Постанова

від 20.03.2019 по справі 804/7790/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

Київ

справа №804/7790/17

адміністративне провадження №К/9901/62254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (головуючий суддя - Врона О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (далі - Міськрада), Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (далі - Виконком), за участю третіх осіб: Комунальної установи Самарь (далі - Установа), Новомосковьскої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція), про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області у листопаді 2017 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, за участю третіх осіб: Комунальної установи Самарь , Новомосковьскої об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, про стягнення з розрахункових рахунків на користь держави податковий борг Комунальної установи Самарь з виконавчого комітету Новомосковської міської ради в сумі 1 362 161,82 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилався на таке.

Комунальній установі Самарь за податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2010 №0001932320/0 нараховані податкові зобов'язання з податку на землю. За результатами судового оскарження, з набранням законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 у справі №2а/0470/1136/11, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, податкове зобов'язання набуло статусу узгодженого.

Контролюючий орган направив Комунальній установі Самарь першу та другу податкові вимоги від 23.04.2009 №1/96 та від 24.06.2009 №2/284. У зв'язку з несплатою боргу у добровільному порядку, контролюючий орган звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Комунальної установи Самарь податкового боргу. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2015 у справі №804/5566/15 стягнув з Комунальної установи Самарь з розрахункових рахунків в обслуговуючих банках на користь держави податковий борг у сумі 1 362 161,82 грн.

На виконання зазначеного судового рішення контролюючий орган вживав заходи щодо стягнення податкової заборгованості шляхом направлення інкасових доручень до банківських установ для виконання, однак останні залишилися без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках платника податків. Контролюючий орган також встановив відсутність майна, що могло бути джерелом погашення податкового боргу у Комунальної установи Самарь .

Контролюючий орган, керуючись статтею 96 Податкового кодексу України, звернувся до Новомосковської міської ради з відповідним поданням від 17.08.2017 №2572/9/04-36-17-16 про прийняття одного з визначених в цій нормі закону рішень щодо проведення заходів по зменшенню податкового боргу. Однак не отримав відповіді протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. Тому, на виконання вимог пункту 96.3 Податкового кодексу України контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2017 відкрив провадження у даній справі.

Позивач подав до суду заяву від 22.01.2018 про уточнення адміністративного позову, в якій просив стягнути податковий борг Комунальної установи Самарь в сумі 1 362 161,82 грн на користь державного бюджету з коштів виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2018 залишив без руху позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частині п'ятій статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України: позивач не визначив змісту позовних вимог до другого відповідача - Комунальної установи Самарь . При цьому суд зазначив, що відсутність сформульованих позовних вимог до відповідача - Комунальної установи Самарь позбавляє можливості правильно визначити відповідача у справі у відповідності до заявлених позовних вимог.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 позивач 12.02.2018 подав заяву уточнення до адміністративного позову, в якій зазначив, що у зв'язку із помилковим визначенням сторін Головне управління ДФС у Дніпропетровській області змінює відповідачів у справі та третіх осіб, склад яких буде відповідати вимогам пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України: а саме - відповідачами у справі є: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області та Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, а третіми особами: Комунальна установа Самарь та Новомосковьска об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Окрім того, позивач у заяві просить звернути стягнення податкового боргу Комунальної установи Самарь на користь державного бюджету у розмірі 1 362 161,82 грн. на кошти Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області та Новомосковської міської ради Дніпропетровської області .

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2018, залишеною без змін Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.06.2018, позовну заяву залишив без розгляду на підставі частини п'ятнадцятої статті 171 та пункту 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом).

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стягнення податкової заборгованості може відбутися саме з Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, оскільки остання є засновником Комунальної установи Самарь та органом, до сфери управління якого належить ця установа. Однак позивач, визначивши одним з відповідачів виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, не обґрунтував до нього заявлені позовні вимоги.

Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення та повернути справу на новий розгляд. У касаційній скарзі позивач зазначає, що він виконав вимоги ухвали від 23.01.2018 про залишення позовної заяви без руху, однак суд першої інстанції залишив без розгляду позовну заяву, вказавши на інші недоліки, ніж ті, що визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та які позивач усунув. Суд зобов'язаний був розглянути спір по суті і ухвалити судове рішення про повну або часткову відмову в задоволенні позову.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.10.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та ухвалою від 11.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2019.

Відповідачі та треті особи не реалізували своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно пункту 4 частини п'ятої статті 160 цього Кодексу в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Встановивши недодержання позивачем вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, що полягало у незазначенні в позовній заяві змісту позовних вимог до відповідача - Комунальної установи Самарь , суд першої інстанції обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

З метою усунення зазначеного недоліку позивач подав заяву, в якій виключив Комунальну установу Самарь зі складу відповідачів та зазначив цю особу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку з чим відпали підстави визначати щодо Комунальної установи Самарь зміст позовних вимог. Окрім того, позивач визначив у заяві співвідповідачем - Новомосковську міську раду Дніпропетровської області. При цьому позивач такі дії обґрунтував вимогами пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, згідно з якими у разі неотримання відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач не виконав вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху та не усунув недоліки позовної заяви, на які вказав суд.

Разом з тим, залишаючи позовну заяву без розгляду та зазначаючи про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно вважав, що позивач не усунув недоліків позовної заяви. При цьому суд необґрунтовано вказав на недоліки позовної заяви (відсутність обґрунтувань позовних вимог до іншого відповідача - Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області), які він не встановлював в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Посилання суду першої інстанції на те, що податковий борг може бути стягнений лише з Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, яка є засновником та органом управління Комунальної установи та яку позивач визначив співвідповідачем, не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. За цієї обставини суд зобов'язаний був продовжити розгляд справи, вирішити справу по суті та ухвалити рішення виходячи з повноважень, визначених у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на те, що допущені при розгляді даної справи порушення норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359, суд касаційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі №804/7790/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Р.Ф. Ханова