Рішення

від 11.03.2019 по справі 922/3732/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3732/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "АТП Харківтрансмашпроект", м. Харків про стягнення коштів в сумі 598862,08 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 08-21/509/2-19 від 19.02.2019 року;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "АТП Харківтрансмашпроект" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 598862,08 грн. за період з 01.12.2015 року по 01.08.2018 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 324,4 кв.м. по вул. Плеханівській, 126/1 у м.Харкові (з 30.05.2008 зареєстровано за ПП "АТП Харківтрансмашпроект" на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2008 № 3565) та нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 3, 4 площею 100,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-1" по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові (з 06.06.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2013 року № 728), починаючи з 30.05.2008 року та по теперішній час використовує земельну ділянку за вказаною адресою, яка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за цю землю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.01.2019 року було прийнято позовну заяву та призначено справу №922/3732/18 до розгляду за правилами загального позовного провадження на 28.01.2019 року на 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2019 року підготовче засідання у справі № 922/3732/18 відкладено на 12.02.2019 року на 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.02.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019 року на 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 11.03.2019 року на 12:20 год., у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 11.03.2019 року підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2019 року не з'явився, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/3732/18 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані останнім докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.11.2018 року № 146631906 право власності на:

- нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 324,4 кв.м. по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові з 30.05.2008 року зареєстровано за ПП "АТП Харківтрансмашпроект" на підставі договору купівлі-продажу від 16.04.2008 року №3565.

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3, 4 площею 100,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-1" по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові з 06.06.2013 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2013 року № 728.

Позивач зазначає, що ПП "АТП Харківтрансмашпроект" з 30.05.2008 року, ОСОБА_2 з 06.06.2013 року та по теперішній час використовують земельну ділянку площею 0,1002 га по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Згідно з вищевказаною інформацією, листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.11.2017 року № 10-20-0.23,08-2540/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06.11.2017 року № 6948/0/225-17 речові права ПП "АТП Харківтрансмашпроект" на земельну ділянку по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка загальною площею 0,1002 га по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до інформації ТУ ДФС у Харківській області від 03.11.2017 №11680/9/20-40-12-03-19 ПП "АТП Харківтрансмашпроект" плату за використання земельної ділянки по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові не здійснює.

Отже, відповідач користується спірною земельною ділянкою з порушенням вимог земельного законодавства, тобто без оформлення речових прав на вказану земельну ділянку та без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 23.11.2018 року здійснено заходи самоврядного контролю за використанням та охороною земель щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: вулиця Плеханівська, 126/1 у місті Харкові, а саме: здійснено обстеження (огляд) земельної ділянки та встановлено, що ПП "АТП Харківтрансмашпроект" та ОСОБА_2 використовують земельну ділянку по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, право власності на які зареєстровано за Відповідачем.

За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 23.11.2018 року.

Площа земельної ділянки по вул. Плеханівській, 126/1 у м. Харкові складає 0,1002 га та визначена шляхом здійснення топографо-геодезичної зйомки відповідно до зовнішніх меж будівлі та паркану.

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 598862,08 грн., обґрунтовуючи позов тим, що останній, набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою та у період з 01.12.2015 року по 01.08.2018 року не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі. У зв'язку з цим, з посиланням на статті 1212-1214 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та наведені в позові доводи, суд приходить до висновку, що до спірних відносин маю застосовуватись приписи статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі, з огляду на таке.

В розумінні пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

ОСОБА_4 Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою загальною площею 745,19 кв.м. (частка від 1002 кв.м.) по вул. Плеханівській, 126/1 в м. Харкові.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на спірні нежитлові будівлі по вул. Плеханівській, 126/1 в м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за спірний період склав 598862,08 грн.

При цьому, передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Крім того, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Суд наголошує, що незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом (а.с. 31-35) розмір вартість майна безпідставно збереженого відповідачем за період з 01.12.2015 року по 01.08.2018 року становить 598862,08 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідач доказів на спростування наведених розрахунків та інших викладених вище обставин не надав.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, ст. 224 ГК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "АТП Харківтрансмашпроект" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, ідентифікаційний код 35702161) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд. 3, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 598862,08 грн. та судовий збір в сумі 8982,93 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.03.2019 року.

Суддя ОСОБА_5