Постанова

від 13.03.2019 по справі 161/12705/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/12705/18 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/198/19 Категорія: 22 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Грушицького А. І., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Лимаря Р. С.,

представника позивача - Овчарова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства Дружба до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державний реєстратор Луцької районної державної адміністрації Волинської області Малашко Вікторія Степанівна про визнання договору оренди землі недійсним, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року СГПП Дружба звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та СГПП Дружба було укладено договір оренди землі №293, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,215 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років. Вказаний договір належним чином зареєстрований в управлінні Держкомзему в Луцькому районі Волинської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.02.2012 року за № 072280004000.

СГПП Дружба зазначає, що підприємству стало відомо, що ОСОБА_2, всупереч взятим на себе зобов'язанням, до закінчення терміну дії договору оренди землі № 293 уклала 30.08.2016 року з ОСОБА_3 договір оренди тієї ж самої земельної ділянки та зареєструвала це право оренди землі (речове право) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.04.2017 року, номер запису 20112827.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 30 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року позов у даній справі задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 30.08.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, об'єктом оренди якого є земельна ділянка площею 2,1883 га ріллі.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Овчаров А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, уклавши в 2016 році спірний договір та здійснивши державну реєстрацію права оренди, відповідачі порушили право позивача як чинного орендаря на володіння, користування земельною ділянкою, оскільки договір оренди, укладений у 2011 році строком на 10 років між СГПП Дружба та ОСОБА_2, є чинним, свою дію не припинив.

Такі висновки суду зроблені при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та на підставі норм процесуального і матеріального права, що регулюють дані правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 2,215 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2, від 21 листопада 1997 року Воютинською сільською радою народних депутатів та планом земельної ділянки № 75 (а.с.12-13,25-26,96).

30 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та СГПП Дружба було укладено Договір оренди землі № 293, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 надала, а орендар СГПП Дружба прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Воютинської сільської ради згідно з Державним актом НОМЕР_2, загальною площею 2,215 га ріллі, строком на десять років. Вказаний Договір було зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Луцькому районі Волинської області, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 29 лютого 2012 року за № 072280004000 (а.с.6-8).

Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30 вересня 2011 року ОСОБА_2, як власник земельної ділянки згідно з Державним актом на право власності на землю НОМЕР_2, та СГПП Дружба в особі директора ОСОБА_6 та з участю землевпорядника визначили межі вказаної земельної ділянки площею 2,215 га в натурі для ведення товарного с/г виробництва (а.с.10).

Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки за договором оренди зазначена земельна ділянка площею 2,215 га розташована на території Воютинської сільської ради, 30 вересня 2011 року передана її власником ОСОБА_2 (орендодавцем) орендарю - СГПП Дружба (а.с.9).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У справі, яка переглядається, розділом Строк дії договору та п.8 передбачено, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (а.с.6 зворот).

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії договору № 293 від 30 вересня 2011 року спливає 28 лютого 2022 року (10 років з дня реєстрації).

Отже, строк дії договору оренди на момент укладення оспорюваного договору не закінчився, тому договір був чинним.

Жодних доказів щодо розірвання, скасування чи припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та СГПП Дружба 30 вересня 2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему в Луцькому районі Волинської області 29 лютого 2012 року, суду не надано та судом не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Аналіз вищевикладеної норми, дає підстави для висновку про те, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

В матеріалах даної справи наявні копії заяви ОСОБА_2 до директора СГПП "Дружба" від 11.08.2017 року про перерахування орендної плати, відомостей про видачу цукру, зерна, копії видаткових касових ордерів щодо сплати орендної плати орендарем СГПП Дружба орендодавцю ОСОБА_2 за період 2014 - 2017 років (а.с.14, 16-23).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підписаний акт прийому-передачі до договору оренди землі від 30 вересня 2011 року є саме передачею в оренду земельної ділянки СГПП Дружба , а плата, отримана ОСОБА_2, є орендною платою за користування земельною ділянкою.

Факт користування СГПП Дружба орендованою згідно з договором оренди від 30 вересня 2011 року земельною ділянкою сторонами не спростовано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з долученої до справи копії документів реєстраційної справи № 1232077407228 щодо державної реєстрації права оренди землі, під час дії зазначеного договору, 30 серпня 2016 року ОСОБА_2 як орендодавець уклала з ОСОБА_3 (орендарем) договір оренди землі, відповідно до якого в строкове платне користування нею надано земельну ділянку площею 2,1883 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить орендодавцю на підставі Державного акту НОМЕР_2, виданого 21 листопада 1997 року Воютинською сільською радою. Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 85691619 від 24 квітня 2017 року державним реєстратором Луцької районної державної адміністрації Малашко В.С. зареєстровано вказаний договір оренди земельної ділянки площею 2,1883 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки є чинним, оскільки кадастровий номер земельної ділянки, яка є предметом даного договору оренди, та кадастровий номер земельної ділянки, яка була предметом договору оренди від 30 вересня 2011 року є відмінними, а тому це є різні земельні ділянки, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

01 січня 2013 року набрали чинність Закон України Про Державний земельний кадастр , Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року за № 1051 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 10 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ Про Державний земельний кадастр документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Однак у разі здійснення з земельною ділянкою будь-яких правочинів наявність кадастрового номеру є істотною умовою відповідно до вимог статті 132 ЗК України.

Згідно із пунктом 29 Порядку визначено, що кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється.

Згідно зі статтею 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором.

Пунктом 4 статті 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про реєстрацію земельної ділянки; оригінал документів із землеустрою, яка є підставою для оформлення земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомлення про вручення.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно надається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (п.8,9 ст. 24 ЗУ Про Державний земельний кадастр ).

З матеріалів справи вбачається, що державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 21 листопада 1997 року було видано без присвоєння кадастрового номеру, оскільки нормами закону, які були чинні на момент видачі державного акту, такої вимоги не передбачалось.

Після укладення договору оренди землі № 293 від 30.09.2011 року між ОСОБА_2 та СГПП Дружба орендованій земельній ділянці на підставі документації із землеустрою від 22.11.2011 року був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1.

У квітні 2017 року на замовлення ОСОБА_2, яка діяла через уповноваженого нею представника ОСОБА_7 (а.с.86-87), виготовлено нову документацію із землеустрою на орендовану СГПП Дружба земельну ділянку та присвоєно їй ще один кадастровий номер НОМЕР_3. Дана обставина також підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти про земельну ділянку, що міститься в матеріалах справи.

Однак, як убачається з двох договорів оренди, земельна ділянка, яка була передана в оренду СГПП Дружба та ОСОБА_3, належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності відповідно до одного і того ж самого державного акту НОМЕР_2, виданого 21.11.1997 року Воютинською сільською радою.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що предметами договорів оренди від 30.11.2011 року та від 30.08.2016 року є одна і та ж земельна ділянка. Дана обставина відповідачами не спростована належними, допустимими та беззаперечними доказами.

Саме державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий уповноваженим державним органом, підтверджує право власності громадянина чи юридичної особи на земельну ділянку, а присвоєння двох різних кадастрових номерів було зумовлено неповідомленням уповноваженим представником ОСОБА_2 під час присвоєння другого кадастрового номеру, що даній земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ст. 31 ЗУ Про оренду землі ).

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 31 ЗУ Про оренду землі ).

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України ( ч. 1 ст. 32 ЗУ Про оренду землі).

Відповідно до ст. 634 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором, або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі № 293 від 30 вересня 2011 року був вчинений в письмовій формі та підлягав державній реєстрації на підставі діючої на момент укладання редакції ст.20 Закону України Про оренду землі в Управлінні Держкомзему в Луцькому районі Волинської області, разом з тим, розірвання чи будь-яких односторонніх відмов від договору оренди у вказаному реєстрі не зареєстровано.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту здійснення державної реєстрації таких прав. Тобто, якщо договір оренди землі припинено після 01 січня 2013 року, припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі прав. При цьому для внесення вперше відомостей про право оренди земельних ділянок до Державного реєстру прав за іншим суб'єктом орендних відносин, має передувати державна реєстрація припинення права оренди земельної ділянки за попереднім суб'єктом правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано будь-якого припинення права оренди за СГПП Дружба , у зв'язку з чим повторне укладення договору оренди тієї самої земельної ділянки з іншим орендарем - ОСОБА_3, в період дії зазначеного договору оренди є незаконним.

Оскільки зі змісту Державного акту НОМЕР_2, виданого 21 листопада 1997 року Воютинською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_2 передано за цим документом лише одну земельну ділянку площею 2,215 га на території Воютинської сільської ради для сільськогосподарського використання, яка перебуває з 2011 року в оренді у позивача СГПП "Дружба", то наявність іншого кадастрового номеру на цю ж саму земельну ділянку не спростовує вказаного факту і не дає підстав для визнання законним укладення повторно договору оренди землі на ту ж саму ділянку.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення законних прав та інтересів позивача внаслідок укладення спірного договору оренди, як належного орендаря земельної ділянки, що належить відповідачу ОСОБА_2

З огляду на вказане вище у сукупності та враховуючи, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об'єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі, укладеного 30 серпня 2016 року з ОСОБА_3, недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України ).

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України

Таким чином, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд із дотриманням вимог статей 89, 263-264 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, який відповідає обставинам справи, та встановлений відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки про існування договору оренди, який був укладений між СГПП Дружба та ОСОБА_2, він не знав, а тому спірний договір не можна визнавати недійсним, не заслуговують на увагу та є власним тлумаченням норм закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 листопада 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий

Судді