Рішення

від 05.03.2019 по справі 910/14960/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа № 910/14960/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки"

про присудження до виконання обов'язку в натурі та стягнення збитків

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Богуш М.К. (адвокат);

від відповідача Шевчук А.С. (адвокат).

В судовому засіданні 05.03.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників сторін, що повне рішення буде складено 20.03.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

8 листопада 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 08.11.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (код ЄДРПОУ 40378523, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5) до виконання в натурі обов'язку, передбаченого п. 2.1.3 Договору підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року, шляхом зобов'язання забезпечити представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (код ЄДРПОУ 20053524, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 36, квартира 85) вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика об'єкту "житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва" на весь час виконання робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (код ЄДРПОУ 40378523, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (код ЄДРПОУ 20053524, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 36, квартира 85) збитки у розмірі 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року перешкоджає позивачу у вільному та безперешкодному доступі до будівельного майданчика об'єкту "житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва", чим перешкоджає подальшому виконанню позивачем робіт за договором. Крім того, позивач зазначає, що вказаними діями відповідачем було завдано позивачу збитки (упущена вигода), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/14960/18, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, підготовче засідання призначено на 06.12.2018 року.

В підготовчих засіданнях 06.12.2018 року та 18.12.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 06.12.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

В підготовчих засіданнях 27.12.2018 року, 29.01.2019 року та 31.01.2019 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 29.01.2019 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд:

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (код ЄДРПОУ 40378523, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5) до виконання в натурі обов'язку, передбаченого п. 2.1.3 Договору підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року, шляхом зобов'язання забезпечити представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (код ЄДРПОУ 20053524, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 36, квартира 85) вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика об'єкту "житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва" на весь час виконання робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (код ЄДРПОУ 40378523, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (код ЄДРПОУ 20053524, місцезнаходження: 04214, м. Київ, вулиця Героїв Дніпра, будинок 36, квартира 85) збитки у розмірі 1 180 000,00 грн. (один мільйон сто вісімдесят тисяч гривень).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

Суд відмічає, що в підготовчих засіданнях 27.12.2018 року та 05.02.2019 року були розглянуті клопотання про витребування доказів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана".

Вказані клопотання відхилені як безпідставні.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що відповідно до ст.ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Втім, з огляду на те, що відповідач щодо обсягу робіт, які повинен був бути виконаний позивачем відповідно до Графіку виконання робіт не заперечував, роботи за договором були виконані в повному обсязі, інших робіт відповідач у позивача не замовляв, суд дійшов висновку, що для повного та об'єктивного розгляду справи № 910/14960/18 у суду відсутня необхідність витребовувати зазначені у вказаних клопотаннях документи, у зв'язку з чим клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягають.

В підготовчому засіданні 05.02.2019 року представник позивача заявив усне клопотання про колегіальний розгляд справи, з огляду на її складність.

Вказане клопотання відхилене як безпідставне.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.

Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала (ч. 10 ст. 33 ГПК України).

Законом не визначено, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду, а складність справи може визначатися залежно від складності спірних правовідносин, доказового наповнення матеріалів справи, неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини, тощо.

В той же час, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду призначити колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які, на думку сторони (в даному випадку - позивача), свідчать про складність справи.

Отже, суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи та зробити висновок щодо обґрунтованості таких доводів.

Проте, з усного клопотання позивача про колегіальний розгляд справи не вбачається жодних обставин, які б обґрунтовували складність даної справи, що не може бути підставою для призначення колегіального розгляду справи.

Також, в підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом було розглянуто та відхилено заяву про виклик експерта для надання усних пояснень.

Відхиляючи вказану заяву, суд виходив з того, що відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

В ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експерт зобов'язаний надати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання. Експерт зобов'язаний з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.

З огляду на те, що наданий відповідачем висновок судової будівельно-технічної експертизи № 01-2018/1 від 05.01.2018 року складений за заявою ТОВ Славутич-Осокорки поза межами судового розгляду, питання про призначення судової експертизи у даній справі не розглядалося, відтак підстави для виклику експерта для надання усних пояснень щодо його висновку відсутні, оскільки такий складено не за результатами призначення судової експертизи у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, суд зауважує, що право на подання доказів визначено в п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/14960/18 до судового розгляду по суті на 12.02.2019 року.

В судовому засіданні 12.02.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 05.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Алтана" (надалі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Осокорки" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір підряду № Р-05-17/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає та оплачує, а підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, будівельних матеріалів, обладнання та будівельної машинної техніки та підіймальних механізмів, у відповідності до договору, проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати при будівництві об'єкту ("Житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі міста Києва") комплекс будівельно-монтажних робіт згідно з додатком № 1 до договору "договірна ціна" (далі - роботи).

Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6. постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року у справі № 910/21263/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.12.2018 року встановлено виконання ТОВ Будівельна компанія Алтана робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року на суму 850 242,20 грн., про що було складено акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року та вересень 2017 року за формою № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року та вересень 2017 року за формою № КБ-3, які ТОВ "Славутич-Осокорки" не підписані, з огляду на відсутність заперечень та мотивованої відмови ТОВ "Славутич-Осокорки" від підписання вказаних актів, строк виконання ТОВ "Славутич-Осокорки" грошового зобов'язання в сумі 850 242,20 грн. за виконані ТОВ Будівельна компанія Алтана роботи, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, настав.

Відповідно до п. 12.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилаючись на чинність договору, вказує, що відповідачем вчиняються дії по недопущенню позивача на будівельний майданчик для продовження виконання робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року.

Як вказує позивач, 03.10.2017 року представники позивача у складі: директора ОСОБА_3, виконроба ОСОБА_4, виконроба ОСОБА_5 разом з адвокатом Богуш М.К. прибули за місцезнаходженням об'єкта для виконання робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року, однак не були допущені на територію об'єкта представниками служби охорони відповідача, що унеможливило виконання робіт за договором. За наслідками вказаних обставин працівниками позивача та адвокатом Богуш М.К. складено акти про недопуск на об'єкт житловий будинок проектний номер 4 у складі Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва від 03.10.2017 року.

17.10.2017 року представники позивача та адвокат Богуш М.К. повторно прибули на об'єкт, втім не були допущені на територію об'єкта, про що було складено відповідні акти про недопуск на об'єкт житловий будинок проектний номер 4 у складі Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва . На підтвердження вказаних обставин позивач надав заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Листом № 30/05-18 від 30.05.2018 року позивач повідомляв відповідача про готовність до подальшого виконання робіт за договором.

В подальшому, 03.10.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом № 16 від 03.10.2018 року про готовність виконувати роботи за договором. Вказаний лист був отриманий уповноваженим представником відповідача 04.10.2018 року, втім залишений відповідачем без задоволення.

Позивач зазначає, що договором чітко передбачено обов'язок відповідача забезпечити представникам позивача вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика, однак відповідач зазначений обов'язок не виконує, чим перешкоджає подальшому виконанню позивачем робіт за договором і як наслідок унеможливлює отримання позивачем оплати за подальші роботи, які могли та можуть бути виконані.

Відтак, позивач просить відновити порушення прав шляхом зобов'язання відповідача забезпечити представникам позивача вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика на весь час виконання робіт.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на його користь збитків в розмірі 1 180 000,00 грн., які спричинені протиправною поведінкою відповідача, яка, на думку позивача, полягає у невиконані відповідачем обов'язку забезпечення позивачу вільного та безперешкодного доступу до будівельного майданчика для подальшого виконання робіт за договором та залучені третіх осіб для проведення робіт, тотожних роботам за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року. Збитками є упущена вигода, тобто доходи, які позивач міг би отримати у вигляді оплати за подальше виконання робіт відповідно до договору, якби відповідач не чинив перешкоди у доступі представників позивача на об'єкт.

При цьому вказує, що визначення вартості робіт, які позивач міг би виконати за відсутності протиправної поведінки відповідача, як і розмір збитків (упущеної вигоди) є неможливим без дослідження Проектної документації з улаштування конструкцій залізобетонного монолітного каркасу по об'єкту: Будівництво торгівельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва (Секція 004), тоді як позивачу зазначена проектна документація не була передана у повному обсязі.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що обсяг робіт, який повинен був бути виконаний позивачем відповідно до Графіку виконання робіт, був виконаний в повному обсязі, інших робіт у позивача відповідач не замовляв. Відповідач зазначив, що договір підряду та додаткові угоди до нього визначають обсяг робіт, які повинні були бути виконані ТОВ Алтана , єдиним документом, що визначає обсяг робіт за договором підряду, є Графік виконання робіт, вказані у цьому графіку роботи виконані в повному обсязі, інших обсягів робіт ТОВ Алтана з ТОВ Славутич-Осокорки не погоджувало та не замовляло.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В статті 174 Господарського кодексу України закріплено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Статтею 875 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З огляду на те, що факт виконання позивачем робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року на суму 850 242,20 грн. встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 року у справі № 910/21263/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.12.2018 року, будь-яких інших обсягів робіт ТОВ Алтана з ТОВ Славутич-Осокорки не погоджувало та не замовляло, оскільки матеріали справи зворотного не містять, відтак, суд дійшов висновку, що вимоги про зобов'язання ТОВ "Славутич-Осокорки" до виконання в натурі обов'язку, передбаченого п. 2.1.3 Договору підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року, шляхом зобов'язання забезпечити представникам ТОВ "Будівельна компанія "Алтана" вільний та безперешкодний доступ до будівельного майданчика об'єкту "житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва" на весь час виконання робіт за договором підряду №Р-05-17/1 від 17.05.2017 року є необґрунтованими та недоведеними, тому що обсяг робіт, який повинен був бути виконаний позивачем був виконаний в повному обсязі.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини та проявляється у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору.

В свою чергу, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Отже, укладення відповідачем договорів з третіми особами є реалізацією його права щодо свободи договору.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків суд зазначає наступне.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 року Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З наведеного вбачається, матеріалами справи не підтверджено та не встановлено в ході розгляду справи причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками - заподіяння позивачу збитків, як і не доведено суми збитків, тобто наявності всіх чотирьох складових господарського правопорушення, за яке чинним законодавством передбачена господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Крім того, позивач не довів, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості отримати прибуток, як і не довів суду понесення збитків у вигляді упущеної вигоди.

З огляду на відсутність в діях відповідача вини та протиправної поведінки щодо недопуску позивача до будівельного майданчика об'єкту "житловий будинок проектний номер 4 у складі "Будівництва торговельно-офісного та житлово-громадського комплексу по проспекту Миколи Бажана, 151-Б у Дарницькому районі м. Києва", суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як збитки, в аспекті ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, відсутні, тому не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.03.2019р.

Суддя О.В. Котков