Постанова

від 12.03.2019 по справі 826/10649/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/10649/15

касаційне провадження №К/9901/19305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 (суддя Бояринцева М.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 (головуючий суддя - Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/10649/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Світлиця до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Світлиця звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0006262201.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 09.10.2015 позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 7, 10, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судами не надано оцінки всім доказам, на які посилається відповідач, що не дало можливості з'ясувати всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити докази в їх сукупності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Світлиця з питань фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами - Товариством з обмеженою відповідальністю Протекшн ЛТД за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Елітстройбуд-2014 за липень, серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Оптова База Чай-Агропродукт за липень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Ферумтрейд за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Рейвік ЛТД за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2014 № 9806/26-51-22-01/39198092.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних продуктів харчування та обладнання в Товариства з обмеженою відповідальністю Протекшн ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Елітстройбуд-2014 , Товариства з обмеженою відповідальністю Оптова База Чай-Агропродукт , Товариства з обмеженою відповідальністю Ферумтрейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Рейвік ЛТД , з підстави непідтвердження реального характеру здійснених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві посилалась на: неможливість перевезення обумовленої кількості товару транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладених, що представлені на перевірку; відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, неперебування їх за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Протекшн ЛТД Дмитренка Віталія Анатолійовича щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи; фіктивність Товариства з обмеженою відповідальністю Елітстройбуд-2014 , встановлену в рамках розслідування кримінального правопорушення № 32014110000000040, що кваліфікується за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 № 0006262201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 503186,00 грн. за основним платежем та 125796,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання розглядуваних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; постачальники Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Світлиця на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість; відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку, зокрема, за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Протекшн ЛТД , не є достатніми та достовірними, відповідач посилався на пояснення посадової особи цього суб'єкта господарювання, яка заперечувала свою участь у веденні господарської діяльності, складанні та підписанні таких документів.

В свою чергу, суди, задовольняючи заявлений позов, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не перевірили дані щодо участі Дмитренка Віталія Анатолійовича в діяльності очолюваної ним юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Також, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Світлиця та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб, задіяних у такому процесі, як свідків з метою з'ясування характеру та змісту здійснених операцій, у тому числі умов транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судам необхідно було дослідити технічну можливість постачальників позивача виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі № 826/10649/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк