Рішення

від 19.03.2019 по справі 320/6038/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року справа № 320/6038/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Автотранспортник до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ПрАТ Автотранспортник з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.08.2018 форми Р № 0025281414 та форми В4 від 17.08.2018 № 0025271414.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про порушення ним норм податкового законодавства, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрито провадження у даній справі, прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані рішення є правомірними.

Представники сторін надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.

На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4. п. 78.1 ст. 78, п. 82.2, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.07.2018 року № 1440, направлення на проведення перевірки від 12.07.2018 року № 3093, ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Автотранспортник з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Спектром (код ЄДРПОУ 40372825) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, з ТОВ МКТ Маркет (код ЄДРПОУ 40882167) за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року, з ТОВ Оушен Системс (код ЄДРПОУ 40099972) за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2018 №611/10-36-14-14/20572715 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 123 179,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року у сумі 8 679,00 грн., за грудень 2016 року у сумі 114 500,00 грн.;

- п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України, у результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у період, що перевірявся на загальну суму 67 896,00 грн., у тому числі за грудень 2015 року у сумі 2 038,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 65 858,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2018:

- форми Р № 0025281414, яким збільшено податкове зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 153 974,00 грн., у тому числі за основним платежем - 123 179,00 грн., штрафні санкції - 30 795,00 грн.;

- рішення форми В4 № 0025271414, яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 67 896,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

ПрАТ Автотранспортник зареєстроване 11.03.1994, про що в журналі обліку реєстраційних справ вчинено запис № 1 361 120 0000 000153.

Як платник податків та інших обов'язкових зборів ПрАТ Автотранспортник взято на облік 18.03.1994 за № 369, як платник єдиного внеску перебуває на обліку з 05.03.1991 за № 1033040055/10333.

ПрАТ Автотранспортник є платником податку на додану вартість з 23.03.2001.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 29.10 Виробництво автотранспортних засобів; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ПрАТ Автотранспортник має у володінні, користуванні та розпорядженні власні та орендовані основні засоби.

Між ПрАТ Автотранспортник (Покупець) і ТОВ МКТ Маркет (податковий номер 40882167, Постачальник) було укладено Договір поставки від 01.02.2017 (далі - Договір).

На виконання умов Договору ТОВ МКТ Маркет на адресу позивача у лютому 2017 року були поставлені ворота промислові секційні, торсіонного типу.

За наслідком виконання умов даного Договору його сторонами складені наступні документи: специфікація №1 від 01.02.2017, рахунок-фактура від 23.02.2017 №МК-0000099, видаткова накладна від 23.02.2017 №МК-0000099, товарно-транспортна накладна №ТТН-000099 від 23.02.2017.

Крім того, між ТОВ ПрАТ Автотранспортник (Замовник) і ТОВ Оушен Систем (податковий номер 40099972, Підрядником) укладено Договір про виконання робіт від 16.11.2015 №27-1611115 (далі - Договір № 27-1611115), додаткову угоду №1 від 16.11.2015.

Згідно Договору № 27-1611115 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору ремонтні роботи, перелік яких вказується в окремих Додаткових угодах до Договору, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Підрядник зобов'язується за власний кошт здійснити комплекс робіт на території та в приміщеннях Замовника, які розташовані за адресою: Київська область, місто Фастів, вулиця Транспортна, 2).

За наслідком виконання умов даного Договору його сторонами складені наступні документи: рахунок-фактура від 18.12.2015 №ОС-000008, акт №ОС-000008 здачі-прийняття робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат примірна форма КБ-3, акт №1 від 18.12.2015 форми КБ-2в про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, договірна ціна на поточний ремонт складських приміщень по вулиці Транспортна 2, місто Фастів, Київська область, дефектний акт, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів.

Також між ТОВ ПрАТ Автотранспортник (Замовник) і ТОВ Компанія Спектром (Підрядник, податковий номер 40372825) укладено Договір про виконання робіт від 15.12.2016 №115 (далі - Договір № 115).

Згідно Договору № 115 Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботи з ремонту асфальтобетонного покриття, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Підрядник зобов'язується у відповідності до затвердженої кошторисної документації здійснити комплекс ремонтних робіт асфальтобетонного покриття Замовника, які знаходяться за адресою : 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Транспортна, 2.

За наслідком виконання умов даного Договору його сторонами складені наступні документи: рахунки-фактури від 30.12.2016 №КС-0000121 та №КС-0000115, акти №КС-0000121 та №КС-0000115 здачі-прийняття робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат примірна форма КБ-3, акти №1 від 30.12.2016 форми КБ-2 в про приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, договірні ціни на поточний ремонт складських приміщень по вулиці Транспортна 2 , місто Фастів, Київська область, дефектні акти, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1 та підсумкові відомості ресурсів.

Як зазначає позивач, до укладання Договорів із зазначеними підприємствами він пересвідчився щодо їх державної реєстрації та добропорядного статусу шляхом звернення із інформаційними запитами до відкритих джерел інформації (Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Реєстр платників ПДВ).

Також позивач вказує, що на момент укладення та виконання правочинів була відсутня інформація стосовно фіктивності або незаконного (протиправного) характеру діяльності ТОВ МКТ Маркет , ТОВ Оушен СистеМ та ТОВ Компанія Спектром , рівно як і відсутня інформація щодо непроведення державної реєстрації вказаних підприємств внаслідок дефектів у їх правовому статусі, відсутності у них затребуваних державою документів на посвідчення легальності, відсутності у них обов'язкових ознак для набуття правосуб'єктності (назва, організаційно - правова форма, юридична адреса, засновники та посадові особи, статутний фонд тощо) або відсутності підприємств за юридичною адресою. За наданими позивачу на власний запит до контрагентів документи ТОВ МКТ Маркет , ТОВ Оушен Систем та ТОВ Компанія Спектром перебували на момент укладення та виконання Договорів на обліку в контролюючих органах як платники податків та зборів, жодних зауважень чи застережень до їх діяльності органи ДФС України не висловлювали.

Суд звертає увагу, що Договори між позивачем та його контрагентами містять повний перелік необхідних реквізитів та істотних умов, передбачених вимогами цивільного та господарського законодавства. Згадані правочини на момент укладення також втілювали у собі обопільні добровільні наміри та мету сторін - досягнення економічної вигоди (підприємницького доходу) шляхом взаємного виконання сторонами взятих на себе обов'язків з виконання робіт встановленої якості та у визначеному обсязі, а також оплати товару за попередньо обумовленою сторонами ціною.

Посилання відповідача на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами з огляду на відсутність працюючих на зазначених підприємствах не можуть слугувати достатнім свідченням сумнівності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами. Крім того, не перебування контрагентів за місцем реєстрації не є свідченням неможливості провадження ними діяльності за іншою адресою. На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходяться кримінальні провадження по факту можливої незаконної діяльності контрагентів позивача, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Проте, контролюючим органом такого доказу як вирок надано не було.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, який підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий же правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Згідно пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК V країни.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування платником податків його зобов'язань з податку на додану вартість є результати реально здійснених господарських операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що товарність господарських операцій позивача і ТОВ МКТ Маркет , ТОВ Оушен Систем та ТОВ Компанія Спектром підтверджується відповідними первинними документами, а саме: видатковими накладними, актами прийому-здачі виконаних робіт, кошторисами, податковими накладними, рахунками, банківськими виписками.

Разом з тим, суд відзначає, що під час перевірки було надано пояснення та документи, що підтверджують використання товару та отримання послуг у господарській діяльності позивача.

Також уд критично оцінює, посилання податкового органу на відомості баз даних АІС по контрагентах позивача і твердження про те, що товар який був предметом господарських операцій відсутній у ТОВ МКТ Маркет , ТОВ Оушен Систем , ТОВ Компанія Спектром , оскільки жодний із зазначених доказів не підтверджує неможливість реалізації товару на користь позивача.

Щодо розбіжностей задекларованих показників податкового обліку, суд зазначає, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг отримати товару та послуг від контрагентів.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Більш того, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен встановити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 у справі 2а-10463/10/0870.

Також згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 2а-14377/12/2670.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення, контролюючий орган діяв не у спосіб, визначений законом, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області є протиправним.

За правилами п. 3.1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до п. 5.2., 5.3 ст. 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Зі змісту вказаних норм випливає, що Податковий кодекс України та інші нормативно-правові акти, прийняті на підставі та на виконання Податкового кодексу України мають пріоритетне значення у врегулюванні податкових відносин, інші закони та нормативні акти можуть бути застосовані лише у разі не визначеності Податковим кодексом певних понять, термінів та правил.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, згідно п. 21.1. ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Підпунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 Кодексу).

Відповідно до ст. 56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, відповідачем належних доказів, які б спростовували твердження позивача, суду не надано, а тому суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 17.08.2018 форми Р № 0025281414 та форми В4 № 0025271414 є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 4 071,64 грн., що підтверджується квитанцією від 15.11.2018 №14. Отже, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 194, 205, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області форми Р від 17.08.2018 № 0025281414.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області форми В4 від 17.08.2018 № 0025271414.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Автотранспортник (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Транспортна, будинок 2, код ЄДРПОУ 20572715) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) судові витрати у сумі 4 071 (чотири тисячі сімдесят одна) грн. 64 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.