Рішення

від 18.03.2019 по справі 914/2107/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2019 Справа № 914/2107/18

Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УМС Поліестер , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фола , м.Львів

про стягнення 171 468,56 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УМС Поліестер до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фола про стягнення 171 468,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2018 р.

Ухвалою суду від 10.12.2018 р. підготовче засідання відкладено на 23.01.2019 р., а ухвалою від 23.01.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 04.02.2019 р.

Судове засідання 04.02.2019 р. не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. Ухвалою суду від 13.02.2019 р. підготовче засідання призначено на 25.02.2019 р.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено 18.03.2019 р.

Відводів судді та секретарю судового засідання не заявлено.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, обґрунтовує свої вимоги тим, що на виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 230908,26 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи. Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та належним чином, а саме: повністю і своєчасно поставив і передав відповідачеві товар, при цьому постачання товару здійснювалось позивачем окремими партіями без складання специфікацій. Приймання товару відповідачем в тій кількості (асортименті) та за ціною, які ним були замовлені, підтверджується його підписом у видаткових накладних, що засвідчило волю останнього на вчинення дій, спрямованих на отримання товару і взяття на себе зобов'язань з його оплати. Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюється наступним чином: 20% вартості товару покупець сплачує до або в день поставки товару; решта 80% вартості товару покупець сплачує не пізніше двадцять один (21) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Проте взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару відповідач порушив, внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар на суму 142000,94 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10640,07 грн. - штрафу, 17130,02 грн. - пені, 1697,53 грн. - втрат від інфляції та 2572,02 грн. сплаченого судового збору.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на адресу суду не направив, причини відсутності не повідомив, поштові конверти, надіслані за юридичною адресою відповідача повернуті засобами поштового зв'язку із відміткою не зареєстровано .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, участі представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав, інших заяв, клопотань не заявляв. Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за участю представників, що з'явилися.

За змістом статті 64 ГПК (в редакції чинній станом на 15.12.2017 р.), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Крім цього, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відтак, судом вжито усі можливі заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13.12.2017 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УМС Поліестер та товариством з обмеженою відповідальністю Фола укладено договір поставки № 133/131217, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і порядку, визначених цим договором товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються в погоджених сторонами видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна кількість товару, що підлягає продажу, його асортимент, номенклатура за сортами, групами, видами, марками, типами, розмірами визначається видатковими накладними, підписаними сторонами.

Згідно із п. 3.2. договору, протягом 2 календарних днів після отримання замовлення Продавець формує та надсилає покупця рахунок-фактуру, в якому вказується асортимент товару, його кількість та ціна товару, що буде поставлений продавцем покупцем на виконання отриманого замовлення. Поставка партії товару здійснюється продавцем на користь покупця у строк не більше 30 календарних днів з моменту надання продавцем покупцю рахунку-фактури, але у будь-якому разі не раніше оплати покупцем поставленого продавцем товару до встановленого ліміту суми, що визначений у п.3.5 даного договору. Датою поставки партії товару є дата відповідної видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками обох сторін. (п.3.3 договору)

Відповідно до пункту 4.1., 4.2. договору, ціна на товар (вартість) вказується у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних. Загальна ціна (вартість) цього товару договору визначається загальною вартістю товару, поставленого, згідно підписаних сторонами видаткових накладних протягом терміну дії цього договору. Розрахунки за поставлений товар здійснюється наступним чином: 20 % вартості товару покупець сплачує до або в день поставки товару; решта 80 % вартості товару покупець сплачує не пізніше двадцять один (21) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.

Відповідно до п. 6.3. розділу, у випадку несвоєчасної оплати кожної окремої партії товару покупець сплачує продавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

За змістом п. 6.4. договору, у випадку прострочення оплати товару більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки № 133/131217 від 13.12.2017 р., при цьому постачання товару здійснювалось позивачем окремими партіями без складання специфікацій. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, а саме: видаткова накладна № 62 від 04.01.2018 р. на суму 20402,76 грн., видаткова накладна № 0196 від 15.01.2018 р. на суму 21999,30 грн., видаткова накладна № 0554 від 23.01.2018 р. на суму 996,00 грн., видаткова накладна № 0859 від 31.01.2018 р. на суму 1428,00 грн., видаткова накладна № 0903 від 01.02.2018 р. на суму 104594,40 грн., видаткова накладна № 0902 від 01.02.2018 р. на суму 960,00 грн., видаткова накладна № 0904 від 01.02.2018 р. на суму 7350,00 грн., видаткова накладна № 0950 від 02.02.2018 р. на суму 3150,00 грн., видаткова накладна № 1002 від 06.02.2018 р. на суму 4347,00 грн., видаткова накладна № 1119 від 07.02.2018 р. на суму 64816,80 грн., видаткова накладна № 1122 від 07.02.2018 р. на суму 864,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін та підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюється наступним чином: 20 % вартості товару покупець сплачує до або в день поставки товару; решта 80 % вартості товару покупець сплачує не пізніше двадцять один (21) календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Проте взяті на себе зобов'язання за укладеним договором поставки відповідач порушив, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подачі позовної заяви становила 142 000,94 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту поставки товару позивач не отримував від відповідача жодної претензії стосовно якості поставлених товарів.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено наступні оплати: 30.01.2018 р. на суму 6907,32 грн., 05.06.2018 р. на суму 10000,00 грн., 11.06.2018 р. на суму 19000,00 грн. та 19.09.2018 р. на суму 48000,00 грн.

Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків за період 01.12.2017 р. - 26.09.2018 р., за яким відповідач погодився, що його борг складає 142 000,94 грн.

10.08.2018 року позивач звертався до відповідача з вимогою №109/1 про погашення вказаної заборгованості, яку відповідач отримав нарочно 20.08.2018 р., про що свідчить підпис та печатка відповідача, проставлені на вимозі.

Враховуючи порушення строків оплати товару позивачем нараховано 10640,07 грн. - штрафу, 17130,02 грн. - пені, 1697,53 грн. - втрат від інфляції.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу в матеріалах справи - відсутні.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (положення ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов укладеного з позивачем договору поставки №133/131217 від 13.12.2017р. повинен був здійснити оплату за обумовлений договором товар у строки, визначені договором.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Зокрема, із системного аналізу умов договору заборгованість відповідача виникла з постачання товару за наступними видатковими накладними: №0902 від 01.02.2018 р. на суму 960,00 грн., №0904 від 01.02.2018 р. на суму 7350,00 грн., №0950 від 02.02.2018 р. на суму 3150,00 грн., №1002 від 06.02.2018 р. на суму 4347,00 грн., №1119 від 07.02.2018 р. на суму 64816,80 грн. та №1122 від 07.02.2018 на суму 864,00 грн. Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на суму 88907,32 грн.

Станом на день прийняття рішення судом, доказів в спростування наведених обставин на адресу суду не скеровано, доказів щодо оплати заборгованості за договором № 133/131217 від 13.12.2017 р. відповідачем не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 142000,94 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за період 01.12.2017 р. - 26.09.2018 р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем нараховано 10640,07 грн. - штрафу, 17130,02 грн. - пені, 1697,53 грн. - втрат від інфляції.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки, встановлено, що позивач припустився помилки в розрахунках щодо нарахування штрафу та пені, не прийняв до уваги порядок обчислення строків,- починаючи нарахування за прострочення виконання зобов'язання з дня закінчення строку, встановленого для виконання зобов'язання. Відтак, розмір пені, що підлягає стягненню з позивача становить 26043,77 грн.

Відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає 17130,02 грн. пені. та 10640,07 грн. штрафу.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру інфляційних втрат, у відповідності до вимог законодавства та в межах періоду, визначеним позивачем, суд вважає, що стягненню з відповідача, із врахуванням ст.14 ГПК України, підлягає заявлена позивачем сума - 1697,53 грн.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати основного боргу, проведених позивачем нарахувань пені, штрафу та інфляційних доказів в спростування наведених обставин не надано.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 3341 від 19.10.2018 р. на суму 3035,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фола» (82427, Львівська область, Стрийський район, с. Добряни, вул. Садова, буд.9А, код ЄДРПОУ 41393254) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УМС Поліестер (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34, код ЄДРПОУ 35980924) 142 000,94 грн. - основного боргу, 1697,53 грн. - втрат від інфляції, 17130,02 грн. пені, 10640,07 грн. штрафу та 2572,03 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.