Рішення

від 20.03.2019 по справі 502/165/19

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/165/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О. А.,

за участю секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

Приозерненської сільської ради Кілійського району

про встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Приозерненської сільської ради Кілійського районута просив суд:

- встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з спадкодавцем ОСОБА_3, померлою 02 серпня 2005 року;

- встановити факт належності ОСОБА_3, померлій 02 серпня 2005 року, земельної ділянки загальною площею 2,91 га з кадастровими номерами: № 5122383400:01:001:0162 (площа 1,68 га), та № 5122383400:01:004:0260 (площа 1,23 га), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого 17.11.2004 року Кілійською районною державною адміністрацією;

- визнати за позивачем, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,91 га з кадастровими номерами: № 5122383400:01:001:0162 (площа 1,68 га), та № 5122383400:01:004:0260 (площа 1,23 га), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого 17.11.2004 року Кілійською районною державною адміністрацією, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 02 серпня 2005 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що 2 серпня 2005 року померла баба позивача, ОСОБА_3, яка на день смерті проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з земельних ділянок площею 1,68 га (кадастровий номер № 5122383400:01:001:0162) та площею 1,23 га (кадастровий номер № 5122383400:01:004:0260), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, що належали спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 17.11.2004 року.

Відповідно заповіту, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на випадок своє смерті все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповідала ОСОБА_2. Таким чином ОСОБА_2, відповідно до ст. 1223 ЦК України є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 2 серпня 2005 року. Оскільки позивач ОСОБА_2 до дня смерті ОСОБА_3, постійно проживав разом з нею та був зареєстрований за адресою місця проживання та реєстрації спадкодавця, то у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину, що залишилась після її смерті. 02.02.2018 року Білгород-Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області був наданий інформаційний лист, з якого вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті заповідача ОСОБА_3, а також рекомендовано звернутися до суду. Однак, на теперішній час оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно, тобто на земельну ділянку загальною площею 2,91 га, що залишилась після смерті ОСОБА_3, відсутній. Таким чином, відсутність у оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, а саме державного акту про право власності на земельну ділянку, унеможливлює оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, що є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на спадщину.

Представник позивача надав заяву, згідно якої просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, Приозерненської сільської ради Кілійського району, в судове засідання не з'явився, надав заяву згідно якої з позовними вимогами згоден, претензій до позову не має, просить розглянути справу за його відсутності.

На підставі письмових заяв усіх учасників справи, суд за відсутності сторін ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав в підготовчому судовому засіданні, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне:

Відповідно заповіту, складеного ОСОБА_3 17.01.2005 року, посвідченого секретарем Приозерненської сільської ради Кілійського району ОСОБА_4 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 02, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на випадок своє смерті все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповідала ОСОБА_2.

ОСОБА_3 належали земельні ділянки площею 1,68 га (кадастровий номер № 5122383400:01:001:0162) та площею 1,23 га (кадастровий номер № 5122383400:01:004:0260), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого Кілійською районною державною адміністрацією 17.11.2004 року.

Як вказано в свідоцтві про смерть серії 1-ЖД № 018898, виданого та зареєстрованого Виконкомом Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, актовий запис № 22, ОСОБА_3, померла 02.08.2005 року.

Згідно акту депутату Приозерненської сільської ради від 29.01.2019 р., ОСОБА_2 на день смерті своєї баби ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав разом за адресою: Одеська область Кілійський район, с. Приозерне, вул. Шкільна, 48.

Як вбачається з інформаційного листа від 02.02.2018 р. № 285/02-14, Білгород - Дністровська міська державна нотаріальна контора Одеської області роз'яснила, що відсутнє підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання права власності на спадщину.

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину № 55401740 від 09.03.2019 р. сформованої Теплодарською міською державною нотаріальною конторою, вбачається, що після смерті ОСОБА_3, 12.10.2017 р. Білгород - Дністровською міською державною нотаріальною конторою Одеської області була заведена спадкова справа з номером у спадковому реєстрі 61375722 та номером у нотаріуса 730/2017.

Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру відносно заповітів/спадкових договорів № 55401738 від 09.03.2019 р. сформованої Теплодарською міською державною нотаріальною конторою, заповідачем є ОСОБА_3, номер у спадковому реєстрі 41427545, дата посвідчення 17.01.2005 р., місце посвідчення Приозерненська сільська рада Кілійського району Одеської області.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стосовно встановлення юридичних фактів, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31.03.95 N 5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.

Зважаючи на встановлені з досліджених доказів обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги представника позивача, щодо встановлення факту належності земельної ділянки ОСОБА_3 та факту постійного проживання ОСОБА_2 з спадкодавцем ОСОБА_3, беручи до уваги, що в позасудовому порядку неможливо встановити відповідні юридичні факти, задовольняє зазначені вимоги.

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2, суд виходить з наступного:

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 1216, 1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті .

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати свідоцтво про право власності на земельну ділянку у нотаріуса, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що право позивача на спадщину підлягає судовому захисту в порядку ст. 16 ЦК України шляхом його визнання, а позов - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 328, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2до Приозерненської сільської ради Кілійського районупро встановлення факту належності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом зі спадкодавцем ОСОБА_3, померлою 2 серпня 2005 року.

Встановити факт належності ОСОБА_3, померлій 2 серпня 2005 року, земельної ділянки загальною площею 2,91 га з кадастровими номерами: № 5122383400:01:001:0162 (площа 1,68 га), та № 5122383400:01:004:0260 (площа 1,23 га), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого 17.11.2004 року Кілійською районною державною адміністрацією.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну ділянку загальною площею 2,91 га з кадастровими номерами: № 5122383400:01:001:0162 (площа 1,68 га), та № 5122383400:01:004:0260 (площа 1,23 га), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Приозерненської сільської ради Кілійського району Одеської області, відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 044677, виданого 17.11.2004 року Кілійською районною державною адміністрацією, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 02 серпня 2005 року .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_6