Ухвала

від 19.03.2019 по справі 826/11430/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11430/18

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

19 березня 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Кузьменко В. В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла друга апеляційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018.

Апелянтом подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на оскарження рішення суду та клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Так, ст. 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 ч.3 ст. 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також ст. 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, ст. 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а п. 1 ч. 5 ст. 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято 21.12.2018, повний текст рішення отримано апелянтом 19.01.2019.

Апеляційну скаргу подано апелянтом вчасно, 24.01.2019 без сплати судового збору, у зв'язку з чим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 її залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

Крім цього, другу апеляційну скаргу подано апелянтом 12.03.2019 з клопотанням про поновлення строку на оскарження рішення суду та клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Апелянт вказує, що на виконання вимог ст. 296 КАС України, ДФС вживались заходи щодо сплати судового збору для подання апеляційної скарги на рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018, проте, на момент спливу строку на оскарження, судовий збір сплачено не було, що унеможливлювало подати апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог ст. 296 КАС України.

Крім того, просить врахувати право сторони на судовий захист та оскарження судового рішення, адже, відповідно до ст. 8 Закону України Про судоустрій та статус суддів ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, згідно зі ст.ст. 185, 211, 236 Кодексу адміністративного судочинства України мають право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи доводи апелянта, суд зазначає, що лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Зазначені апелянтом доводи, а саме, відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені суб'єктом владних повноважень обставини не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду, так як скаржником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги в межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.

Більш того, апелянтом реалізовано право на оскарження рішення суду подаючи апеляційну скаргу 24.01.2019 яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 наразі залишена без руху.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказавши інші поважні причини його пропуску з відповідними доказами.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Однак, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі , вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Разом з тим, доводи заявника щодо необхідності звільнити його від сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для відстрочення йому сплати судового збору або для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів також враховує, що скаржник не є суб'єктами, на яких розповсюджується дія ст. 8 Закону України Про судовий збір щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (станом на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір при поданні позову до суду в розмірі 1762,00 грн.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (на час подання апеляційної скарги) ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 2643,00 грн. (1762,00 грн. *150%).

Реквізити для сплати судового збору за подачу апеляційних скарг:

Одержувач: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101

ЄДРПОУ одержувача: 38004897.

Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)

МФО банку: 899998, рахунок: 34312206081055.

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції: оригіналу документа про сплату судового збору за вказаними вище реквізитами чи інші підтверджуючі документи при цьому вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційна скарга не відповідає встановленим вимогам, що перешкоджає прийняттю до провадження суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП Плюс" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Повідомити апелянта, що у разі не усунення недоліків до строку встановленого судом, буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Кузьменко