Рішення

від 04.03.2019 по справі 160/755/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року Справа № 160/755/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства юридична фірма "Сім'я" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство юридична фірма Сім'я (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить:

- скасувати податкову вимогу № 5964-54 від 04.12.2018 року, що винесена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856, адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу від 04 грудня 2018 року № 5964-54 про сплату заборгованості зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 5 536,92 грн. Між тим, позивач вважає, що дана вимога сформована в порушення вимог чинного законодавства, оскільки підприємством жодного разу не допускалось прострочення термінів сплати орендної плати за земельну ділянку, що підтверджується копіями платіжних доручень доданих до позовної заяви.

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20 лютого 2019 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що податкову вимогу від 04.12.2018 року № 5964-54 відкликано в автоматичному режимі 20.12.2018 року, у зв'язку з погашенням платником податкового боргу. Таким чином, станом на 19.02.2019 року в інтегрованих картках позивача податковий борг по орендній платі з юридичних осіб не обліковується, тобто відсутній предмет спору. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов просив задовольнити, оскільки підприємством своєчасно сплачувались платежі з орендної плати за земельну ділянку, а тому підстав для прийняття податкової вимоги не було.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство юридична фірма Сім'я зареєстровано як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.

23 червня 2017 року між Приватним підприємством юридичною фірмою Сім'я (орендар) та Павлоградською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для промислового використання.

Відповідно до п.9 договору, орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 1/2 частини від 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Згідно із розрахунком сума орендної плати щомісяця склала 9 637,80 грн.

Здіснення орендної плати за вказаним договором Приватним підприємством юридична фірма Сім'я підтверджується копіями платіжних доручень № 764 від 19.12.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 715 від 30.10.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 707 від 11.10.2018 року на суму 5 137,80 грн., № 706 від 09.10.2018 року на суму 4 500,00 грн., № 660 від 20.08.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 629 від 05.07.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 611 від 18.06.2018 року на суму 9 075,09 грн., № 584 від 07.05.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 559 від 06.04.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 534 від 01.03.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 510 від 05.02.2018 року на суму 9 637,80 грн., № 498 від 10.01.2018 року на суму 9 637,80 грн., а також виписками з особового рахунку.

Проте, 04 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкову вимогу про сплату боргу № 5964-54, відповідно до якої позивачу необхідно сплатити орендну плату з юридичних осіб в сумі 5 536,92 грн.

Вважаючи вказану податкову вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (п. 31.1 ст.31 ПК України).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога виноситься податковим органом за умови наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженої суми грошового зобов'язання, однак в даній адміністративній справі відповідачем не доведено станом на 04.12.2018 року наявність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, сплата якої підтверджена платіжними дорученнями.

Стосовно позиції відповідача, що вказана податкова вимога № 5964-54 від 04.12.2018 року є відкликаною з 20.12.2018 року, з огляду на погашення податкового богу, що, на думку суб'єкта владних повноважень, підтверджується скріншотом витягу з інформаційної системи Податковий блок , то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 60 ПК України, податкова вимога вважається відкликаною якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

Як зазначено вище, відповідачем не підтверджено станом на момент винесення рішення, що є предметом оскарження, наявність податкового боргу, а отже скасування акта є одним із способів припинення його дії.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірну податкову вимогу від 04.12.2018 року № 5964-54 діяв не на підставі і не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., згідно платіжного доручення № 789 від 17.01.2019 року, підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства юридична фірма "Сім'я" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 5964-54 від 04 грудня 2018 року, що винесена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства юридична фірма "Сім'я" (51400, м. Павлоград, вул. Харківська, 12, код ЄДРПОУ 30815859) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 гривень (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн.00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1