штрафу, пені), які передбачені п.п. 4.2, 4.3 Договору.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ) перевірку наданого позивачем розрахунку пені (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем у відповідності до встановлених обставин справи, п. 4.3 Договору, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у визначеній позивачем сумі в розмірі 924,16 грн.

Також суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 17 198,37 грн. згідно з п. 4.2 Договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ) перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем відповідно до встановлених обставин справи та приписів ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд в повному обсязі задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у визначеній позивачем сумі в розмірі 4 006,76 грн.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ) перевірку наданого позивачем розрахунків інфляційних втрат (відповідна колонка в таблиці розрахунку позовних вимог), суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12 640,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 12 640,48 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 85 991,84 грн. основного боргу, 924,16 грн. пені, 17 198,37 грн. штрафу, 4 006,76 грн. 3% річних та 12 640,48 інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, який складається із суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по бул. Дружби Народів № 10 Зеніт (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 10; ідентифікаційний код 24074500) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 85 991,84 грн. (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну гривню 84 коп.) основного боргу, 12 640,48 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок гривень 48 коп.) інфляційних втрат, 4 006,76 грн. (чотири тисячі шість гривень 76 коп.) 3% річних, 924,16 грн. (дев'ятсот двадцять чотири гривні 16 коп.) пені, 17 198,37 грн. (сімнадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 37 коп.) штрафу та 1 921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.03.2019.

Суддя Гумега О.В.