Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/10486/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10486/18 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на проголошене о 13 годині 49 хвилин рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року, повний текст якого складено 07 грудня 2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Генпрофуд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Генпрофбуд (далі - Позивач, ТОВ Генпрофбуд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2018 року №1622615147 та №1632615147;

- визнання протиправними дій ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ Генпрофбуд на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, що відбулась з 05.02.2018 року по 09.02.2018 року та була оформлена актом №41/26-15-14-07-01-10/37588603.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, перевірка ТОВ Генпрофбуд проведена на підставі ухвали слідчого судді, повноваження щодо надання дозволу в якого на проведення перевірки відсутні, а відтак й відсутні підстави для проведення перевірки на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, суд підкреслив, що хоча повідомлення і наказ про проведення перевірки були направлені Позивачу, однак саме повідомлення, яке за своєю правовою природою відповідає вимогам запиту контролюючого органу про надання інформації, всупереч п. 73.3 ст. 73 ПК України не містить печатки контролюючого органу, а відтак висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо безтоварності операцій у зв'язку з ненаданням документів фактично породжені протиправними діями контролюючого органу щодо неналежного оформлення запиту про надання документів. Також, спростовуючи висновки Відповідача про безтоварність господарських операцій, суд наголосив на неможливості їх обґрунтування матеріалами кримінального провадження та відомостями внутрішніх баз даних податкового органу, безпідставністю посилання ГУ ДФС у м. Києві на вироки, які не містять обставин щодо фіктивності господарських відносин Позивача з окремими контрагентами. Окремо суд підкреслив на неврахування контролюючим органом принципу персональної відповідальності платника податків.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді повністю відповідає вимогам пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Крім того, наголошує, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо дослідження підстав призначення такої перевірки слідчим суддею. Підкреслює, що суд першої інстанції помилково зазначив на відсутності у Позивача обов'язку із надання до перевірки документів, оскільки повідомлення і наказ про проведення перевірки були своєчасно направлені та вручені ТОВ Генпрофбуд , а наявне у матеріалах справи повідомлення від 30.01.2018 року є копією, яка зберігається у ГУ ДФС у м. Києві, у той час направлений на адресу Позивача оригінал повідомлення останнім надано не було. Також наголошує, що надані контролюючим органом вироки судів щодо контрагентів Позивача підтверджують висновки перевірки про безтоварність і фіктивність господарських операцій.

Після усунення визначених в ухвалі від 28.01.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2019 року.

У межах встановлений судом строків відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представники Відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній доводів та підстав, а також наданих додаткових пояснень.

Представник Позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у лютому 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі №757/54628/17-к (т. 1 а.с. 70-71), наказу від 29.01.2018 року №1447 (т. 1 а.с. 72-73) та повідомлення від 30.01.2018 року №4248/10/26-15-14-07-01-15 (т. 1 а.с. 74) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Генпрофбуд з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Кейнфор , ТОВ Бректон , ТОВ Континент Буд Проект , ТОВ Галич Партнер , ТОВ Сіател Компані , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ Фінансреал , а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 19.09.2017 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- п. п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податку на додану вартість на загальну суму 5 040 765,00 грн.;

- п. 85.2 ст. 85 ПК України - ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 16.02.2018 року №41/26-15-14-07-01-10/37588603 (т. 1 а.с. 14-34).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 22.03.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми ПО №1632615147, яким на Позивача у відповідності до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 ПК України за порушення приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України накладено штрафну (фінансову) санкцію в сумі 510,00 грн. (т. 1 а.с. 13);

- форми Р №1622615147, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 953 568,75 грн., у тому числі за основним платежем - 4 762 855,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 190 713,75 грн. (т. 1 а.с. 12).

За наслідками адміністративного оскарження дані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін (т. 1 а.с. 35-40).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій Позивачем надано копії договорів та первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентами, а також докази подальшої реалізації придбаних у них товарів/робіт та послуг у власній господарській діяльності, а саме: з ТОВ Кейнфор (т. 2 а.с. 11-98), ТОВ Континент Буд Проект (т. 2 а.с. 99-153), ТОВ Сіател Компані (т. 2 а.с. 154-233), ТОВ Лоттус Груп (т. 2 а.с. 234-260), ТОВ Галич Партнер (т. 3 а.с. 2-30), ТОВ Фінансреал (т. 3 а.с. 31-196) та ТОВ Бректон (попередня назва ТОВ Наватос Трейд ) (т. 3 а.с. 197-238), за результатами дослідження яких підтверджено факти здійснення господарських операцій.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Генпрофбуд із вказаними контрагентами немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ними. Поряд з цим, суд першої інстанції підкреслив, що перевірка ТОВ Генпрофбуд було проведена за відсутності на те правових підстав, а неналежним чином оформлене повідомлення про проведення перевірки не породжувало у платника податків обов'язку із надання документів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Отже, підставою для прийняття контролюючим органом наказу про проведення документальної позапланової перевірки у відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є, зокрема, отримання податковим органом рішення слідчого судді про призначення перевірки, а не про надання дозволу на проведення перевірки.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у наказі від 29.01.2018 року №1447 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Генпрофбуд (код 37588603) Головним управлінням ДФС у м. Києві підставою для її проведення визначено пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2017 року у справі №757/54628/17-к. При цьому, судовою колегією враховується, що даною ухвалою надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні №42017101060000104 документальної позапланової дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ Генпрофбуд (код ЄДР 37588603) за період з 01.01.2014 року по дату постановлення ухвали слідчого судді на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Кейнфор , ТОВ Бректон , ТОВ Континент Буд Проект , ТОВ Галич Партнер , ТОВ Сіател Компані , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ Фінансреал , а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства. Проте, як свідчать матеріали справи, вказаною ухвалою слідчого судді безпосередньо не призначалася перевірка вказаного суб'єкта господарювання.

Таким чином, приймаючи спірний наказ про призначення перевірки Позивача на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки, контролюючий орган діяв всупереч вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 813/1302/16.

На вказані обставини обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Отже, те, що ухвала слідчого судді набрала законної сили не надає їй якості закону та/чи переваги у застосуванні у порівнянні з тим, як закон урегулював ці правовідносини. Тож посилання на мету кримінального провадження та/чи доцільність (необхідність) позапланової перевірки за певних обставин не може слугувати підставою для того, щоб шляхом постановлення ухвали (слідчим суддею) порушити вимоги закону щодо порядку призначення і проведення позапланової перевірки.

Відтак, якщо закон не містить такої підстави для проведення позапланової перевірки як ухвала слідчого судді, то проведення на цій підставі позапланової перевірки не може вважатися законним. Відповідач у межах своїх повноважень повинен діяти відповідно до закону і саме через призму цього принципу він мав би приймати рішення щодо виконання судового рішення (стосовно Позивача), яке вказує/дозволяє йому діяти інакше.

Аналогічний підхід до вирішення подібного спору висловила об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі № 805/3137/17-а. Крім того, дана позиція у подальшому знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №805/420/17-а.

Крім того, у постановах від 27.01.2015 у справі №21-425а14 та від 16.02.2016 у справі №826/12651/14 Верховний Суд України висловив позицію, згідно якої нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано ГУ ДФС у м. Києві, документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Генпрофбуд було призначена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2018 року №1447, а не ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.09.2017 року, якою лише надано дозвіл на її проведення.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що чинний КПК України не містить норм щодо порядку розгляду клопотань слідчого чи прокурора про проведення позапланової виїзної перевірки, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань та ухвалення рішення за результатами їх розгляду.

У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 810/1438/17.

За таких обставин, колегія суддів, не обговорюючи питання щодо правомірності формування ТОВ Генпрофбуд даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Кейнфор , ТОВ Бректон , ТОВ Континент Буд Проект , ТОВ Галич Партнер , ТОВ Сіател Компані , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ Фінансреал у період з 01.01.2014 року по 19.09.2017 року, приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 року №1622615147 як такого, що прийнято на підставі недопустимих доказів.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на адресу ТОВ Генпрофбуд , яка відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, направлено повідомлення від 30.01.2018 року №4246/10/26-15-14-07-01-15 (т. 1 а.с. 74), в якості додатку до якого зазначено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 75) вказані документи отримані представником ТОВ Генпрофбуд 01.02.2018 року.

Аналіз змісту вже згаданого повідомлення від 30.01.2018 року №4246/10/26-15-14-07-01-15, яке містить у собі вимогу щодо забезпечення Позивачем надання всіх наявних необхідних документів, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку та пов'язані з нарахуванням та сплатою усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кейнфор , ТОВ Бректон , ТОВ Континент Буд Проект , ТОВ Галич Партнер , ТОВ Сіател Компані , ТОВ Лоттус Груп , ТОВ Фінансреал у період з 01.01.2014 року по 19.09.2017 року. Тобто, за своїм змістом вказане повідомлення цілком відповідає правовій природі запиту контролюючого органу про надання інформації.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Аналогічні положення щодо вимог оформлення повідомлення про проведення перевірки викладено також у пп. 1.4.2 п. 1.4 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 року №22, згідно з яким, з метою дотримання вимог статей 77 та 79 Кодексу підрозділи органу ДФС, які здійснюють (очолюють) документальну планову або позапланову невиїзну перевірку, забезпечують надіслання (вручення) платнику податків (його представнику) у порядку та терміни, визначені Кодексом, копії наказу про проведення документальної планової / позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, складеного за формою згідно з додатком 4 - при проведенні документальної планової невиїзної перевірки, а при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки - згідно з додатком 6 до Методичних рекомендацій (додається).

Зазначене повідомлення підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС, завіряється відповідною печаткою цього органу та реєструється у Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.

Натомість, як вірно підкреслив суд першої інстанції, згадане повідомлення від 30.01.2018 року №4246/10/26-15-14-07-01-15 (т. 1 а.с. 74) не містить печатки контролюючого органу, що свідчить про складання останнього з порушеннями вимог податкового законодавства.

Доводи Апелянта про те, що у матеріалах справи наявна лише копія такого повідомлення, зроблена з примірника, який перебуває у розпорядженні Відповідача, а тому неможливо стверджувати про оформлення такого повідомлення з порушенням чинного законодавства, судовою колегією оцінюється критично, оскільки відсутність проставленої печатки на примірнику повідомлення, наявного у контролюючого органу, дає підстави стверджувати й про відсутність такої печатки на примірнику, надісланому Позивачу, оскільки документи, які складаються у декількох примірниках, мають бути однаковими.

Відтак, оскільки в силу п. 73.3 ст. 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, то твердження контролюючого органу про порушення Позивачем вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України в частині обов'язку надати документи не підтверджується матеріалами справи й свідчить про відсутність у діях ТОВ Генпрофбуд складу правопорушення, передбаченого п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу.

При цьому судовою колегією враховується, що у постанові від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а Верховним Судом зазначено, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків.

Відтак, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства у зв'язку з не наданням позивачем податковій інспекції первинних документів є неприйнятними, оскільки неправомірні дії самого податкового органу, які виразились у відсутності законодавчо мотивованої підстави для проведення перевірки та неналежному оформленні повідомленні про проведення перевірки, виключають наявність у позивача обов'язку надавати документи та пояснення стосовно своєї господарської діяльності, а також унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.

Акт перевірки отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі незаконної перевірки, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для проведення перевірки.

Крім того, слід зазначити, що норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов'язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №820/19845/14.

З урахуванням наведеного Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до правильного висновку, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 року №1632615147, оскільки, поряд з викладеним, як вбачається з його змісту, підставою для його прийняття стали висновки перевірки, зафіксовані в акті від 16.02.2018 року №41/26-15-14-07-01-10/37588603.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на не набуття контролюючим органом повноважень на проведення перевірки, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необхідність задоволення позову.

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 20 березня 2019 року.