Постанова

від 18.03.2019 по справі 916/270/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/270/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 „Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019

по справі №916/270/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вімексім трейд»

до відповідача ОСОБА_1 «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про повернення товару з підстав його безпідставного утримання відповідачем

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вімексім трейд» (далі - ТОВ «Вімексім трейд» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 «Давос» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило зобов'язати ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ повернути ТОВ «Вімексім трейд» 472 т. ячменю 3-го класу, українського врожаю 2016 року, переданого на зберігання відповідно до складської квитанції на зерно №19 від 16.12.2016 до договору поставки від 15.12.2016 №ККЯ15/12-16-01ОД.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.04.2018, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року та Постановою Верховного суду від 05.12.2018 року, позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 „Давос» у формі ТОВ повернути ТОВ «Вімексім трейд» 472 тони ячменю 3-го класу.

На виконання даного рішення Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

22.01.2019 ТОВ «Вімексім трейд» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в якому просило зміни спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 та стягнути з ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ на користь ТОВ «Вімексім трейд» 1911600 грн. шляхом звернення стягнення на кошти.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 заяву ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі №916/270/18 задоволено, змінено спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 року по справі № 916/270/18, а саме: стягнути з ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ на користь ТОВ «Вімексім трейд» 1911600,00 грн.

В мотивах оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено, що фактичне виконання рішення суду є неможливим за відсутності майна, повернення якого було предметом спору, що підтверджується актом приватного виконавця від 05.11.2018 та постановою приватного виконавця про повернення виконавчого документа від 29.01.2019.

Визначаючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судом першої інстанції враховано наявні у матеріалах справи договір поставки від 15.12.2016 №ККЯ 15/12-16-01Д та видаткову накладну від 16.12.2017 №РН-0000070 складену та підписану сторонами до вказаного договору, з яких вбачається, що вартість 1 т ячменю становить 3375,00 грн., а тому вартість 472 т ячменю, який підлягає поверненню за рішенням суду, становить: 1911600,00 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ТОВ «Вімексім трейд» , про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 916/270/18 підлягає задоволенню.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2019р. по справі №916/270/18 скасувати, у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним.

ТОВ «Вімексім трейд» заяву про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 р. по справі №916/270/18 було подано до господарського суду Одеської області 22.01.2019 р.

При цьому, як стверджує апелянт, 16.01.2019р. ТОВ «Вімексім трейд» на адресу ТОВ «Давос» засобами поштового зв'язку було направлено поштове відправлення, із змісту опису поштового вкладення у вищезазначений цінний лист вбачається, що у поштовому відправленні повинні були бути копії документів, а саме заява про зміну способу та порядку його виконання, від 16.01.2019 р., та копія акту приватного виконавця від 05.11.2018 р.

Апелянт відзначає, що 21.01.2019 р. ТОВ «Давос» засобами поштового зв'язку було отримано вищезазначене поштове відправлення. Однак, у цінному листі були відсутні документи згідно опису поштового вкладення, натомість були наявні наступні інші документи.

В подальшому, за твердженням скаржника, 22.01.2019 р. ТОВ «Вімексім трейд» на адресу ТОВ «Давос» засобами поштового зв'язку було направлено інше поштове відправлення, в якому уже були наявні заява ТОВ «Вімексім трейд» від 22.01.2019 р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 р. по справі №916/270/18 та копія акту державного виконавця від 05.11.2018 р. та 31.01.2019 р. TOB «Давос» засобами поштового зв'язку було отримано вищезазначене поштове відправлення.

Також, 31.01.2019 р. ТОВ «Давос» засобами поштового зв'язку було отримано ухвалу господарського суду Одеської області від 23.01.2019 р. про прийняття заяви ТОВ «Вімексім трейд» від 22.01.2019 р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018р. по справі №916/270/18 до розгляду та призначення її до розгляду на 01.02.2019 р.

Однак, як вважає апелянт, судом всупереч вимог ч. 4 ст. 120 ГПК України, без наявності інформації про вручення ухвали господарського суду Одеської області від 23.01.2019 р. по справі №916/270/18, було розглянуто заяву ТОВ «Вімексім трейд» від 22.01.2019 р. про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2018 р. по справі № 916/270/18.

Скаржник також вважає, що судом першої інстанції у порушення приписі ч. 1 ст. 331 ГПК України одночасно змінено порядок і спосіб виконання рішення суду.

Як зазначає апелянт, за змістом ухвали господарського суду Одеської області від 01.02.2018 р. по справі № 916/270/18, суд задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення із зобов'язання повернути товар (примусове виконання обов'язку в натурі - п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінено рішення суду по суті та самостійно змінено спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

На думку апелянта, заява ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу виконання рішення суду про витребування майна шляхом стягнення його вартості з причини відсутності майна є зміною способу захисту порушеного права, однак не є зміною способу виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом не були повно та всебічно з'ясовані обставини справи та не досліджена в повному обсязі наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Вімексім трейд» , а тому, суд безпідставно дійшов висновку про можливість одночасної зміни порядку та способу виконання судового рішення, зміни способу захисту порушеного права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/270/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 „Давос» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 призначено справу до розгляду на 18.03.2019.

07.03.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Вімексім трейд» в якому товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 01.02.2019 по справі №916/270/18 без змін.

В своїх запереченнях позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить фактів, які б не були перевірені або не враховані судом першої інстанції при розгляді справи та мали б юридичне значення для винесення судового акту по суті, впливало б на обґрунтованість та законність судового акта, чи спростовували висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим, позивач вважає, що доводи апелянта є неспроможними та не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За твердженням позивача, відсутність майна у відповідача підтверджується складеним актом приватного виконавця, яким встановлено неможливість виконання судового наказу від 25.04.2018 по справі №916/270/18.

При цьому, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі №916/270/18, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Проте, всупереч наведеного вище, станом на теперішній час рішення суду по означеній справі не є виконаним.

Позивач вважає, що наявні матеріали справи свідчить про відсутність у боржника ячменю у кількості, що була б достатньою для виконання судового рішення по справі, а отже, дійсну неможливість позивачу виконати судове рішення по справі у спосіб, визначений в останньому, що дає суду право на змінити спосіб виконання рішення з метою забезпечення виконання судового акту шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно, в тому числі, на грошові кошти божника.

З приводу посилання апелянта на заяву позивача від 16.01.2019, яка направлена позивачем відповідачу, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять заяви про зміну способу та порядку виконання рішення від 16.01.2019, окрім того, процесуальні документи, складені позивачем, також не містять посилань на вказану заяву від 16.01.2019.

При цьому, за твердженням позивача, апелянт упускає той факт, що суд першої інстанції не розглядав заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення від 16.01.2019. Натомість, позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу та порядку його виконання шляхом звернення стягнення на кошти боржника - ОСОБА_1 ДАВОС у формі ТОВ від 22.01.2019, яка наявна в матеріалах справи та на яку також посилається апелянт в апеляційної скарзі. Позивач також звертає увагу суду на різні назви процесуальних документів.

Щодо посилань апелянта на неповідомлення його судом про час, дату та місце розгляду справи, позивач зазначає, що по-перше суд першої інстанції діяв в порядку 10-го строку розгляду заяви позивача, по-друге згідно даних роздруківки з сайту ПАТ УКРПОШТА , поданих апелянтом разом із апеляційної скаргою, суд першої інстанції 25.01.2019 направив відповідачу ухвалу, яка була доставлена до відділу поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача 26.01.2019. При цьому, тим же днем була невдала спроба вручення відповідачу судового повідомлення, про що безпосередньо зазначено у вказаній роздруківки ПАТ УКРПОШТА . Вказане, на думку позивача, свідчить про той факт, що ухвала суду від 23.01.2019 була направлена відповідачу завчасно та перебувала у відділу поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача протягом 6 днів. Також, апелянт визнав той факт, що ним 31.01.2019 отримана судова ухвала від 23.01.2019, про що безпосередньо зазначено в апеляційній скарзі, а відтак, апелянт був обізнаний про дату, час та місце розгляду судом першої інстанції заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення.

Позивач відзначає, що відповідач, будучи обізнаним про дату та час розгляду справи, був відсутнім під час розгляду справи. Будь-яких належних доказів про неможливість відповідачем бути присутнім на судовому засіданні не надано.

У судове засідання від 18.03.2019 представники учасників справи не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Враховуючи законодавчо визначений строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а також те, що явка сторін судом не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає, що нез'явлення у судове засідання представників учасників справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Винятком з загального порядку виконання рішень господарського суду є, зокрема, стаття 331 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексу України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

В обґрунтування заяви про зміну способу та порядку виконання рішення ТОВ «Вімексім трейд» зазначило, що під час здійснення приватним виконавцем ОСОБА_2 виконавчих дій на виконання судового наказу від 25.05.2018 по справі №916/270/18 був встановлений факт відсутності належного позивачу майна, яке відповідач повинен повернути, а саме 472 тони ячменю 3-го класу, на підтвердження чого складений акт приватного виконавця, яким приватний виконавець встановив неможливість виконання судового наказу.

Наведене, як стверджує заявник, свідчить про відсутність у боржника ячменю у кількості, що була б достатньою для виконання судового рішення по справи, а отже, дійсне неможливість позивачем виконати судове рішення по справі у спосіб, визначений в останньому, що дає право суду змінити спосіб виконання рішення з метою забезпечення виконання судового акту шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно, в тому числі, грошові кошти боржника.

На підтвердження вказаних обставин заявником надано до суду копію акту приватного виконавця від 05.11.2018 та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.01.2019.

Колегія суддів зазначає, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому, господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 25.11.2015р. у справі № 6-1829цс15, поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Таким чином, проаналізувавши подану заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку не відбувається зміни суті рішення, оскільки боржник фактично буде зобов'язаний перерахувати стягувачеві присуджені рішенням суду у даній справі грошові кошти, проте, змінивши спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18, стягувач отримає можливість його реально виконати.

Наведене, на думку колегії суддів, спростовує твердження апелянта про те, що заява ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу виконання рішення суду про витребування майна шляхом стягнення його вартості з причини відсутності майна є зміною способу захисту порушеного права, однак не є зміною способу виконання рішення суду.

Статтями 1 та 8 Конституції України встановлено, що Україна є правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013).

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Законом України №475/97 від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу приписів статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Отже, присуджені до перерахування позивачу рішенням у даній справі грошові кошти є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Водночас, судова колегія зауважує, що в даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права стягувача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.04.2018 у справі №916/270/18.

Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Так у наявних матеріалах оскарження міститься заява ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення, яка датована 22.01.2019 та зареєстрована Господарським судом Одеської області 22.01.2019 про що свідчить штамп на першому аркуші заяви.

До вказаної заяви ТОВ «Вімексім трейд» додано докази її надсилання ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ, а саме накладну від 22.01.2019, опис вкладення від 22.01.2019 зі змісту якого вбачається, що відповідачеві було направлено заяву про зміну способу та порядку його виконання шляхом звернення стягнення на кошти боржника від 22.01.2018, справа №916/270/18 та копію акту приватного виконавця від 05.11.2018, а також фіскальний чек від 22.01.2019.

Отже наведеними докази спростовуються твердження апелянта щодо отримання ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ 21.01.2019 заяви ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення, яка датована 16.01.2019.

При цьому колегія суддів відзначає, що апелянтом не заперечується факт отримання 31.01.2019 заяви ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення, яка датована 22.01.2019.

З приводу неналежного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи судова колегія відзначає, що за приписами ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Так ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 прийнято заяву ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення до розгляду та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 01.02.2019, тобто в межах законодавчо визначено десятиденного строку для розгляду відповідної заяви.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.01.2019, ухвала Господарського суду Одеської області від 23.01.2019 була отримана ОСОБА_1 «Давос» у формі ТОВ 28.01.2019.

За наведених обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції належним чином та завчасно було повідомлено відповідача про час, дату та місце розгляду заяви ТОВ «Вімексім трейд» про зміну способу та порядку виконання рішення та таке повідомлення судом в повному обсязі узгоджується із приписами ч.2 ст. 331 ГПК України, якими законодавцем обмежено строк розгляду заяви про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення десятиденним терміном з дня надходження відповідної заяви до суду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.02.2019 р. у справі №916/270/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.