Постанова

від 19.03.2019 по справі 0240/3431/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3431/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

19 березня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

представника апелянта: Слісаренко В.С.

представника позивача: Нестерук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (рішення прийнято у м. Вінниці, повний текст рішення складено 21.12.2018, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом Приватно-орендного підприємства "Авангард" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 28.09.2018 року Приватно-орендне підприємство "Авангард" (далі - ПОП Авангард , позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПОП Авангард 13.06.2018 року отримано податкове повідомлення-рішення форми Р №0005011401 від 01.06.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7996,76 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1999,19 грн., податкове повідомлення-рішення форми Р №0004981401 від 01.06.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 413505 грн., штрафна (фінансова) санкція - 103376 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми В4 №0004991401 від 01.06.2018 року, згідно якого завищено від'ємне значення в сумі 898 грн.

3. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував Акт про результати документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, валютного - за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.01.2018 від 26.04.2018 року №1909/14-01/30808380.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. 11 грудня 2018 року рішенням Вінницького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

5. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 01.06.2018 року № 0004981401, № 0004991401.

6. Стягнуто на користь Приватно-орендного підприємства "Авангард" (вул. Мічуріна, 66, с. Зведенівка, Шаргородський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30808380) понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165) у сумі 12766,68 грн. (дванадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень шістдесят вісім копійок).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

8. Апелянт зазначає щодо перевірки достовірності повноти нарахування та сплати податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) відповідач зазначив, що згідно п. 102.2. ст.102 Податкового Кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

9. Щодо виконання договірних зобов'язань апелянт зазначив, що в ході проведення перевірки ПОП Авангард за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року встановлено взаємовідносини з ТОВ Визант з придбання добрив в вересні 2016 року на загальну суму 1200000 грн., в т.ч. ПДВ 200000грн., та ТОВ Грант Капітал з придбання добрив в грудні 2016 року на загальну суму 1278960 грн., в т.ч. ПДВ 213160 грн. Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Писанець В.А., 23 лютого 2018 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017101060000244 від 22.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, зазначено наступне: що в протиправній схемі використовуються підприємства, а саме ТОВ Ратум ЛТД з ознаками фіктивності які надають послуги щодо експортного та імпортного оформлення товарно-матеріальних цінностей, використовуючи схеми ухилення від сплати податків, а також надають реально діючим суб'єктам господарювання послуги по ухиленню від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту від юридичних осіб з ознаками фіктивності.

10. Перевіркою не можливо встановити походження та виробника придбаних добрив, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності їх проведення, наявність складських чи виробничих приміщень у підприємств постачальників по ланцюгу, наявність трудових ресурсів. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного придбання товарів та їх реального транспортування. У зв'язку з не наданням ПОП Авангард до перевірки документів про відповідність (декларацій, звітів, висновків, свідоцтв, сертифікатів, технічних паспортів, тощо) щодо добрив свідчить про їх відсутність та є доказом відсутності факту реального вчинення господарських операцій між ПОП Авангард та ТОВ ВИЗАНТ за вересень 2016, та ТОВ ГРАНТ КАПІТАЛ за грудень 2016 року.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. На підставі направлень: №779, №780, №781, №782, №783 від 29.03.2018 року, виданих Головним управлінням ДФС у Вінницькій області, відповідно до ст.20 п.77.2 ст.77, п.82 ст.82 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VІ (зі змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу ГУ ДФС у Вінницькій області № 1333 від 13.03.2018 року, проведена планова виїзна документальна перевірка приватно-орендного підприємства Авангард з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, валютного законодавства за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.01.2018 року. Перевірка проводилась з 29.03.2018 року по 19.04.2018 року.

12. За результатами перевірки складено Акт № 1909/1401/30808380 від 26.04.2018 року в якому викладені порушення податкового законодавства ПОП Авангард , а саме:

-- п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VI із змінами та доповненнями:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 351719грн., в т.ч. за вересень 2016 р. в сумі 162672грн., за жовтень 2016 р. в сумі 3636грн., за листопад 2016 сумі 2965грн., за грудень 2016 р. в сумі 180843грн., за грудень 2017 року в сумі 1603 грн.;

- завищено від'ємне значення в сумі 898грн., в т.ч. за січень 2018 року в сумі 898 грн.;

- занижено податок на додану вартість, що спрямовується на спецрахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування в загальній сумі 61786 грн., в т.ч. за вересень 2016 р. в сумі 28707грн., за жовтень 2016 р. в сумі 642грн., за листопад 2016 р. в сумі 523грн., за грудень 2016 р. в сумі 31914 грн.

-- п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р., (із змінами та доповненнями), використано кошти зі спеціального рахунку не за призначенням в сумі 77287 грн.;

-- п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (зі змінами та доповненнями) ПОП Авангард не подано до Жмеринської ОДПІ податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік.

-- п.266.1.1 пп. 266.2.1 п.266.2., пп. 266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого, не задекларовано податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 7997грн., в т.ч.: за 5 рік в сумі 1681грн., за 2016 рік в сумі 1901грн., за 2017рік в сумі 4415грн.;

-- п. 295.9.5 п. 295.9 ст.295 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (зі змінами та доповненнями) ПОП Авангард подано із запізненням до Жмеринської ОДНІ псову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік;

-- п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (із змінами та доповненнями) ПОП Авангард порушена реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- пп. 168.1.4 п.168.1 ст.168 п.176.2 а ст.176 та пп.1.4 п.16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб податковим агентом, при виплаті заробітної плати з каси підприємства у періоді, що перевірявся, в загальній сумі 10697,82 гри., в у 2015 році в сумі 4468,16 грн., у 2016 році в сумі 2177,02 грн., у 2017 році в сумі 4052,64 грн.;

- п.п. 168.1.4 п.168.1 ст.168 п.176.2 а ст.176 та пп.1.4 п.16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування військового збору податковим агентом, при виплаті заробітної плати з каси підприємства у періоді, що перевірявся, в загальній сумі 2963,23 грн., в т.ч. у 2015 році в сумі 1315,83, у 2016 році в сумі 687,59 грн., у 2017 році в сумі 959,81 грн.

- п.3.1, п.3.4; 3,5; 3,6 та п.7.47 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами і доповненнями).

13. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення :

- форми Р № 0005011401 від 01.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 7996,76 грн., за основним платежем та 1999,19 грн., за штрафними санкціями;

- форми Р № 0004981401 від 01.06.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 413505грн., за основним платежем та 103376 грн., за штрафними санкціями;

- форми B4 № 0004991401 від 01.06.2018 року, завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 898 грн.

14. Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

15. Позивач вважає, що підприємством 13.06.2018 року отримано податкове повідомлення-рішення форми Р №0005011401 від 01.06.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 7996,76 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1999,19 грн., податкове повідомлення-рішення форми Р №0004981401 від 01.06.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 413505 грн., штрафна (фінансова) санкція - 103376 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми В4 №0004991401 від 01.06.2018 року, згідно якого завищено від'ємне значення в сумі 898 грн.

16. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував Акт про результати документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, валютного - за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.01.2018 від 26.04.2018 року №1909/14-01/30808380.

17. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважав незаконними, внаслідок чого він звернувся до суду з відповідним позовом.

18. Апелянт вважає, що перевіркою не можливо встановити походження та виробника придбаних добрив, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності їх проведення, наявність складських чи виробничих приміщень у підприємств постачальників по ланцюгу, наявність трудових ресурсів. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного придбання товарів та їх реального транспортування.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно п.102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

21. Згідно п. 102.2. ст.102 Податкового Кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо п.п. 102.2.1. п. 102.2. ст.102 Податкового Кодексу України, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

22. Згідно з пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

23. Згідно з п.1,2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 року (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю за впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

24. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

25. При наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт у якому його складено. Якщо первинний документ оформляється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснює господарську діяльність адміністративно-територіальну одиницю. У разі оформлення господарської здійсненої операції за межами У країни, також зазначається назва країни. Окрім цього, згідно з абз. 3 п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червив 1995 р. за № 168/704, у первинні документи, залежно від характеру операції та технології обробки даних, можуть бути включені додаткові реквізити, такі як: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

26. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

27. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

28. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

29. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

30. Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, даті і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

31. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

32. Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

33. Відповідно до пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

34. Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, оплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у том;/ числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

35. Відповідно до п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

знесенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

36. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

37. Колегія суддів зазначає, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

38. У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

39. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

40. Апеляційним Судом встановлено, що на виконання укладених договорів з контрагентами, позивачем надані первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

41. Отже, позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. При цьому, суд зазначає, що як перевіряючим, так і суду першої інстанції надані всі документи.

42. Натомість, в обґрунтування правомірності висновків викладених в акті, податковий орган посилається на зібрану податкову інформацію про контрагентів, відсутності трудових ресурсів, не звітування перед податковим органом та на Реєстр судових рішень України, з якого вбачаються факти наявності кримінальних проваджень на стадії досудового розслідування стосовно контрагентів позивача.

43. Однак, наведені доводи апелянтом не можуть бути взяті до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг). Окрім того, така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

44. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України", в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

45. У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії", від 10 березня 2010 року у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

46. Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

47. Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.

48. Крім цього, посилання апелянта на наявність окремих кримінальних проваджень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з їх змісту не вбачається того, що судами підтверджено факти фіктивності господарської діяльності вказаного контрагента позивача, ухилення ним від сплати податків, а також того, що окремі особи, які брали участь у досліджуваних фінансово-господарських операціях заперечують свою участь у діяльності контрагентів взагалі або у межах окремої операції. Як вбачається зі змісту останніх, вказане переважно стосуються вчинення окремих процесуальних дій у межах відповідних кримінальних проваджень та не встановлюють фактів, які б мали преюдиційне значення під час розгляду даної адміністративної справи.

49. Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

50. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі № 826/6280/13-а (адміністративне провадження № К/9901/2848/18).

51. Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 01.06.2018 року № 0004981401, № 0004991401 прийняті за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправними та підлягали скасуванню.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

52. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

53. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

54. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

55. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

56. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

57. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

VІІ. ВИТРАТИ ЗА НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

58. Представником позивача до судового засідання заявлено клопотання про відшкодування з апелянта витрат за надання правової допомоги в сумі 5000 грн.

59. Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

60. Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

61. Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

62. Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013.

63. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

64. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про безоплатну правову допомогу правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

65. Правова допомога згідно з положеннями Закону України Про безоплатну правову допомогу поділяється на первинну та вторинну.

66. Частиною другою статті 7 цього Закону передбачено, що первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

67. Відповідно до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

68. Суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

69. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

70. Крім того, стосовно компенсації послуг на правничу допомогу колегія суддів зауважує, що з 15 грудня 2017 року КАС України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

71. Так, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

72. При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

73. Представником позивача заявлені до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді апеляційної інстанції від адвоката у вигляді консультації з процесуального законодавства, правового аналізу повного тексту оскаржуваного рішення, опрацювання апеляційної скарги, додаткове опрацювання судової практики, що регулює аналогічні спірні питання, підготовка письмових пояснень проти апеляційної скарги. Загальна кількість часу на отриману допомогу склала 7 годин.

74. Для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги представником позивача подано такі документи: копію договору про надання правової допомоги № 003-АС від 1.03.2019 року; квитанцію про оплату послуг адвоката № 003/03/2019 від 01.03.2019 року на суму 5000,00 грн, видатковий касовий ордер від 1 березня 2019 року, орієнтовний (попередній) розрахунок вартості адвокатських послуг з урахуванням виконаних робіт від 04.03.2019. Також у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представником позивача подано Книгу обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

75. Дослідивши надані представником позивача вказані документи, колегія суддів вважає, що останні доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у даній справі.

76. Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

77. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

78. У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

79. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - без змін.

Заяву Приватно-орендного підприємства "Авангард" про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39402165) на користь Приватно-орендного підприємства "Авангард" (адреса: вул. Мічуріна, 66, с. Зведенівка, Шаргородський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30808380), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 20 березня 2019 року.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.