Постанова

від 19.03.2019 по справі 808/9073/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №808/9073/15

адміністративне провадження №К/9901/36155/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у складі судді Татаринова Д.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у складі суддів Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., Білак С.В.

у справі № 808/9073/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Запорізький механічний завод

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство Запорізький механічний завод (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств, зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість та збільшено орендну плату з юридичних осіб з мотивів безпідставності їх прийняття.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував прийняті 2 грудня 2015 року податкові повідомлення-рішення № 0001602201 у сумі 250 648,50 грн, № 0001612201 в частині 48 600,00 грн, № 0001642201 в частині 13 784,00 грн, № 0006792200 у сумі 575 209,22 грн.

У квітні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 1 квітня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 16 листопада 2015 року № 2758/08-27-2201/01056280.

Висновками акта перевірки встановлено ряд порушень, а саме:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункт 135.5.4, пункту 135.5, статті 135, підпункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункт 138.2. пункт 138.4. пункт 138.5, пункт 138.6, статті 138, підпункт 138.10.2, підпункт 138.10.4, пункту 138.10, статті 152 з врахуванням статті 44, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу 1 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 172 898 грн, у т.ч. по періодах:

- за півріччя 2014 року (у т.ч. за 2 квартал 2014 року) на суму 35 656 грн;

- за 3 квартали 2014 року (у т.ч. за 2-3 квартал 2014 року) на суму 58 589 грн.;

- за 2014 рік (у т.ч. за 2-4 квартал 2014 року) на суму 172 898 грн.

- пункту 50.1 статті 50, пункт 187.1 статті 187, пункт 192.1 статті 192 пункт 198.1,

пункту 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198. підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 32 451 грн, в т. ч. за квітень 2014 року на 20 400 грн, за травень 2014 року на 12 051 грн.

- завищення суми від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 36 512 грн;

пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підприємством не зареєстровано в ЄРПН, податкові накладні на загальну суму 3 331 036,87 грн в т.ч. ПДВ 555 172,81 грн:

- № 63 від 4 листопада 2014 року на загальну суму 2 311 305,24 грн в т.ч. ПДВ 385 217,54 грн

- № 64 від 4 листопада 2014 року на загальну суму 373 748,30 грн в т.ч. ПДВ 62 291,38 грн

- № 65 від 4 листопада 2014 року на загальну суму 645 983,33 грн в т.ч. ПДВ 107 663,89 грн

наказу № 548 від 23 липня 2010 року пункту 1.4. Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , що призвело до заниження бази оподаткування з орендної плати за землю та відповідно до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за землю на загальну суму 460 167,37 грн

підпункту г 164.2.17 підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, до підпункту а пункту 176.2 статті 176 підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту б пункту 176.2 статті 176 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 373,96 грн. (2493.04/15%).

2 грудня 2015 року на підставі висновків акта перевірки керівником податкового органу винесені податкові повідомлення-рішення

- № 0001602201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 250 648,50 грн,

- № 0001612201, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 48 676,50 грн,

- № 0001642201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 36 512,00 грн,

- № 0006792200, яким збільшено орендну плату з юридичних осіб у сумі 575 209,22 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Судами встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань стали висновки відповідача стосовно безпідставності не врахування у складі доходів суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді коштів, що надійшли на рахунок позивача від фізичних осіб.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При розгляді справи встановлено, що фактичне виконання вищевказаних дій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами, а саме наданими видатковими накладними, в яких зазначаються номер та дата оплаченого рахунку, прізвище та ініціали покупця та проставлений підпис відповідного покупця, який оплатив та отримав товар. Необхідні реквізити мають і податкові накладні. Відсутність індивідуального податкового номеру покупця на первинних документах не ставить під сумнів господарську операцію.

Судами встановлено, та не спростовано доводами касаційної скарги, що під час перевірки податковим органом не виявлено розбіжностей між даними виписаних та оплачених рахунків та виданих за ними товарів.

Також податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно включено до адміністративних витрат послуги охорони за квітень-грудень 2014 року на загальну суму 182 667 грн, що надані позивачу Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізький області, та, відповідно, безпідставно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 75 400 грн.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 квітня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Факт надання вказаних документів при перевірці та їх відповідність вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено судами та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до недоведеності зв'язку між придбанням охоронних послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що підприємство самостійно здійснює власну господарську діяльність і задля досягнення її мети на свій розсуд визначає необхідні для цього умови.

Податковим органом не доведено іншої мети придбання охоронних послуг у Державній служби охорони при ГУМВС України, ніж безпосередньо охорони підприємства.

Щодо донарахування орендної плати за землю.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1 договору оренди землі № 201303000100268 від 3 грудня 2013 року, орендар - позивач відповідно до рішення сесії Запорізької міської ради приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування проммайданчика, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Барикадна, 26. Відповідно пункту 3 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,4102 га (кадастровий номер 2310100000:03:036:0005). Відповідно до пункту 6 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки складає 28 130 875,92 грн. Відповідно до пункту 12 договору розмір орендної плати визначено 843 926,28 грн. на рік з 2013 рік (3 % від нормативної грошової оцінки).

Відповідно до пункту 15 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором;зміни розмірів земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; прийняття Орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства; затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; у зв'язку з початком будівництва; в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі № 201303000100268 від 3 грудня 2013 року укладено з урахуванням Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 19 листопада 2013 року №0929/05/03, який видано Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області.

Відповідно до вказаного Витягу розмір нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки розрахований з урахуванням коефіцієнту функціонального призначення 1,2 (землі промисловості).

Враховуючи, що витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 19 листопада 2013 року №0929/05/03 є чинний, доказів його оскарження, скасування чи відкликання податковим органом не надано, а тому Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визначення податковим органом нового коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки для обрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим №2310100000:03:036:0005, є протиправним.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на сторінках 12-13 акту перевірки податковим органом вказано, що позивач зависив операційні витрати у 2-4 кварталі 2014 року на суму 63 165 грн. Посилання на первинні документи, а також опис суті встановленого порушення та періоду його скоєння відповідачем в акті не здійснено. Запитів про надання пояснень з приводу вказаного порушення податковий орган не надсилав.

Вказаний довід заявлено відповідачем і в касаційній скарзі. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неприйнятності такого посилання, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність складів правопорушень, покладених податковим органом в основу збільшення грошових зобов'язань, що доводить протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення на позов та апеляційної скарги, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 808/9073/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер